Постанова № 74357012, 29.05.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 654/3902/16-ц Головуючий в І інстанції: Охтень А.А.

Номер провадження №22-ц/791/651/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1

секретар Цвєткова І.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області, діючого в інтересах держави, на ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року, повний текст якої складено 28 лютого 2018 року, у складі судді Охтень А.А., у справі за позовом заступника прокурора Херсонської області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа на стороні позивача – Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

21 грудня 2016 року заступник прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави, звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.01.2016 року, а саме частини підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що знаходиться по вул.Морській, б/н у с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Позов обґрунтовано тим, що на час укладення вказаного договору продавець ОСОБА_3 вже не був власником майна, оскільки на той час рішенням суду вже був визнаний недійсним договір купівлі-продажу вказаного майна від 30.06.2010 року, за яким він купив його у ОСОБА_4 Останній же у свою чергу набув право власності на вказане майно на підставі рішення суду від 05.05.2009 року, яке було пізніше скасовано ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.07.2009 року.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року позов прокурора було залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави,просить скасувати зазначену ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказав, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у прокурора повноважень для самостійного звернення до суду із вказаним позовом через наявність уповноваженого державного органу у сфері нагляду та контролю за дотриманням вимог законодавства під час використання земель усіх форм власності, яким є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальні органи і який (тобто цей орган), як вважає суд першої інстанції, і має бути позивачем у цій справі. Помилковість вказаного висновку суду першої інстанції скаржник обґрунтовує тим, що правомірність надання та використання земельної ділянки під спірним нерухомими майном зовсім і не є предметом позовних вимог, оскільки протиправне відчуження спірного майна лише опосередковано пов'язане із земельною ділянкою, на якій це майно знаходиться. Натомість предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, є відсутнім орган, уповноважений державою на здійснення перевірки правомірності укладення приватними особами угод щодо нерухомого майна, розташованого на землях державної та комунальної власності. Також, як зазначив позивач, реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірне майно створює загрозу вибуття земельної ділянки, на якій це майно розташоване, у приватну власність шляхом безоплатної приватизації чи викупу, а також загрозу заподіяння шкоди державним інтересам у сфері раціонального використання та охорони земель, що перебувають у власності Новофедорівської територіальної громади. Набуття права власності на нерухоме майно із порушенням законодавства безумовно впливає на правовий статус земельної ділянки, яка підлягає захисту. Також зазначив, що Законом України "Про державний контроль за охороною та використанням земель", Положенням про державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р №15 Держгеокадастр та його територіальні органи наділені повноваженнями звертатися до суду з позовами про відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, і не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними укладених між приватними особами договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Тому на захист інтересів держави звернувся прокурор, що відповідає ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду з позовом), ч.ч.3 і 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, вказав, що звернення прокурора до суду із позовом на захист "суспільного інтересу" відповідає нормам національного та міжнародного права, оскільки практика ЄСПЛ за ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами України як джерело права, а в свою чергу ЄСПЛ у своєму рішенні від 22.01.2009 року у справі "Трегубенко проти України" категорично ствердив, що "… правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

У своєму відзиві представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам матеріального і процесуального закону, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Цей позов подано заступником прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави, 21 грудня 2016 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 року, який набрав чинності 30.09.2016 року і який доповнив Конституцію України статтею 1311.

Відповідно до п.3 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент подачі позову до суду):

--- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз.1);

--- Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.2).

Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду):

--- прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу (абз.3);

--- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.4).

Залишаючи без розгляду позов прокурора, суд першої інстанції виходив з безпідставності твердження прокурора про відсутність органу, наділеного функціями державного нагляду та контролю з дотримання земельного законодавства під час використання земельних ділянок, оскільки таким органом є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р.

При цьому суд керувався п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Такий висновок суду є обґрунтований.

Предметом цього позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна і при цьому, як вказав прокурор, є відсутній орган, уповноважений державою на здійснення перевірки правомірності укладення приватними особами угод щодо нерухомого майна, розташованого на землях державної та комунальної власності.

Однак, слід зазначити, що в демократичному суспільстві і не може існувати орган, уповноважений державою на здійснення перевірки правомірності укладення приватними особами угод щодо нерухомого майна, оскільки, виходячи із закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, у держави відсутня функція загального контролю за всіма угодами і держава не має права втручатися в договірні відносини, зокрема, приватних осіб. Крім того, правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом заінтересованої особи, права якої порушені, або є недійсним в силу закону (нікчемний правочин).

Отже, є необґрунтованими посилання прокурора на відсутність органу, уповноваженого державою на здійснення перевірки правомірності укладення приватними особами угод щодо нерухомого майна, оскільки такий контроль фактично здійснює суд, але за позовом особи, права та інтереси якої порушені.

Таким чином, у справі за цим позовом прокурор не має цивільної процесуальної дієздатності, а тому є законним і обґрунтованим рішення суду про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області, діючого в інтересах держави,залишити без задоволення.

Ухвалу Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови – 31 травня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_5

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_6

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1