Постанова № 74354969, 15.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/131/18

Номер справи місцевого суду: 520/3062/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м. Одеса

Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2017 року позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2017 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 15 травня 2018 року, з’явився представник відповідача, представник банку, на клопотання якого справа була призначена в режимі відеоконференції, до Дніпровського районного суду м. Києва не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність представника позивача, який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 08 червня 2006 року ПАТ «ВіЕйБі» і ОСОБА_4 уклали кредитний договір №86/06ф, за умовами якого ОСОБА_4 надавався кредит у сумі 15 000,00 доларів США на споживчі потреби - придбання пасажирського мікроавтобуса. ОСОБА_4 зобов’язався повернути всю суму кредиту до 07.06.2009 року та сплачувати щомісяця відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних. У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів, позичальник прийняв на себе зобов’язання сплачувати пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної у п.1.1.3 Кредитного договору за кожний день прострочення виконання.

Банк свої зобов’язання виконав і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 15 000,00 доларів США шляхом перерахування на позичковий рахунок позичальника. ОСОБА_4 зобов’язання за кредитним договором не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому у березні 2009 року банк звернувся до суду за захистом порушеного права.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2009 року позов банку задоволено і стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 86/06ф в сумі 54 171 гривень 35 копійок.

Банк зазначає, що ОСОБА_4 рішення суду не виконав до сьогодні у повному обсязі, тому ОСОБА_2 і звернувся до суду з цим позовом і вимагає ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №86/06ф в сумі 164 017,56 грн., з яких: пеня за несвоєчасне повернення кредиту 50 203,47 грн.; прострочена заборгованість по процентам в розмірі 4 211,26 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти дорівнює 113 814,09 грн.

06 жовтня 2009 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №2-3230/09р. на виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2009 року по справі №2-3230/09. На підставі цього виконавчого листа ОСОБА_4 було сплачено банку 27080,84 грн. заборгованості, що банк визнає.

Постановою старшого державного виконавця Васильєва Ю.Ю. від 30.12. 2011 року зазначений вище виконавчий лист було повернено Банку з підстав, визначених п.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що була чинна станом на грудень 2011 року.

30 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвала Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2016 року про задоволення заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання скасована 06 червня 2016 року апеляційним судом Одеської області і справу направлено на новий розгляд.

В подальшому Київський райсуд м. Одеси 27 липня 2016 року виніс ухвалу про відмову ПАТ «ВіЕйБі Банк» у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання .

Ухвала набрала законної сили 06.08.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача подала заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Банку, посилаючись на те, що останній платіж на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_4 здійснив 11.07.2011 року, а ОСОБА_2 звернувся з позовом після спливу строку позовної давності.

В обґрунтування доводів апеляційної сарги, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 посилається на те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов’язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного з цих платежів; у цьому випадку перебіг позовної давності починається залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Відмовляючи в задоволенні позову банку, суд першої інстанції дійшов до висновку про пропуск строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч. 4ст. 267 ЦК України.

Згідно зі статею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - частина перша статті 261 ЦК України.

Таким чином, національне законодавство розглядає позовну давність, як встановлений законом строк для захисту порушеного права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 жовтня 2017 року представник відповідача ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування строку позовної давності, як це передбачено національним законодавством - ч. 4 ст. 267 ЦК України (а.с. 105-106).

Верховний суд України в своїх правових висновках, які є обовязковими для національних судів, тлумачачи правила про застосування позовної давності, неодноразово зазначав, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання -частина п’ята статті 261 ЦК України (постанови від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2251цс16, від 02 грудня 2016 року у справі№ 6-1707цс15, від 29 березня 2017 р. у справі № 6-1996цс16).

Як вбачається з матеріалів справи право вимоги та звернення до суду першої істанції у апелянта з’явилося 11.07.2011 року, коли ОСОБА_4 здійснив останній платіж на виконання умов кредитного договору, однак, банк звернувся до суду з позовом 14.03.2017 року.

Доводи апеляційної скарги щодо права кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України є неспроможними з огляду на те, що такі вимоги банком не заявлялись.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 «Приват Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

Повний текст судового рішення складено 23.05.2018 року.