Рішення № 74354235, 31.05.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8975/18

Провадження № 2-а/521/216/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2018 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Богуш М.С.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 68700, АДРЕСА_1) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Базарна, 104) про скасування постанови по справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з вказаним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанову, винесену першим заступником начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 у справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 ОСОБА_3 кодексу України, обґрунтовуючи своїх позовні вимоги наступним.

Позивачем під час перетину державного кордону було зазначено правдиві відомості щодо країни походження автомобіля, мети ввезення транспортного засобу (тимчасове ввезення) та правдиві відомості про свою особу: прізвище, ім'я, країну постійного проживання (ОСОБА_4), громадянство (ОСОБА_4), дані про документ, що посвідчує особу. Таким чином митним органом не доведено, а судами не встановлено факту подання позивачем до митниці неправдивої інформації чи документів, необхідних з питань зазначених в статті 485 ОСОБА_3 кодексу України для класифікації товару, оскільки саме по собі зазначення позивачем у справі в декларації транспортного засобу для ввезення його на територію України в режимі «тимчасового ввезення» та зазначення документів, які є дійсними не може бути доказом того, що його дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в його задоволені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 серпня 2016 року о 01 годині 59 хвилин в пункт пропуску «Рені - Джюрджюлешти (авто)» митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС прибув легковий автомобіль марки «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, який прямував з ОСОБА_4 (м. Софія) до України (м. Одеса) під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який надав для митного оформлення паспорт громадянина ОСОБА_4 №383740920, виданий 07.12.2015, орган, що видав - МВР ОСОБА_2.

Згідно листа УСБУ в Одеській області від 10.05.2016 № 65/27/803нт (вхідний лист Одеської митниці ДФС №431/5-25 від 12.05.2016), було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 (25.01.1984р.н., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України №КМ703536, виданий 15.02.2011 Болградським РВ УМВС України в Одеській області), використовуючи паспорт громадянина ОСОБА_4 №383740920, здійснив ввезення на митну територію України автомобіля марки «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4.

Пунктом 1 статті 2 Закону України №2235-111 «Про громадянство України» від 18.01.2001, передбачено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно ст. 18 Закону України «Про громадянство України», громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.

Згідно з положеннями Закону України від 21.01.1994 № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 № 201, документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном.

Отже, 21.08.2016 громадянин ОСОБА_1 був громадянином України та мав постійне місце проживання на території України, отже мав статус громадянина-резидента.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 ОСОБА_3 кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікується за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Таким чином, маючи статус громадянина - резидента, громадянин України ОСОБА_1, при ввезенні на митну територію України автомобіля «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, заявив митному органу України, що він є громадянином ОСОБА_4 та нерезидентом, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Згідно зі службовою запискою м/п «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 19.09.2016 №3524/15-70-68 у разі ввезення зазначеного транспортного засобу «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, на митну територію України громадянином-резидентом підлягають сплаті митні платежі у розмірі 145 240,10 грн.

Опитаний за обставинами справи громадянин України ОСОБА_1 на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень, підписання та отримання копії протоколу про порушення митних правил, примірник якого було направлено йому поштою за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Перемоги, 214.

Таким чином, на підставі ст.ст. 459, 494 МК України, працівником Одеської митниці ДФС у відношенні громадянина України ОСОБА_1 складено протокол про ПМП №1031/50007/16 від 21.08.2016 за ознаками ст. 485 МК України.

Згідно з листом Адресно-довідкового бюро Головного Управління ДМС України в Одеській області від 01.09.2016 №2683-1 (вх. № 1093/5-25 від 30.09.2016), громадянин України - ОСОБА_1, 25.01.1984р.н., зареєстрований з 15.03.2011 по теперішній час за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Перемоги, буд. 214. Документувався паспортом громадянина України №КМ703536, від 15.02.2011, виданим Болградським РВ УМВС України в Одеській області.

Відповідно до ст. 4 ОСОБА_3 кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI резидентами - фізичними особами вважаються: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Крім того, під час здійснення провадження у справі про ПМП №1031/50000/16 громадянином України ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів постійного проживання за межами України.

Суд акцентує свою увагу на тому, що 21.08.2016 громадянин ОСОБА_1 мав постійне місце проживання в Україні, а отже він мав статус резидента відповідно до положень ОСОБА_3 кодексу України, та відповідні права та обов’язки щодо порядку проходження митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, передбаченого ОСОБА_3 кодексом України.

Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року, при цьому вони не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу, тоді як тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8703 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Суд також вказує на те, що умови та порядок тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування резидентами та нерезидентами мають суттєву різницю по застосуванню заходів як тарифного, так й нетарифного регулювання.

Маючи статус громадянина - резидента, заявивши (шляхом вчинення дій по пред’явленню паспорта громадянина ОСОБА_4) органу доходів і зборів України при ввезенні на митну територію України автомобіля іноземної реєстрації, що він є громадянином ОСОБА_4 та нерезидентом, на що він, як резидент, на думку суду, права не має, оскільки після завершення проходження митного контролю ОСОБА_1 мав можливість пред’явити паспорт громадянина України, однак цього не зробив, а отже своїми діями ОСОБА_1 неправомірно розраховував на звільнення від сплати митних платежів.

Враховуючи викладене вище, позивач вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 145 240,10 гривень, які підлягали б сплаті у разі ввезення зазначеного транспортного засобу на митну територію України громадянином - резидентом.

За наведених обставин, громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги, передбачені ст.485 МК України.

Також, відповідно до статті 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами - резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікується за товарними позиціями, в тому числі, 8703 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Частиною 1 статті 4 МК України передбачено, що ввезенням товарів, транспортних засобів на митну територію України вважається сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, а дозвіл органу доходів і зборів - це надання особі усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій.

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України), тобто виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, а також сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 277, 278 МК України, об’єктом оподаткування митом є товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII ОСОБА_3 Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України. При цьому, датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Отже, з огляду на викладене, умовою для отримання дозволу митниці на тимчасове ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування громадянами-резидентами є оформлення митної декларації шляхом проставляння посадовою особою відтиску особистої номерної печатки та сплата обов’язкових митних платежів. У разі невиконання цих умов, громадянин-резидент не має законних підстав, згідно з вимогами статті 380 МК України, на можливість застосування тимчасового ввезення автомобіля. Тобто, датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію У країни є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення.

На думку суду, позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України шляхом переміщення на митну територію України транспортного засобу особистого користування марки «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, з вчиненням протиправних дій, які призвели до звільнення від сплати митних платежів, тобто 21.08.2016, а саме після перетину митного кордону та закінчення митного контролю та митного оформлення.

Суд, також акцентує свою увагу на тому, що за умови заявлення позивачем відомостей про фактичне місце проживання в Україні, тобто про статус резидента, без сплати митних платежів безпосередньо в пункті пропуску через державний кордон України, він би не отримав дозволу митниці на переміщення цього автомобіля для тимчасового ввезення.

Що ж стосується посилання представника позивача на те, що прізвище позивача у постанові по справі про порушення митних правил №1031/50007/16 зазначене як ОСОБА_1, а не ОСОБА_1, як зазначено в позові пояснюється тим, що згідно листа Адресно-довідкового бюро Головного Управління ДМС України в Одеській області від 01.09.2016 №2683-1 (вх. № 1093/5-25 від 30.09.2016), зазначено прізвище російською мовою, таким чином, відбулась механічна помилка, при написанні прізвища українською мовою, проте особу ідентифіковано за серією та номером паспорту громадянина України «КМ 703536» та ідентифікаційним кодом фізичної особи - платника податків - «НОМЕР_2». Однак і сам позивач не надав суду копію паспорта громадянина України для підтвердження привального на писання його прізвища українською мовою, а процесуальні документи митницею були складені на підставі наданого паспорта громадянина ОСОБА_4 де зазначено прізвище - ОСОБА_1.

Суд акцентує свою увагу на тому, що механічна помилка у прізвищі позивача ніяк не впливає на його правопорушення.

Що стосується розрахунку суми несплачених митних платежів, які підлягають сплаті у разі ввезення транспортного засобу «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, на митну територію України громадянином-резидентом, суд вказує на те, що відповідно до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 №2739- IV, встановлено, що «Пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами (щонайменше за умови відповідності вимогам рівня "В" ДСТУ UN/ЕСЕ R 49-02А, В:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ЕСЕ R 83-03:2002, які застосовують залежно від особливостей конструкції транспортних засобів):

?Пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД ( 2371г-14 ) як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам:

oне нижче рівня "ЄВРО-5" - з 1 січня 2016 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2015 року включно;

oне нижче рівня "ЄВРО-6" - з 1 січня 2018 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2017 року включно.

Однак, статтею З2 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» від 06.07.2005 №2739-ІV, встановлено, що дія статей 1 і 2 цього Закону не поширюється на транспортні засоби, які ввозяться на митну територію України тимчасово, з метою транзиту та при переселенні громадян на постійне місце проживання до України.

Вказані положення стосуються ввезення транспортних засобів, ввезених для вільного обігу на територію України, однак автомобіль «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, ввозився на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року».

Законодавством України встановлена можливість ввезення на територію України транспортних засобів в інших митних режимах, які передбачають нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами -резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до Закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Статтею 103 МК України «ОСОБА_3 режим тимчасового ввезення», встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

В судовому засіданні відповідачем було зазначено, що розрахунок митних платежів проводився з урахуванням визначених МК України норм, встановлених для митного режиму «тимчасове ввезення», шляхом проведення розрахунку всіх митних платежів, які відповідно до закону піддягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів, за діючими ставками податків і зборів та згідно з офіційним курсом Нацбанку України.

З метою забезпечення дотримання наказу Державної фіскальної служби України від 09.07.2015 №484 та Положень, якими затверджені функціональні повноваження посадових осіб структурних підрозділів митниці та забезпечення виконання функцій з питань, віднесених до компетенції структурних підрозділів митниці, у відповідності до службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 07.08.2015 № 1827/15-70-25 обчислення належних до сплати митних платежів здійснюється безпосередньо посадовими особами митного поста.

Згідно Положень про митні пости, до основних завдань та функцій митних постів Одеської митниці ДФС серед іншого відносяться: справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених МК України, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України; контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Санкція статті 485 МК України передбачає накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а отже відсутність інформації щодо суми митних платежів унеможливлює притягнення порушника до відповідальності за порушення митних правил.

12.10.2016 при розгляді справи про порушення митних правил №1031/50007/16 суму накладеного на громадянина України ОСОБА_1 штрафу було встановлено відповідно до розрахунку платежів, згідно зі службовою запискою митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС від 19.09.2016 №3524/15-70-68, сума несплачених митних платежів, які підлягали б сплаті при ввезенні автомобіля «Опель Вектра», д/н НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_4, на митну територію України громадянином-резидентом складає 145 240,1 грн.

Нормативними актами, на підставі яких проводився розрахунок платежів, а саме: Законом України від 19.09.2013 №584-VII «Про ОСОБА_3 тариф України», Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Законом України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість», не встановлено жодних обмежень щодо неможливості визначення ввізного мита, акцизного збору або податку на додану вартість автомобіля, випущеного 1999р. або який не відповідає екологічному стандарту «ЄВРО-4» або «Євро-5».

Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності та суд вважає, що Одеська митниця ДФС, як митний орган, який діяв на підставі ОСОБА_3 законодавства, законно та обґрунтовано виклав обставини порушення позивачем ОСОБА_3 кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст. 32 Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів», ст. 2, 18, 19 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 4, 103, 277, 278, 380, 485, 487 МК України, ст.ст. 6, 9, 14, 77, 286 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Постанову, винесену першим заступником начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 у справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 ОСОБА_3 кодексу України – залишити без змін.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 68700, АДРЕСА_1) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Базарна, 104) про скасування постанови по справі про порушення митних правил № 1031/50007/16 від 12 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: І.А. Бобуйок