Постанова № 74352482, 25.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8149/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/6148/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2017 року позивач ПАТ «Кредобанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 25 грудня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 5565/Р від 20 лютого 2007 року в сумі 48 073, 33 доларів США та судові витрати 3 441 грн. Рішення набрало законної сили, звернуто до виконання.

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли заяви про роз»яснення вказаного судового рішення. В обґрунтування своїх заяв зазначають, що відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов»язання має бути виконане в гривнях. Курс долара США, який встановлює НБУ, щоденно змінюється. Відтак, рішення суду є незрозумілим для відповідача, оскільки судом не конкретизовано, яку саме суму в гривневому еквіваленті він має сплатити по судовому рішенню.

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року в задоволенні заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про роз’яснення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2013 року - відмовлено.

Ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року оскаржили відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подавши апеляційні скарги.

В обґрунтування апеляційних скарг покликаються на те, що в резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2013 року зазначено дві різні валюти для стягнення, не зазначено суму в гривневому еквіваленті для сумлінного добровільного виконання рішення. Окрім того, звертають увагу на те, що курс долара США, який встановлюється НБУ щоденно змінюється. Для відповідачів є незрозумілим рішення суду в тій частині, яку саме суму та в якій валюті слід сплатити для припинення зобов’язання його виконанням.

Просять ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року скасувати, постановити ухвалу, якою надати роз’яснення рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2013 року щодо валюти виконання зобов’язань.

Учасники судового процесу в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подали. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у відсутності учасників судового процесу, що не з’явилися в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив судові рішення, що оскаржуються, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог, підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз’яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового рішення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз’ясненні рішення.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Статтею 221 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) врегульовано, що якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює свої рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

В даному випадку, розглянувши заяву з урахуванням наведених вище норм ЦПК України, суд першої інстанції не вбачав підстав для роз'яснення судового рішення, яке прийнято в межах заявлених позовних вимог та викладено чітко і зрозуміло. Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено на отримання кредиту в доларах США, позов позивачем пред’явлено про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у доларовому еквіваленті, тобто у валюті кредитного договору. Рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором ніким з учасників справи, чи особами, про чиї права та обов’язки вирішено даним рішенням, не оскаржувалось, зокрема і в частині валюти, у якій пред’явлено позов та вирішено спір.

Відтак,колегія суддів приходить до переконання, що оскільки судове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2013 року викладено повно і чітко, резолютивна частина викладена конкретно, а в заяві обставин, що підтверджують наявність труднощів його розуміння не наведено, підстав для роз’яснення рішення суду, як просять заявники, немає. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні таких.

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним.

А відтак, апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Карп»юка ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 21 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_5