Постанова № 74352441, 16.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2771/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/6967/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника УСБУ у Львівській області ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у справі за позовом Управління служби безпеки України у Львівській області до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року позов Управління служби безпеки України у Львівській області задоволено.

Поновлено Управлінню служби безпеки України у Львівській області строк звернення до суду.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 06 листопада 2013 року на квартиру, розташовану за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Є. Коновальця, 7/10, яке було видане директором департаменту міського господарства, заступником міського голови, заступником голови комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради ОСОБА_9 на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру розташовану за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Є. Коновальця, 7/10, яке було зареєстроване державним реєстратором Дрогобицького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 за ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7.

Стягнуто з виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на користь Управління служби безпеки України у Львівській області судові витрати в сумі 1600,00 гривень.

Рішення суду оскаржила третя особа - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що квартира АДРЕСА_1. Коновальця у м. Дрогобичі Львівської області не відноситься до числа службових, оскільки не була включена відповідачем до їх числа у порядку, передбаченому п.3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджених Постановою РМ УРСР від 04 лютого 1988р.№37.

Суд першої інстанції не надав оцінки рішенням відповідача від 29 січня 2004 року №4 «про зміну договору найму житлового приміщення» та від 22 березня 2007 року №87 «Про зміну договору найму житлового приміщення, які стосувалися зміни попередніх наймачів у спірній квартирі.

Суд першої інстанції не вивчав та не надав оцінку поквартирній картці спірної квартири (форма 17) та корінцю ордера на житлове приміщення №27 від 26 липня 2000 року, які стверджують, що квартира винаймалася ОСОБА_5 та членами його сім»ї винаймалася.

Ордер також не включає жодних даних, які б вказували на службове житло.

На даний час право на користування спірним житлом мають право неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а тому потрібно тримати попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року скасувати і постановити нове рішення, яким у позові Управління служби безпеки України у Львівській області відмовити повністю, вирішити питання судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника УСБУ у Львівській області ОСОБА_4 на її заперечення,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сімї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих ОСОБА_1 народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Як встановлено ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-ХХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСС України № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вказано, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Як вірно установлено судом першої інстанції, що 04 січня 2000 року в рахунок виконання договору № 47 від 22 березня 1999 про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей АТ «ЛьвівПокізол» передало благодійному фонду «Житло військовим» трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 для її заселення співробітниками УСБУ Львівській області.

В той же день дана квартира була прийнята в експлуатацію Управлінням СБ України у Львівській області згідно акту прийому-передачі житлового фонду від 04 січня 2000 року (а.с.5).

На той час, ОСОБА_5 та члени його сім»ї: ОСОБА_11 (дружина), ОСОБА_12 (син) та ОСОБА_13 (донька) були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у двокімнатній комунальній квартирі загальною площею 41,4 кв.м, житловою 28,4 кв.м (а.с.111).

15 травня 2000 року Управління Служби Безпеки України у Львівській області звернулося до міського голови м.Дрогобич з клопотанням про оформлення спеціального ордера на службову квартиру АДРЕСА_3. Коновальця м. Дрогобича заступнику начальника Дрогобицького МВ Управління ОСОБА_5, який наказом начальника УСБУ у Львівській області від 18 квітня 2000 року переведений для подальшого проходження військової служби з м. Львова до м. Дрогобича.

Протоколом №1 офіцерських зборів Дрогобицького МВ УСБУ у Львівській області від 23 червня 2000 року зараховано заступника начальника Дрогобицького МВ УСБУ у Львівській області капітана ОСОБА_5 на квартирний облік для отримання службової квартири під №1 (а.с.112).

Протоколом №2 офіцерських зборів Дрогобицького МВ УСБУ у Львівській області від 23 червня 2000 року постановлено надати квартиру АДРЕСА_4, ОСОБА_5 та членам його сім»ї та клопотати перед Дрогобицьким міськвиконкомом про надання зазначеної службової квартири (а.с.113).

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 25липня 2000 року №182 затверджено протокол №2 офіцерських зборів Дрогобицького МВ УСБУ у Львівській області від 23 червня 2000 року про надання службового житлового приміщення - квартири № 52 в житловому будинку №7/10 по вул. Є. Коновальця у м. Дрогобич Львівської області житловою площею 38,1 кв.м. ОСОБА_5, який перебував на обліку для отримання службової квартири під №1(а.с.7-8;112).

26 липня 2000 року виконкомом Дрогобицької міської ради було видано ордер №27 на зазначене житлове приміщення на склад сім»ї з чотирьох осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_11 (дружина), ОСОБА_12 (син) та ОСОБА_13 (донька). При тому, підставою для видачі цього ордера було рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 25 липня 2000 року №182 (про затвердження протоколу №2 офіцерських зборів Дрогобицького МВ УСБУ у Львівській області від 23 червня 2000 року) (а.с.10).

Спірна квартира була поставлена на оперативний облік УСБУ у Львівській області як службова та облікована у відповідних формах в порядку п.5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому Постановою РМ УРСР від 04.02.1988 року за №37.

В подальшому, 22 червня 2002 року ОСОБА_5 був переміщений по службі до Центрального управління служби безпеки України і 09 липня 2003 року виписався із спірної квартири у зв»язку з переїздом на постійне місце проживання в м. Київ.

Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради №4 від 29 січня 2004 року ОСОБА_11 визнано основним наймачем квартири № 52 в житловому будинку №7/10 по вул. Є. Коновальця у м. Дрогобич Львівської області із складом сім»ї – п»ять осіб.

08 серпня 2006 року ОСОБА_11 виписалася із спірної квартири у зв»язку з переїздом чоловіка ОСОБА_5 на постійне місце проживання в м. Київ (а.с.7).

Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради №89 від 22 березня 2007 року ОСОБА_6 визнано основним наймачем квартири № 52 в житловому будинку №7/10 по вул. Є. Коновальця у м. Дрогобич Львівської області із складом сім»ї - чотири особи (а.с.7).

06 листопада 2013 року вказану вище квартиру було приватизовано на праві спільної сумісної власності близькими родичами ОСОБА_5 (матір’ю ОСОБА_6, сестрою ОСОБА_2, племінниками ОСОБА_8 та ОСОБА_7І.) та за підписом директора департаменту міського господарства, заступника міського голови, заступника голови комісії з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради ОСОБА_9 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на вказану квартиру ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а 06 грудня 2013 року Дрогобицьким міськрайонним управлінням юстиції було здійснено державну реєстрацію права власності на вищезгадану квартиру.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що УСБУ у Львівській області будь-яких звернень стосовно виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень на адресу Дрогобицької міської ради не скеровувало, будь-які рішення з цього приводу не приймались ні ЖПК УСБУ у Львівській області, ні керівництвом регіонального органу безпеки.

Згідно листів – відповідей виконкому Дрогобицької міської ради від 12 серпня 2015 року, 13 травня 2016 року та 05 грудня 2016 року на запити Управління служби безпеки України у АДРЕСА_5 в житловому будинку №7/10 по вул. Є. Коновальця у м. Дрогобич Львівської області облікується за СБУ у Львівській області в статусі службової (а.с.120; 132; 131).

Отже, надаючи у 2015-2016 році відповіді позивачу про те, що спірна квартира облікується як службова, відповідач, по суті, надав недостовірну інформацію про правовий статус даного житлового, оскільки таке ще 06 листопада 2013 року було приватизоване ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Звідси вбачається, відповідачем було порушено вимоги п. 5.14 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом СБ України від 06.11.2007 № 792 (в редакції чинній станом на 2013 рік), згідно з яким рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ СБ України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з ПГЗ, що затверджується заступником Голови СБ України, до функціональних обов'язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення.

Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що на даний час ОСОБА_5 забезпечений житлом у м. Києві, а квартиру за адресою: м. Львів, вул.Наукова, 82/50, ним приватизовано та відчужено.

Оскільки відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність приватизації спірної квартири близькими родичами ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та членами її сім»ї ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7 проведеної 06 листопада 2013 року.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч.2 ст.ст.11, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» та ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і притулених дітей» є безпідставними, оскільки малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не мали законних підстав на приватизацію службової квартири 06 листопада 2013 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу стало відомо про приватизацію спірного житла 20 жовтня 2016 року коли на черговий запит від 10 жовтня 2016 року за №1/1111 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради повідомив про рішення комісії з приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради від 06 листопада 2013 року.

Разом з повідомленням про приватизацію ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_6 20.10.2016 року позивачу були надіслані копії документів які стали підставою для приватизації спірної квартири.

Тому строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин і суд першої інстанції обґрунтовано поновив такий.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 травня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_14