Постанова № 74351135, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2037/18 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.

Є.У.№ 310/8422/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», відділення 71 в м. Бердянську Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про зобов’язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Беряднського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала. Зазначала, що 05.05.2016 року уклала з ПАТ «Акцент-Банк» договір банківського кредиту б/н у вигляді карткового рахунку 4323355202043196 з кредитним лімітом 6 400 грн. У вересні 2017 року вона отримала виписку із її карткового рахунку, із якої дізналася, що заборгованість за кредитом становить 10 840,14 грн., тоді як за її розрахунками сума боргу повинна становити 7 215,95 грн. Посилаючись на те, що Банк неправильно нараховує проценти за користування кредитом, за період з 01.01.2017 року по 01.09.2017 року розмір надмірного нарахування становить 2 716,95 грн., а також без її згоди і відома проводить списання коштів з її карткового рахунку, просила суд на підставі ст.526 ЦК України зобов'язати відповідача внести виправлення до карткового рахунку 43233552020043196, виключивши з нього неправомірно надмірно списані проценти за користування кредитним лімітом у період з 01.01.2017 року по 01.09.2017 року в сумі 2 716,95 грн., поновити на картковому рахунку списані ним за період з 01.11.2016 року по 01.03.2017 року 363,64 грн..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам закону. Зокрема, поза увагою суду першої інстанції залишилися її доводи про порушення Банком умов кредитного договору, безпідставне нарахування підвищених відсотків за користування кредитним лімітом і списання грошових коштів без її згоди. Вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, оскільки банк не надав суду заперечень проти позову, на думку заявника, суд повинен був задовольнити позов у повному обсязі. Просила рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Акцент банк» зазначає, що умови кредитного договору банком не порушувалися, нарахування відсотків відбувалося із дотриманням Умов і правил надання банківських послуг, з якими ОСОБА_3 була ознайомлена і зобов’язалася виконувати їх вимоги. Списання з карткового рахунку грошових коштів на інший рахунок обумовлено приєднанням позичальника до послуги накопичення «копілка», за якою витрати за рахунком округлюються до 10 грн. Доводи апеляційної скарги про порушення судом принципу змагальності сторін є також безпідставними, оскільки банк направляв відзив на позовну заяву, позивач не довела свої позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами проводилися банком у відповідності з умовами кредитного договору, підвищені відсотки за користування кредитним лімітом нараховувалися у зв’язку із порушенням строків внесення чергового платежу. Доводи позивача про безпідставне списання грошових коштів належними і допустимими доказами не підтверджені, є припущенням позивача.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими для виконання сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, 05.05.2016 року позивач уклала з відповідачем договір про надання банківських послуг. У заяві позичальник надала свою згоду на те, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користуванням, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. В заяві також зазначено, що вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, а також що вона підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з умовами і правилами надання послуг накопичення «копілка» і згодна оформити цю послугу (а.с.4).

Така форма укладання договору про надання банківських послуг передбачена в п.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, в якому зазначено, що для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карту (п.1.1.).

ОСОБА_4 була видана кредитна картка з встановленим на ній кредитним лімітом 6 400,00 грн.

Пунктом 4.1 Умов встановлено, що зарахування (поповнення) грошових коштів на картрахунок виконується по номеру карти/рахунку і може здійснюватись шляхом внесення готівкових коштів в касу А-Банку або перерахуванням з рахунків в інших банках, за допомогою переказу грошових коштів з інших поточних і депозитних рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач вказує на те, що банк неправомірно у період з 01.11.2016 року по 01.03.2017 рік списав з її картрахунку 363,64 грн. ( розрахунок – а.с.49-50).

Також позивач стверджує, що у період з 01.01.2017р. по 01.09.2017 рік банк нарахував їй проценти у більшому розмірі, ніж встановлено договором. Сума надмірно нарахованих процентів становить, за її підрахунком, 2716,95 грн. Позивач вважає, що банк нарахував проценти і на суму нарахованих раніше процентів і на суму штрафних санкцій.

Проте, районним судом встановлено, що згідно з пунктом 5.1.4 Умов за користування кредитом, наданим держателю, за наявності пільгового періоду, держатель сплачує проценти по пільговій процентній ставці (0,01%) в рамках встановленого пільгового періоду по кожній платіжній операції.

Пунктами 5,5, 5.3 Умов встановлено, що погашення кредиту – це поповнення картрахунку держателя, що здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, які зараховуються банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Строк і порядок погашення по кредиту ( кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам з встановленим обов’язковим мінімальним платежем, який приведений в Пам’ятці клієнта, яка є невід’ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену ОСОБА_5, і частину заборгованості по кредиту.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Умов за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому в Тарифах банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік. За несвоєчасне виконання боргових зобов’язань (користування простроченим кредитом і овердрафтом) держатель сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розміри яких визначаються ОСОБА_5.

З наданих позивачем ОСОБА_5 (а.с.53) вбачається, що по кредитній карті позивача був встановлений пільговий період – 55 днів, який діє до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення. Тобто у цей період, згідно з пунктом 5.1.4 Умов, держатель карти має сплачувати банку проценти по пільговій процентній ставці, яка становлить 0,01%.

Базова процентна ставка, після закінчення пільгового періоду, на залишок заборгованості по кредиту становить 3,9% на місяць.

У разі прострочення зобов’язань за кредитом нараховується подвійна відсоткова ставка – 7,8%, яка нараховується з 1-го дня виникнення зобов’язань.

З наданих позивачем виписок по картці/рахунку 4323355202043196 (а.с.5-14,55-56) вбачається, що позичальник умови договору виконувала не належним чином, у встановлений договором (ОСОБА_5) строк погашення кредиту до 25 числа кожного місяця платежі на погашення кредиту не вносила, а тому розмір прострочених зобов’язань по кредиту списувався за подвійною процентною ставкою, передбаченою ОСОБА_5 банку згідно з умовами договору за подвійною відсотковою ставкою 7,8% від розміру загальних боргових зобов’язань клієнта за договором, в тому числі і тих, строк сплати яких ще не настав.

З’ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку, про те, що доводи позичальника про порушення Банком умов кредитування, неправомірного списання з картрахунку грошових коштів на погашення кредиту і нарахування завищених відсотків є тільки її припущенням. Належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів вона суду не надала.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при укладанні кредитного договору позичальник не надавала своєї згоди на відкриття накопичувального рахунку за програмою «копілка» не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються анкетою-заявою позичальника, в якій зазначено, що вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, а також що вона підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з умовами і правилами надання послуг накопичення «копілка» і згодна оформити цю послугу (а.с.4).

ОСОБА_3 як споживач банківських послуг не позбавлена права в позасудовому порядку відмовитися від послуги накопичення «копілка», подавши банку відповідну заяву із закриттям накопичувального рахунку і зарахуванням заощаджених на ньому коштів на зазначений нею рахунок.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін є безпідставними і ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем вказаного принципу цивільного процесу.

Несвоєчасне направлення банком на адресу суду відзиву на позовну заяву не свідчить про визнання банком позову і не є підставою для його задоволення.

За положеннями ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Вказане узгоджується із положеннями ч.1 ст. 81 ЦПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, надала суду власні розрахунки, якими обґрунтовувала неправильність нарахування відповідачем процентів за кредитом.

Суд першої інстанції, проаналізувавши умови укладеного сторонами кредитного договору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови договору банком не порушувалися, нарахування відсотків відбувалося у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг та ОСОБА_5 банку.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотриманні норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: