Постанова № 74349473, 30.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12792/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_1,

за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2018 року (у складі судді Шепетко І.О.) за скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ОТП Банк» (надалі Банк) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у грудні 2017 р.

Просив:

-визнати неправомірними дії Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в особі Головного державного виконавця Губаля О.З. щодо визначення вартості нерухомого майна, а саме: кафе та магазину з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 63, у виконавчому провадженні ВП №51443132 та скасувати звіт суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Аргумент» за реєстраційним номером 037924;

-зобов’язати Ужгородський МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в особі Головного державного виконавця Губаля О.З провести повторну оцінку нерухомого майна, а саме: кафе та магазину з розширенням за рахунок прибудови загальною площею 345,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 63, у виконавчому провадженні ВП №51443132.

На обґрунтування скарги вказав, що оцінка нерухомого майна ТОВ «Оціночна компанія «Аргумент», яка здійснювалася у рамках виконавчого провадження №51443132, була проведена з порушенням чинного законодавства, не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна та не може використовуватися як початкова ціна нерухомого майна для проведення її реалізації.

21 лютого 2018 р. Банк подав до суду першої інстанції заяву, якою повідомив про відкликання своєї скарги, та в порядку п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України просить залишити її без розгляду (а.с.41).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2018 р. скаргу Банку на дії Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в особі головного державного виконавця Губаля О.З. залишено без розгляду.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводить про порушення норм процесуального права. Указує, що положеннями цивільно-процесуального законодавства, які регламентують порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, не передбачено право суду постановляти за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця ухвали про залишення скарги без розгляду. Зазначає, що постановлена ухвала порушує права та законні інтереси боржника.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Банк просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що Банк звернувся із заявою про відкликання скарги та залишення такої без розгляду, а в силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, у зв’язку з цим постановлена ухвала є законною і обґрунтованою.

Суд, залишаючи скаргу без розгляду, виходив із волевиявлення скаржника.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін, із таких мотивів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції через додержання ним норм процесуального права.

Так, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 у апеляційній скарзі посилається на те, що ст.ст.447-450 ЦПК України, які врегульовують відносини судового контрою за виконанням судових рішень, не передбачають право суду першої інстанції постановляти ухвали про залишення без розгляду скарги на дії державного виконавця.

Однак, цей довід ґрунтується на неповному та помилковому розумінні основних засад процесуального права.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Диспозитивність - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Диспозитивність діє в усіх стадіях процесу.

Отже, кожний учасник справи має право на власний розсуд користуватися своїми правами та обов’язками, передбаченими процесуальним законом, звичайно, не порушуючи при цьому прав та законних інтересів інших учасників.

За наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця суд у силу вимог ст.451 ЦПК України постановляє ухвалу про задоволення такої скарги чи відмови у її задоволенні.

Тобто, спеціальною нормою процесуального законодавства хоч і не передбачено залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду, однак суд зобов’язаний аналітично застосовувати процесуальний закон, використовуючи при цьому загальні принципи процесуального права (зокрема, диспозитивність та аналогія закону).

Посилання апелянта на відсутність у новій редакції ЦПК України аналогії закону є хибним, оскільки згідно з ч.9 ст.10 цього Кодексу якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносин (аналогія закону).

Отже, з огляду на ч.1 ст. 13, ч.9 ст. 10 ЦПК України, яка передбачає розгляд справи не інакше як за зверненням особи, суд першої інстанції правильно вирішив залишити позов без розгляду.

Довід адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, що залишення скарги на дії державного виконавця без її вирішення по суті грубо порушує права та законні інтереси боржника у зв’язку з тим, що остання також не погоджується зі звітом суб’єкта оціночної діяльності, не заслуговує на увагу, оскільки боржник також наділена процесуальним правом оскаржувати в судовому порядку таку оцінку, отже невирішення скарги по суті не перешкоджає боржнику звернутися до суду із оскарженням звіту суб’єкта оціночної діяльності, з яким боржник не погоджується.

За наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування ухвали.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 22 лютого 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 31 травня 2018 року.

Судді: