Постанова № 74348829, 31.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/10675/17 Номер провадження 22-ц/775/788/2018

Головуючий у 1 інстанції Фролова Н.М.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 52

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Ситника Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу № 219/10675/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Бухмутської міської ради про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року (суддя Фролова Н.М. ), ухваленого в приміщенні Артемівського районного суду Донецької області,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що з 10 січня 1998 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. З початку 2014 року відповідачка переїхала на інше місце проживання залишивши дітей проживати з ним, повністю усунувшись від їх виховання та утримання, з дітьми не спілкується, не цікавиться їхнім побутом, навчанням. За останні два роки жодного разу не зателефонувала їм, навіть не вітала з днем народження матеріальної допомоги на їх утримання не надає, не цікавиться їх станом здоров'я. Рішенням Артемівського міськрайонного суду від 02.11.2016 року з відповідачки стягнуті аліменти на його користь на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 05.07.2016 року до їх повноліття. Проте відповідачка навмисно ухиляється від виплати аліментів, свідомо приховуючи свої доходи. Вважає, що відповідачка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх дітей. Просив суд позбавити відповідачку батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування Бахмутської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

З зазначеним рішення суду не погодився позивач, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на недоведеність обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, неповне з'ясування обставин справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що мати бажає спілкуватись з дітьми, не відповідає дійсності та не підтверджений належними доказами. Також суд не надав належної оцінки тому факту, що мати дітей проживає від них на великій відстані та з 2015 року по 2018 рік жодного разу не відвідувала дітей, пояснення свідків не підтверджені ніякими доказами. Суд не врахував думку сина, який не проти того, щоб мати позбавили батьківських прав. Старшому сину скоро отримувати паспорт громадянина України, а без згоди матері це можливо, а місце її перебування не відомо.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Позивач та його представник в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Бахмутської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 10 січня 1998 року Артемівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області було зареєстровано шлюб між громадянином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що було складено відповідний запис №12. Прізвище дружини після укладання шлюбу - ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.5). 04 березня 2002 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано, про що було складено відповідний запис №104, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.6). ВЧід шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 09 квітня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Артемівського міського управління юстиції в Донецькій області та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 16 лютого 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с.7-8). Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2016 року, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.07.2016 р. до досягнення дітьми повноліття (а.с.10). Згідно довідки Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №753 від 07.08.2017 року, ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №2/219/3254/2016 від 09.12.2016 року виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області повинен отримувати аліменти від ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7. Заборгованість по аліментам за період з 05.07.2016 року по 30.06.2017 року складає 14 047,88 гривень, (а.с.9). Згідно висновку Органу опіки та піклування Бахмутської міської ради №01/11-845 від 01.12.2017 року враховуючи, що гр. ОСОБА_2, без поважних причин самоусунулась від виховання та утримання дітей, виходячи із інтересів неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування Бахмутської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, у відношенні до її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.59-61).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухиляючись від виховання дітей. Суд враховує, що між сторонами склалися напружені стосунки, що опосередковано вплинули на стосунки відповідача з дітьми. Враховуючи обставини справи, відносини, які склалися між сторонами, інтереси дітей, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, суд не вбачає безумовних підстав для позбавлення батьківських прав відповідача відносно її неповнолітніх дітей. Суд вважає, що саме таке рішення найкращим чином відповідатиме інтересам дітей.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з вимогами ст.150, 157 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дітей, турбуватися про стан їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно із ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи зі змісту п. 2 ч.1 ст.164 СК України особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні. Мати дітей має бажання та хоче спілкуватися з дітьми, що підтверджується тим, що намагається спілкуватися по телефону з дітьми через своїх батьків, крім того передала грошові кошти у сумі 500 грн., а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не піклується про дитину, матеріальної допомоги на її утримання не надає, безпідставні, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідачки: вона бажає піклуватися про дітей, вживає всі заходи для спілкування з ними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не врахували висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення суду, оскільки в силу частини шостої статті 19 СК України суд правомірно не погодились з таким висновком і в інтересах дитини вирішили спір.

На підставі вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

За вказаних обставин доводи позивача про неналежну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Вимогами ч.1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: І.О. Дундар

О.І.Корчиста

Повний текс судового рішення складений 31 травня 2018 року.

Головуючий: О.О.Тимченко