Рішення № 74347030, 24.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26483/17

Провадження № 2/127/6696/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Помазанові М.О.,

за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору міське комунальне підприємство «Вінницязеленбуд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору МКП «Вінницязеленбуд» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 12.08.2017 року у період часу з 20:00 год. по 21:00 год. на території КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4» відбулось падіння дерева – тополі на проїжджу частину дороги навпроти будинку №36 по вул. Зодчих у м. Вінниці.

Позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 та їхнім сином ОСОБА_6 фактично проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Саме з цих причин автомобілі позивача та його дружини були тимчасово припарковані на проїжджій частині вулиці Зодчих навпроти будинку №36 у м. Вінниці.

Падіння дерева відбулось саме на автомобілі сім'ї позивача.

Так, позивачу на праві користування належить автомобіль SKODA OCTAVIA, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до довіреності від 19.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №1230.

Внаслідок падіння дерева вищезазначений автомобіль зазнав суттєві пошкодження, що спричинило позивачу значну матеріальну шкоду.

Відповідно до п.п.5.2, 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (надалі – Правила) відповідальність за збереження зелених насаджень та належний догляд за ними на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувач цих об’єктів, а на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях – установи, організації, підприємства.

Відповідно до листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.10.2017 року №01-00-011-44222, територія парку ОСОБА_4 знаходиться на балансі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка ОСОБА_4.

Таким чином, відповідач є балансоутримувачем парку, тобто об’єкта благоустрою, і у зв’язку із своєю бездіяльністю має нести відповідальність та відшкодувати заподіяну шкоду.

Відповідно до звіту суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 про оцінку автомобіля SKODA OCTAVIA, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 №17/503 від 20.11.2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 91 864,82 грн. За послуги із визначення матеріального збитку позивачем сплачено 1 500 грн.

А тому, позивач вважає, що вказана сума матеріальної шкоди у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу та витрат на проведення оцінки пошкоджень повинна бути стягнута з відповідача на його користь.

Окрім того, бездіяльністю відповідача позивачу завдано значної моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях у зв’язку із фактичним знищенням майна та переживаннях щодо відшкодування спричиненої шкоди. Відсутність автомобіля суттєво змінило та погіршило нормальний уклад життя позивача та його сім’ї. Моральну шкоду позивач оцінює в 50 000 грн.

Таким чином, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив та поясненнях щодо правової позиції позову (а.с.3-7 т.1, 95-100 т.1, 35-44 т.2).

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні останніх відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив (а.с.86-93 т.1, 147-152 т.1).

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору МКП «Вінницязеленбуд» за довіреністю ОСОБА_9 до судового засідання не з'явилась, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутність, покладається на розсуд суду при вирішенні данного спору з мотивів, викладених у письмових поясненнях щодо позову (а.с.28-30 т.2, 49 т.2).

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 12.08.2017 року у період часу з 20:00 год. по 21:00 год. на території КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4» відбулось падіння дерева – тополі на проїжджу частину дороги та двох автомобілів, які були тимчасово припарковані на проїжджій частині навпроти будинку №36 по вул. Зодчих у м. Вінниці та належать сім'ї позивача на праві користування, що достеменно підтверджується змістом довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області від 05.09.2017 року №02-7326/26 (а.с.25-26 т.1), Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Вінниці від 06.09.2017 року №34-Аз/41/21/02-2016 (а.с.27-28 т.1), фотокартками (а.с.13-27 т.2), а також план-схемою земельної ділянки парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва «Парк ім. О.І. Ющенка», де зеленою відміткою позначено місцезнаходження дерева, яке знаходилось на території вказаного парку та яке впало на проїжджу частину дороги на автомобіль позивача (а.с.166 т.1).

Відповідно до довіреності від 19.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №1230, ОСОБА_10 з правом передоручення від імені ОСОБА_11 уповноважує ОСОБА_3 бути представником ОСОБА_11 у відповідних установах з питань розпорядження та користування автомобілем марки SKODA, модель OCTAVIA, випуску 2010 року, чорного кольору, номер шасі (кузов, рама) №TMBDL41U8AB006121, об’єм двигуна 1781 куб.см., тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, і належить ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО №496635, виданого 20.02.2013 року ВРЕВ-м. Тореза при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області (а.с.15-16 т.1). Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам, з правом використання автомобіля за кордоном і дійсна на строк дії повноважень, тобто до 14.10.2019 року (а.с.17-18, 19 т.1).

Таким чином, позивачу на праві користування належить автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до довіреності від 19.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №1230.

Внаслідок падіння дерева вищезазначений автомобіль зазнав суттєві пошкодження, що спричинило позивачу значну матеріальну шкоду.

Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (ст.ст.13, 21) та Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (надалі – Правила), (п.п.3.1, 3.2) визначено, що об’єктами благоустрою є парки, а елементами благоустрою – є зелені насадження в парках.

Згідно ч.5 ст.38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених парками-пам’ятниками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до п.п.5.2, 5.5 Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об’єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об’єкта. Відповідальними за збереження зелених насаджень та належний догляд за ними на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувач цих об’єктів, а на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях – установи, організації, підприємства.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об’єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об’єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в оренду – за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку (п.7.2 Правил).

Окрім того, вказаними Правилами встановлено, зокрема, що несприятливі умови урбанізованого міського середовища призводять до передчасного старіння насаджень і зниження їх життєздатності. Для встановлення ступеня життєздатності деревних рослин балансоутримувачу необхідно провести діагностику стану зелених насаджень і на основі діагностичних ознак планувати агротехніку догляду за зеленими насадженнями (п.9.1 Правил).

Під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (п.9.1.11.3 Правил). Аварійне дерево – це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров’я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п.9.1.12 Правил).

Періодичність проведення часткових оглядів визначає балансоутримувач об’єкта, власник чи користувач земельних ділянок, на яких ростуть зелені насадження. Огляд проводять: балансоутримувач об’єкта, власник чи користувач земельної ділянки (п.12.2 Правил).

Балансоутримувач об’єкта складає перелік об’єктів, які підлягають капітальному ремонтові, та об’єктів, на які потрібно розробляти проектно-кошторисну документацію на наступний рік та передає до органу самоврядування місцевим органам самоврядування, які і включають цей перелік до фінансування. Балансоутримувач щороку подає на розгляд органу місцевого самоврядування розрахунки на наступний рік. При затвердженні розрахунків складається кошторис робіт з поточного ремонту, який затверджує балансоутримувач (п.13.1.2.1, 13.2.3 Правил).

В судовому засіданні достовірно встановлено, що саме відповідач є балансоутримувачем території парку обласної лікарні імені академіка ОСОБА_4, що підтверджується наступними доказами.

Так, відповідно до листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17.10.2017 року №01-00-011-44222, вбачається, що згідно інформації департаменту комунального господарства та благоустрою міської ради, територія парку ОСОБА_4 знаходиться на балансі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка ОСОБА_4. Згідно рішення виконкому Вінницької обласної ради №335 від 22.06.1972 року визначено, що Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення утримується і охороняється за рахунок організації, у віданні якої знаходиться пам’ятка природи. Також, даним рішенням передбачено, що Парк обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4, на території якого ростуть зазначені у запиті зелені насадження, знаходиться під охороною КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_4» (а.с.34 т.1).

Згідно листа Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради від 11.09.2017 року №19-00-006-38420 за наявною інформацією в департаменті комунального господарства та благоустрою територія парку ОСОБА_4 знаходиться на балансі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка ОСОБА_4 (а.с.101 т.1).

У відповідності до листа МКП «Вінницязеленбуд» від 18.09.2017 року №201 вбачається, що між МКП «Вінницязеленбуд» та Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім. акад. ОСОБА_4 06.09.2017 року було укладено договір №90/17/НП про надання послуги по видаленню окремих дерев, обрізанню крони дерев, санітарна обрізка дерев (77310000-6 Послуги з озеленення територій та утримання зелених насаджень). Термін виконання робіт (надання послуг) до 31 грудня 2017 року за письмовою згодою сторін з урахуванням дотримання при виконанні робіт відповідних технологічних процесів (в тому числі біологічних (вегетативний період) та природних) (а.с.102 т.1), що безумовно свідчить, що відповідач після настання події падіння дерева та спричинення матеріальних і моральних збитків позивачу, що мали місце 12.08.2017 року, розуміючи свою вину та можливість повторного падіння дерев, будучи балансоутримувачем парку, уклав договір із спеціалізованим підприємством.

Окрім того, згідно листа департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради від 16.02.2018 року №19-00-006-7398 за наявною інформацією в департаменті комунального господарства та благоустрою територія парку ОСОБА_4 знаходиться на балансі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка ОСОБА_4. У рішенні виконкому Вінницької обласної ради №441 від 30.07.1969 року «Про заходи по поліпшенню догляду та охорони пам’ятників природи області» зазначено, що за збереження парку імені академіка ОСОБА_4 відповідає Обласна псих-лікарня ім. Ющенка. Відповідно до рішення виконкому Вінницької обласної Ради №335 від 22.06.1972 року Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення утримуються і охороняються за рахунок організації, у віданні якої знаходиться пам’ятка природи. Також, керуючись цим ж рішенням Парк обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4, на території якого ростуть зазначені у запиті зелені насадження, знаходиться під охороною КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_4» (а.с.103, 104-111 т.1).

Окрім того, згідно державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №020422, серії ЯЯ №020423, виданих управлінням Держкомзему у м. Вінниця 21.12.2017 року, відповідачу згідно рішення Вінницької міської ради №918 від 31.08.2012 року на праві постійного користування належать земельні ділянки, площею 8,1827 га та 26,4800 га відповідно, які розташовані за адресою: вул. Пирогова, 109, м. Вінниця, цільове призначення яких для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я та соціальної допомоги. Державна реєстрація права користування відповідача вказаними земельними ділянками здійснена у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №24420617 від 18.07.2014 року, №24419366 від 18.07.2014 року (а.с.171-172, 173-174 т.1).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відповідач є балансоутримувачем, користувачем земельної ділянки, а також установою, територія якої є територією парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4, і відповідно до вищезазначених норм саме він є відповідальним за збереження зелених насаджень та за належним доглядом за ними (зеленими насадженнями) на зазначеному об’єкті благоустрою – парку обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4. А відтак, доводи сторони відповідача, що відповідач не є балансоутримувачем парку обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4, оскільки відсутні докази передачі зелених насаджень на баланс відповідача, суд відхиляє, оскільки останні є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини (п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Суд звертає увагу, що вина у цивільному праві – це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб'єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об'єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.

А тому, зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, шкода, завдана позивачу в результаті пошкодження його автомобіля підлягає стягненню з відповідача, оскільки бездіяльність відповідача є неправомірною, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина відповідача у формі необережності. В той час, як з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди стороною відповідача не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Що ж стосується думок та тверджень представників відповідача в судовому засіданні як на підставу про відмову в задоволенні позову, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що дерево, яке пошкодило автомобіль позивача, було аварійним і що воно впало саме через неналежне виконання своїх обов’язків балансоутримувачем, то суд останні вважає такими, що не заслуговують на увагу з наступних міркувань.

Як зазначено вище, балансоутримувачем об’єкту благоустрою – парку обласної лікарні ім. академіка ОСОБА_4 є відповідач. Тобто, саме відповідач згідно норм, визначених п.7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045 повинен здійснювати видалення аварійних дерев на об’єкті благоустрою – парку обласної лікарні ім. акад. ОСОБА_4.

Сам факт того, що вказане дерево не було своєчасно визнано відповідачем аварійним і не видалено власними силами чи за його рахунок силами КП «Вінницязеленбуд» свідчить про бездіяльність саме відповідача. Лише після падіння дерева та спричинення позивачу матеріальних та моральних збитків 03.10.2017 року відповідач уклав відповідний договір із третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору на надання послуг по видаленню окремих дерев, обрізанню крони дерев, санітарна обрізка дерев (а.с.175-176, 177-191 т.1).

Окрім того, відповідно до довідки Вінницького обласного центру з гідрометеорології (Вінницький ЦГМ) від 03.11.2017 року №20-03/2-13/751 про погодні умови 12 серпня 2017 року за даними АМСЦ Вінниця вбачається, що12 серпня Вінницька область та м. Вінниця знаходились під впливом антициклону. Небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища (до яких відноситься гроза, шквал) по Вінницькій області та м. Вінниця не спостерігалися (а.с.112 т.1).

В той час, як відповідно до наукового висновку кандидата біологічних наук ОСОБА_12 падіння дерева у спокійну, безвітряну погоду свідчить про високу аварійність даного дерева (а.с.113 т.1).

Цілком безпідставними є також доводи представника відповідача щодо нібито порушення позивачем вимог п.п.15.1 та 15.10 Правил дорожнього руху.

Посилаючись на п.15.1 ПДР представник відповідача не зазначає норми п.15.2 ПДР, які вказують на те, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там не можливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Автомобіль позивача був зупинений саме біля правого краю проїжджої частини дороги по вул. Зодчих навпроти будинку №36 і автомобіль жодним чином не перешкоджав іншим учасникам дорожнього руху. Крім того, позивачем не було порушено жодної норми, передбаченої п.15.10 ПДР. Також, вказаний відрізок дороги не знаходиться під зоною дії дорожніх знаків 3.34-3.37.

Що ж стосується доводів відповідача щодо безпідставності відшкодування збитків у зв’язку з тим, що позивач не є власником пошкодженого автомобіля, то останні є також безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу з наступних міркувань.

Так, дійсно, позивач не є власником пошкодженого автомобіля, проте відповідно до довіреності від 19.05.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованої в реєстрі за №1230, ОСОБА_10 з правом передоручення від імені ОСОБА_11 уповноважує ОСОБА_3 бути представником ОСОБА_11 у відповідних установах з питань розпорядження та користування автомобілем марки SKODA, модель OCTAVIA, випуску 2010 року, чорного кольору, номер шасі (кузов, рама) №TMBDL41U8AB006121, об’єм двигуна 1781 куб.см., тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, і належить ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО №496635, виданого 20.02.2013 року ВРЕВ-м. Тореза при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області. Окрім того, відповідно до змісту вказаної довіреності позивачу надано право у випадку спричинення автомобілю пошкодження іншими особами в результаті дорожньо-транспортних подій укладати угоди про відшкодування заподіяної шкоди, звертатися до суду, одержувати та сплачувати по таким угодам грошові суми, страхові виплати; здійснювати ремонтні роботи та виконувати усі інші дії. Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам, з правом використання автомобіля за кордоном і дійсна на строк дії повноважень, тобто до 14.10.2019 року (а.с.17-18, 19 т.1).

А тому, посилання представника відповідача як на підставу про відмову в задоволенні позову на відповідний пункт вищезазначеної довіреності щодо права позивача на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди лише у разі дорожньо-транспортної пригоди безпідставно звужує права повіреного, оскільки за вказаною довіреністю позивач має право виконувати усі інші дії, в тому числі і на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до звіту суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 про оцінку автомобіля SKODA OCTAVIA, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 №17/503 від 20.11.2017 року вартість відновлювального ремонту вищезазначеного транспортного засобу становить 91 864,82 грн., вартість матеріального збитку заподіяного власнику пошкодженого автомобіля становить 60 975,28 грн. (а.с.38-54 т.1).

Суд звертає увагу, що стороною позивача заявлялась саме вимога про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що становить 91 864,82 коп., тоді як вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості за умови доцільності відновлювального ремонту та становить 60 975,28 грн.

А відтак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що є всі достатні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача саме розмір матеріального збитку, що становить 60 975,28 грн., а не вартість відновлювального ремонту, задовольнивши позов в цій частині частково.

Окрім того, в силу ст.22 ЦК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на послуги із визначення матеріального збитку у розмірі 1 500,00 грн., згідно квитанції ФОП ОСОБА_8 №2017/68 від 30.11.2017 року (а.с.55 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В той же час, ч.1 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (ч.1 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Так, дійсно, як свідчать матеріали справи, бездіяльністю відповідача позивачу завдано значної моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях у зв’язку із фактичним знищенням майна та переживаннях щодо відшкодування спричиненої шкоди. Відсутність автомобіля суттєво змінило та погіршило нормальний уклад життя позивача та його сім’ї.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди частково.

З урахуванням часткового задоволення позову, а також в силу ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 929,75 грн. (609,75 грн. – за вимогу майнового характеру; 320,00 грн. – за вимогу немайнового характеру), понесений позивачем відповідно до квитанцій №0.0.910306110.1 від 07.12.2017 року, №0.0.910306965.1 від 07.12.2017 року (а.с.1, 2 т.1), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 152,38 грн., понесені позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №77/1 від 02.10.2017 року (а.с.60 т.1).

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем при подачі позову до суду за вимогу немайнового характеру (про стягнення моральної шкоди) внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом – 1 600 грн. замість необхідного 640,00 грн. А тому, позивач в силу п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» має право на повернення 960,00 грн. переплаченого судового збору, звернувшись до суду із відповідним клопотанням.

А тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.13, 17, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст.22, 23, 1166-1167 ЦК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4», код ЄДРПОУ 01982264, місцезнаходження за адресою: вул. Пирогова, 109, м. Вінниця, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, матеріальний збиток, завданий пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 60 975 (шістдесят тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 28 коп., витрати на послуги із визначення матеріального збитку у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., а також моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

Стягнути з комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня імені академіка ОСОБА_4» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 152 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 38 коп., а також судовий збір у розмірі 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 75 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 30.05.2018 року.

Суддя: