Ухвала суду № 7434471, 22.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-42236/08 Головуючий у 1-й інстанції: Літвін О.Т.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2009 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собків Я.М., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Ігнатпільський кар’єр» звернулося в суд з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0004711701/0 від 10.07.2008 року, №0000322301/0 від 10.07.2008 року та №0004711701/1 від 08.08.2008 року, та №0000322301/1 від 08.08.2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні автомобілі використовуються підприємством позивача виключно для виробничих потреб, а тому належать до технологічного транспорту підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведення виїзної планової перевірки Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» податковим органом складено акт №292/23-01-01374547 від 01.07.2008 року.

На підставі зазначеного акту Овруцькою міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004711701/0 та №0000322301/0 від 10.07.2008 року.

Зазначенні рішення позивачем були оскарженні в адміністративному порядку, за результатами якого 08.08.2008 року податковим органом прийнятті податкові повідомлення-рішення №0004711701/1 та №0000322301/1.

Статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів платниками податку визначено, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закон є об'єктами оподаткування.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування, зокрема, є: автомобілі вантажні - код 8704. Відповідно до цієї ж статті не є об'єктом оподаткування транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані - код 8709.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується в залежності від певного коду (за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності), до якого відноситься об'єкт оподаткування.

У пункті 1.6 статті 1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Повноваження по визначенню кодів класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності надано Держмитслужбі відповідно до пункту 7 Указу Президента України «Про державну митну службу».

Статтею 312 Митного кодексу України також передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи розробляє пояснення та рекомендації з тією самою метою.

Відповідно до листа Житомирської митниці від 26 червня 2008 року №33/2/33.17/5253 автомобілі марки «БелАЗ» (в даному випадку марок 7540, 7548, 7522, 548А) відносяться до кар'єрних самоскидів. Автомобілі вантажні, зокрема самоскиди, згідно Гармонізованої системи опису та кодування товарів включаються до товарної позиції 8704. Крім того, листом Житомирської митниці від 13 грудня 2005 року №15/4/01-57/11142 надано роз'яснення, відповідно до якого автомобілі марки «БелАЗ» 7540 відносяться до товарної позиції 8704 як «Автомобілі вантажні».

Колегія суддів приходить до висновку, що Овруцька МДПІ з урахуванням інформації, наведеної в листі митної служби, та технічних характеристик спірних транспортних засобів, обґрунтовано дійшла висновку, що зазначені автомобілі «БелАЗ» належать до товарної позиції 8704 – «Автомобілі вантажні», оскільки є автомобілями-самоскидами і призначені для перевезення сипучих вантажів та гірничих порід по природнім або штучним шляхам з твердим покриттям.

Стосовно вимог позивача, щодо правильності визначення розміру плати за користування надрами і збору за геологорозвідувальні роботи колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має спеціальний дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища на користування надрами (реєстраційний номер №4273 від 13.06.2007 року) Ігнатпільського (Руднянського) родовища граніту, габро, габро-анортозиту терміном дії десять років. Мета надрокористування (робіт) - видобування граніту, габро, габро-анортозиту, придатних в якості сировини для виробництва щебеню будівельного марок «1000-1200» та каменю бутового марки «800».

Згідно ст.6 Кодексу України про надра віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 «Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» визначено перелік корисних копалин, видобуток яких класифікується як «Сировина для будівельного каменю». Цей перелік включає в себе і корисну копалину - граніт, габро, габро - норнт, габро - анортозит, гнейс, гранодіорит, пісковик та декілька десятків інших корисних копалин при видобуванні яких плата здійснюється як за камінь будівельний (сировина будівельна (в т.ч. місцевого значення) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 1014 «Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин» із внесеними змінами та доповненнями.

Листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31.10.2005 року № 10404/29-5 надано роз'яснення, в яких зазначено, що відповідно до вимог Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного і облицювального каменю, затвердженої, після погодження з Мінекоресурсів, Мінекономіки, Мінпраці та Держбудом, наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 16 грудня 2002 року №199 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 січня 2003 року за №78/7399, до будівельного каменю відносяться гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

Пунктами 1.1. та 1.2 Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного і облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 16 грудня 2002 року №199, встановлено, що даною Інструкцією встановлено вимоги до ступеня вивченості розвіданих родовищ (ділянок) будівельного й облицювального каменю за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; принципи підрахунку запасів, геолого-економічної оцінки родовищ і державного обліку запасів згідно з рівнем їх промислового значення; умови, які визначають підготовленість розвіданих родовищ до промислового освоєння.

Інструкція є обов’язковою для виконання підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних, а також експлуатаційних робіт на родовищах будівельного й облицювального каменю.

Відповідно до пп.. 3.1 п. 3 Інструкції, родовища будівельних і облицювальних каменів – просторово визначені та економічно обґрунтовані ділянки надр, у межах яких виявлені й оцінені гірські породи, які за своїми властивостям, кількостями, якістю та умовами залягання є придатними для промислового видобутку та використання в будівництві відповідно до стандартів та технічних вимог споживачів.

Згідно пп.. 3.9 п. 3 Інструкції, основна корисна копалина родовищ будівельного й облицювального каменю – корисна копали, що визначає промислове значення родовища, напрям використання його товарної продукції і назву.

Пунктом 4 Інструкції визначено загальні відомості і вимоги до якості будівельного й облицювального каменю, зокрема, щодо щебеню та бутового каменю.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки метою робіт на Ігнатпільському родовищі, є продовження розробки цього родовища з видобуванням гранітів, придатних для виробництва будівельного щебеню та каменю бутового, які згідно Інструкції охоплюються поняттям «камінь будівельний», збір за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету справляється за користування надрами для видобування корисних копалин (сировини), а не за вироблену позивачем продукцію із цієї сировини, то позивач повинен платити збір за геологорозвідувальні роботи виходячи із нормативу встановлено саме для каменю будівельного.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0004711701/0 від 10.07.2008 року, №0000322301/0 від 10.07.2008 року та №0004711701/1 від 08.08.2008 року, та №0000322301/1 від 08.08.2008 року, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються доказами наданими відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, обґрунтування апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» – залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.12.2009 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Собків Я.М.

Бєлова Л.В.