Постанова № 74342753, 23.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3083/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 757/28856/14-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», подану Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком Володимиром Івановичем,

на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого 2 жовтня 2017 року під головуванням судді Писанця В.А. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва (дата і час виготовлення повного тексту рішення невідомі),-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ПАТ «Банк Камбіо» про зобов'язання видати готівкові кошти з поточного рахунку, стягнення пені та трьох відсотків річних.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 15 вересня 2014 року було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування вказаного поточного рахунку. Вказувала, що 17.09.2014 на її поточний рахунок було зараховано 187 920,00 грн. 23.09.2014 та 24.09.2014 на адресу відповідача було направлено заяви про видачу з поточного рахунку готівкових коштів в розмірі 150 000,00 грн. та 37 920,00 грн відповідно. Проте, 24.09.2014 та 25.09.2014 вона отримала від банку повідомлення про невиконання розрахункових документів від 24-25.09.2014 у зв'язку з тим, що у банку немає коштів на кореспондентському рахунку.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано ПАТ «Банк Камбіо» видати ОСОБА_4 з поточного рахунку № НОМЕР_1 готівкові кошти в сумі 187 920,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ОСОБА_4 пеню в розмірі 939, 60 грн та три відсотки річних в розмірі 77, 23 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І. подала апеляційну скаргу і, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, помилково не взято до уваги факту того, що в ПАТ «Банк Камбіо», відповідно до Рішення Виконавчої дирекції ФГВФО № 46 від 2.03.2015, розпочату процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб та призначено УО ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО № 212 від 22.02.2016 строк ліквідації банку та повноваження УО продовжено до 01.03.2018 включно.

Також вказує на те, що у встановлений законом 30 денний строк з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду ОСОБА_4 не звернулася до відповідача з вимогою визнання її кредитором. Тому, вважала, що позивачці підлягає відшкодуванню сума в розмірі 200 000, 00 грн за рахунок ФГВФО.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Банк «Камбіо» - Позднякова В.І. підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. З розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.09.2014 між сторонами був укладений договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті. Відповідно до умов цього договору банк взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку. Згідно виписки з особового рахунку, наданої відповідачем, 17.09.2014 на поточний рахунок позивача були зараховані грошові кошти у сумі 187 920,00 грн (ас. 6).

23.09.2014 позивачем на адресу відповідача була направлені заява щодо видачі з поточного рахунку готівкових коштів у сумі 150 000, 00 грн. в строк не пізніше 24.09.2014, у подальшому на адресу відповідача була направлена ще одна заява щодо видачі з поточного рахунку готівкових коштів у сумі 37 920,00 грн. в строк не пізніше 24.09.2014. Таким чином загальна сума, яку відповідач повинен був видати позивачу з поточного рахунку згідно вищезазначених заяв, склала 187 920,00 грн.

24.09.2014 позивач отримала від відповідача повідомлення про невиконання розрахункового документа (вих. №1 від 24.09.2014), з тексту якого дізналась, що ПАТ «Банк Камбіо» не виконав вимогу вкладника щодо видачі готівкових коштів згідно заяви від 23.09.2014 у зв'язку з тим, що немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку.

25.09.2014 позивач отримала від відповідача ще одне повідомлення про невиконання розрахункового документа (вих. № 1 від 25.09.2014), яким відповідач повідомив, що не виконав вимогу позивача щодо видачі готівкових коштів згідно заяви від 24.09.2014 у зв'язку з тим, що немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку.

Судом встановлено, що станом на 1.10.2014 термін прострочення складає 5 днів, отже розмір пені складає 5 * 0,1% = 0,5%, таким чином сума пені складає: 187920 грн. (сума боргу) * 0,5% = 939,60 грн.

Сума 3% річних складає: 187920 грн. (сума боргу) * 3% * 5/365=77,23 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору від 15.09.2014 не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений ч. 3 ст. 1068 ЦК України, а отже банк був зобов'язаний видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920 грн. в строк не пізніше 25.09.2014. Відмову банку видати позивачу грошові кошти у встановлений законом строк суд вважав порушенням вимог ч. 3 ст. 1068 ЦК України.

Апеляційний суд м. Києва погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 1.24 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Разом з тим пунктом 4.1 статті 1 Закону передбачено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Пунктом 8.2 статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунок.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розпорядження, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 1.24 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Разом з тим пунктом 4.1 статті 1 Закону передбачено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Пунктом 8.2 статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи апеляційної скарги про введення в банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, внаслідок чого ОСОБА_4 мала звернутися з заявою про визнання її кредитором до ФГВФО для отримання вкладу в розмірі 200 000 грн не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 грудня 2014 № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05 грудня 2014 по 04 березня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України № 144 від 27 лютого 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Банк Камбіо».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 46 від 02 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів з фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 02 березня 2015 року та Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 22 лютого 2016 року строк ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та повноваження уповноваженої особи ПАТ «Банк Камбіо» продовжено до 01.03.2018 року включно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку між сторонами укладений 15.09.2014. 17.09.2014 на поточний рахунок позивача були зараховані грошові кошти у сумі 187 920,00 грн.

23.09.2014та 24.09.2014 позивачем на адресу банку направлені заяви щодо видачі з поточного рахунку готівкових коштів у сумі 150 00,00 грн та 37 920,00 грн відповідно.

Тобто, правовідносини, що виникли з договору депозиту та його повернення виникли задовго до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Камбіо» у грудні 2014 року.

Верховний Суд України постанові від 13.03.2017 у справі № 6-2128цс16 роз'яснив, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку та задоволення позову ОСОБА_4 про видачу готівкових коштів, пені та трьох відсотків річних , з огляду на що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із отриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», подану Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком Володимиром Івановичем - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття,касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: