Постанова № 74342708, 23.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3796/2018

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 759/141/18

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_10,

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва, постановлену 22 лютого 2018 року під головуванням судді Журибеди О.М. в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу допоміжних та технічних приміщень № 304, 305, 306, 307 в багатоповерховому будинку АДРЕСА_1 від 25.1.216 року. Свої вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що зазначеним договором порушуються її права, оскільки вона є власником квартири в будинку по АДРЕСА_1 та, відповідно, співвласником технічних та допоміжних приміщень.

В лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_11 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення № 304, 305, 306, 307 по АДРЕСА_1, з посиланням на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть проводити будь-які дії з вищезазначеним майном, в тому числі дії спрямовані на його відчуження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на нежитлове приміщення № 304 площею 226,6 кв.м. (реєстраційний номер 940431980000), нежитлове приміщення № 305 площею 123,5 кв.м. (реєстраційний номер 1096546180000), нежитлове приміщення № 306 площею 103,1 кв.м. (реєстраційний номер 1096546480000), нежитлове приміщення № 307 площею 106,3 кв.м. (реєстраційний номер 1096546680000), що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом не враховано, що права позивачки не порушені,оскільки договори купівлі-продажу приміщень укладені між ОСОБА_5та відповідачами, в яких позивачка не була стороною, тому вважає, що суд безпідставно та на порушення закону дійшов висновку про наявність загрози можливого ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представники позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Інші учасники справи про розгляд справи повідомлялися належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції,з урахуванням обставин справи вважав, що до вирішення спору по суті існує реальна загроза відчуження спірного майна та неможливості виконання рішення суду в майбутньому,в разі задоволення позовних вимог.

Виходячи з обставин справи та з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, апеляційний суд погоджується з зазначеними висновками суду та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Як вбачається, позивач ОСОБА_4 є власником квартири ¹88 по АДРЕСА_1.

28.11.2012 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення,а 13.12.2012 року додаткове рішення про визнання права власності на об'єкти інвестування - нежитлові приміщення літера «А» № 304, літера «А» № 305, літера «А» № 306, літера «А» № 307 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.11.2016, яке залишено без змін ухвалою ВССУ від 24.04.2017, рішення Святошинського районного суду від 28.11.2011 та додаткове рішення від 13.12.2012 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «Стиль-Блюз» про визнання права власності на об'єкт інвестування -відмовлено.

Разом з тим,за кілька днів до рішення Апеляційного суду - 25.11.2016 року ОСОБА_5 було відчужено спірні нежитлові приміщення відповідачам ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 знаходяться у власності співвласників будинку.

Відповідно до частини 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Абзацом 6) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і його прибудинкова територія.

З пояснень позивача ОСОБА_12 встановлено, що згідно декларації про майно та доходи ОСОБА_5, яка знаходиться у відкритому доступі, у 2016 році спірні приміщення відчужено за значно нижчою ринковою вартістю в порівнянні з аналогічними об'єктами. Окрім того, відповідачем проводились дії щодо продажу спірної квартири шляхом проведення електронних торгів.

Таким чином, позивачем наведені як причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фактів можливого ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення не спростовують висновків суду.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Заходи забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником ОСОБА_10 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 29 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: