Ухвала суду № 74338183, 30.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9083/18

н/п 2-о/640/179/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про встановлення факту набуття права власності на будинок за набувальною власністю

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1, в якій той просить встановити факт набуття права власності за набувальною власністю на житловий будинок літ. «А-1» з прибудовами, господарськими будівлями, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Чернівецький, 4. Звертаюсь до суду в порядку окремого провадження, заявник посилається на те, що зміст його заяви не містить будь-якого спору з іншими особами про майнове право, і це може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Згідно вимог ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Дослідивши подану до суду заяву, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На відміну від позовного провадження,окремому провадженню притаманні такі ознаки,які характеризують його структурну самостійність і прикладну значущість,і які визначаються такою суттєвою ознакою,як безспірність розгляду справ,що віднесені до окремого провадження. Безспірність слід розуміти лише як відсутність спору про суб*єктивне матеріальне право, але не відсутність спору про існування факту, що встановлюється. Слід врахувати, що важливою є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв*язок із певним суб*єктивним матеріальним правом.

За правилами ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, враховуючи також і розпорядника земельної ділянки, на якій знаходиться це майно. (п. 13 постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до змісту положень ст. 344 ЦК набуття прав власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст.1216 ЦК), а набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК). Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК в редакції від 18.03.2004 року ).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями), у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчому судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

На підставі зазначеного, приходжу до висновку, що заява ОСОБА_1, подана в окремому провадженні не може бути прийнята до розгляду, оскільки існує спір про право, з залученням в якості відповідача територіальної громади, який повинен вирішуватися в позовному порядку, а тому слід відмовити у відкритті провадження за даною заявою. Судовий збір підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 260, 293, 315 ЦПК України, суддя ,-

УХВАЛИВ:

У відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції про встановлення факту набуття права власності на будинок за набувальною власністю - відмовити.

Зобов*язати УДКСУ у Київському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 сплачені кошти: судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п*ятдесят дві грн. 40 коп.), сплачені згідно квитанції № 17075 від 21.05.2018 року на рахунок 31219206700004, отримувач: УДКСУ у Київському районі м. Харкова, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код одержувача: 37999675, банк одержувача: ГУДКСУ в Харківській області, МФО: 851011, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя :