Постанова № 74337362, 29.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання – Тхоревський С.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_4,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року в справі № 569/15147/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, ухваленого під головуванням судді Тимощука О.Я., об 09 год. 50 хв. в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області, повний текст якого складено 14.02.2018 року,

______________

Провадження № 22-ц/787/767/2018 Головуючий у 1 інстанції : Тимощук О.Я. Доповідач : Григоренко М.П.

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій зазначав, що 11.09.2014 року померла його дружина, ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на майно померлої – 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради від 18.09.2007 року, а іншими співвласниками цієї квартири є він та два його повнолітні сини.

Так як на день смерті своєї дружини він проживав разом із останньою в одному житловому помешканні, тому в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини він не звертався, оскільки вважав, що прийняв спадщину.

Проте, в наступному він дізнався, що 26 травня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 було виданого свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті його дружини – ОСОБА_6, на ім’я їхнього сина відповідача ОСОБА_2, відповідно до якого останній успадкував усю спадкову масу, яка залишилась після смерті його матері, тобто, на 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, хоча він, ОСОБА_1, будь-яких заяв нотаріусу про відмову від своєї частки на користь свого сина взагалі не подавав, у зв’язку із чим просив вказане свідоцтво, зареєстроване у спадковому реєстрі за № 9805126, визнати недійсним.

13 грудня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в Рівненський міський суд Рівненської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в якій вказали, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_6 позивач за первісним позовом ОСОБА_1 хоча і рахувався зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але фактично з квітня 2014 року проживав із іншою жінкою за адресою: АДРЕСА_2, юридично залишаючись у шлюбі із ОСОБА_6, фактично не підтримуючи із останньою будь-яких шлюбних відносин.

Вважаючи, що позивач за первісним позовом не подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, так як це передбачено ст.1272 ЦК України, не скористався своїм правом на звернення до суду із визначенням додаткового строку для прийняття ним спадщини, не вчинив жодних активних дій та належним чином не реалізував своє право на прийняття спадщини, тому вважається таким, що не прийняв спадщину, яка відкрилась після його дружини, у зв’язку із чим позивачі за зустрічним позовом просили суд встановити факт, що ОСОБА_1 постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, а саме з 11.09.2014 року у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., з 11.09.2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням і вважаючи його незаконним, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення його позов та задовольнив зустрічний позов, дійшовши хибного висновку про встановлення факту його не проживання у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на день смерті ОСОБА_6, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі і тому також має право на спадкування своєї частки у майні, яке залишилось після смерті останньої.

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що його син ОСОБА_2, підробивши його підпис, обманним шляхом здійснив оформлення всієї спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, на своє ім’я, повідомивши нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, які також претендують на прийняття спадщини після смерті вказаного спадкодавця.

Одним із способів підтвердження місця постійного проживання, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, є відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання.

Всі документи на квартиру були оформлені на ім’я ОСОБА_1, а відповідач ОСОБА_2 викрав усі правовстановлюючі документи і надав їх нотаріусу.

Підпис у зустрічній позовній заяві від імені ОСОБА_4 виконаний іншої особою і він є підробленим, в зв’язку з чим було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але суд безпідставно відмовив у задоволенні даного клопотання.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити, стягнувши із відповідачів на його користь судові витрати по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_7 заявив, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

По справі встановлено, що 11.09.2014 року померла ОСОБА_6, з якою позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з 12 грудня 1987 року.

Позивач ОСОБА_1 є зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 січня 2004 року і по теперішній час.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради від 18.09.2007 року та наявної в матеріалах справи копії технічного паспорта, виготовленого 03.09.2007 року, право приватної спільної часткової власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, було оформлено на ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, по 1\4 частки на кожного.

24 вересня 2014 року ОСОБА_3 на ім’я приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 було подано заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні, яке залишилось після смерті його матері ОСОБА_6, на користь свого брата – ОСОБА_2

13 жовтня того ж року аналогічну заяву на ім’я вищевказаного приватного нотаріуса було подано матір’ю померлої ОСОБА_6 – ОСОБА_4, яка відмовилась від свої частки у спадковому майні, яке залишилось після смерті її доньки, на користь свого внука – ОСОБА_2

26 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті його матері, до приватного нотаріуса ОСОБА_5, в якій також зазначив, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 є лише він, оскільки інші спадкоємці першої черги: ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відмовились від спадщини на його користь.

В цей же день, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 329, відповідно до якого останній успадкував після смерті своєї матері – ОСОБА_6 1/4 частки квартири, що належала їй на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Дані обставини справи всі учасники визнають та не оспорюють.

Залишаючи без задоволення первісний позов ОСОБА_1 та задовольняючи до останнього зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими в судовому засіданні доказами повністю доведено факт постійного не проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, на день смерті своєї дружини – ОСОБА_6 та не подання ним у встановленому порядку заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті останньої, у зв’язку із чим вважається таким, що не прийняв цю спадщину, а тому оспорюване ним свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 після смерті його матері, жодним чином не порушує його законних прав та інтересів.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Рівненського міського суду 07 лютого 2018 року вказаним вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, у зв’язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

Статтями 1216, 1261, 1268 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Пунктами 1.2, 3.21, 3.22, 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Розглядаючи дану справу по суті, суд першої інстанції повинен був в першу чергу з’ясувати обставини того, яким саме чином приватним нотаріусом ОСОБА_5 встановлювалось коло спадкоємців, які мали право на спадкування за законом в першу чергу після смерті ОСОБА_6, померлої 11 вересня 2014 року і на підставі чого ним було зроблено висновок про те, що позивач, який перебував у зареєстрованому шлюбі із останньою і був зареєстрований за однією і тією ж адресою разом із вказаним спадкодавцем, є таким, що не прийняв спадщину або є усунений від права на спадкування після смерті своєї дружини.

Наявна в матеріалах справи копія спадкової справи свідчить про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері на 1/4 частки квартири, що належала їй на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 було видано приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 незважаючи на наявність даних будинкової книги про те, що ОСОБА_1 є зареєстрований за вищевказаною адресою, є чоловіком померлої ОСОБА_6 та йому також належить на праві приватної власності 1/4 частка квартири за цією ж з адресою.

У разі, якщо ОСОБА_1 фактично не проживав постійно разом із своєю дружиною на день її смерті, то приватний нотаріус ОСОБА_5 мала запропонувати ОСОБА_2 надати їй відповідне судове рішення, відповідно до якого б вбачалось, що за останнім визнано право на всю спадщину, яка залишилась після смерті його матері або про усунення його батька від права на спадкування після смерті своєї дружини, чого зроблено не було.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_6 перебував з останньою у зареєстрованому шлюбі, вони були обоє зареєстровані за однією і тією ж адресою і будь-яке судове рішення про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті своєї дружини або про визнання за ОСОБА_2 права на всю спадщину після смерті своєї матері не виносилось, тому, в силу положень 1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 є таким, що фактично прийняв свою частку спадщини, яка відкрилась після смерті його дружини, у зв’язку із чим законні підстави для видачі свідоцтва про право на всю спадщину після смерті ОСОБА_6 у приватного нотаріуса ОСОБА_5 були відсутні.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки обраний позивачами за зустрічним позовом спосіб захисту своїх прав не ґрунтується на положеннях статті 16 ЦК України.

Наполягаючи на встановленні факту постійного не проживання ОСОБА_1 разом із своєю дружиною на день її смерті, позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 взагалі не вказують того, яким саме чином від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення їхніх особистих чим майнових прав, які не можна встановити в іншому порядку.

В даному випадку, на розсуд колегії суддів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у такий спосіб фактично прагнуть довести те, що лише вони, як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_9, у встановленому порядку прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті останньої, але відповідних позовних вимог з даного приводу у встановленому порядку не заявили, які мали бути заявлені ще до видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину.

Фактично зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 колегія суддів розцінює лише як спробу останніх заперечити у такій спосіб правомірність позовних вимог ОСОБА_1 та підтвердити законність видачі свідоцтва про право на всю спадщину після смерті ОСОБА_6 на ім’я її сина ОСОБА_2, а не захисти своє порушене чи не визнане право.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним – задовольнити.

Видане 26 травня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 329, щодо спадкування 1/4 частки квартири, що перебувала на праві приватної власності у його матері - ОСОБА_6, померлої 11 вересня 2014 року і знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 – визнати недійсним.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 536.63 грн., в рахунок відшкодування судових витрат, понесених останнім у зв’язку із сплатою судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30.05.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

ОСОБА_10