Рішення № 74337025, 21.05.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"21" травня 2018 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в особі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

учасник справи:

представники відповідача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Лук’янчука ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_4’янчука А.В. на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №218А від 30 травня 2008 року в сумі 35319,05 доларів США, що еквівалентно станом на 29 листопада 2017 року за курсом НБУ 949087,36 грн., та судові витрати по справі в розмірі 14236,31 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 30 травня 2008 року між сторонами укладено строковий кредитний договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 40909 доларів США за сплатою 8,88% річних строком до 29 травня 2015 року. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов’язання не виконує, графіку погашення кредиту не дотримується, внаслідок чого виникла заборгованість. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом в сумі 23097,65 доларів США та нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 12221,40 доларів США.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча про місце та час розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.128 ЦПК України заздалегідь та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно поданої заяви позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути без його участі.

Представники відповідача позов не визнали, подавши заяву про закриття провадження у справі у зв’язку з наявністю рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а також заяву про застосування строків позовної давності. Просять у задоволені позову відмовити.

Заперечення позивача на подані відповідачем заяви з процесуальних питань до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників відповідача, з’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 30 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та Лук’янчуком А.В. укладено договір кредиту №218А на купівлю автотранспортних засобів, за яким останній отримав кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 40909 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 29 травня 2015 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 8,88% річних.

Банк виконав свої зобов’язання відповідно до умов кредитного договору, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.3.3.9 договору кредиту №218А позичальник зобов’язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_4’янчук А.В. порушив свої зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим позивачем у червня 2012 року направлялася вимога про погашення кредиту згідно п.3.3.8 договору в повному обсязі протягом 30 календарних днів, яку відповідач отримав 18 липня 2012 року та не виконав.

У зв’язку з цим ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до Лук’янчук А.В. про стягнення заборгованості за договором кредиту №218А, який рішенням від 17 жовтня 2012 року по справі №464/12 заборгованість, яка виникла станом на 28 серпня 2012 року в сумі 197835,02 грн., у тому числі за кредитом 23097 доларів США 65 центів та за відсотками 1288 доларів США 08 центів.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про третейські суди» сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Згідно ст.57 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 25 січня 2013 року позивачу ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17 жовтня 2012 року про стягнення з Лук’янчука А.В. заборгованості в сумі 197835,02 грн. видано виконавчий лист, який пред’явлений до примусового виконання.

А тому суд погоджується з доводами представників відповідача, що вимоги позивача про стягнення заборгованість за кредитом в сумі 23097,65 доларів США та нарахованих до 28 серпня 2012 року відсотків за користування кредитом є безпідставними.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 та 2 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Укладеним між сторонами договором кредиту №218А від 30 травня 2008 року передбачено сплату процентів за користування кредитом у валюті кредиту, які нараховуються в останній робочий день поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (п.2.4.2 договору).

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора суми кредиту, нарахованих процентів та можливих пені і штрафних санкцій (п.2.3 договору, який згідно п.7.3 діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань).

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі №6-157цс16, постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 751/3836/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належних та допустимих у розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором та виконання рішення третейського суду від 17 жовтня 2012 року сторони не надали.

З представленого позивачем розрахунку, правильність якого відповідачем не спростовано, загальна сума простроченої заборгованості по нарахованих відсотках станом на 29 листопада 2017 року становить 12221,40 доларів США, які підлягають стягненню без урахування стягнутої рішенням третейського суду від 17 жовтня 2012 року суми відсотків в розмірі (12221,40 – 1288.08) 10933 доларів США 32 центи.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відомості про дату повернення виконавчого листа з примусового виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17 жовтня 2012 року про стягнення з Лук’янчука А.В. заборгованості в сумі 197835,02 грн. без виконання, яка б на думку суду свідчила б про обізнаність кредитора про порушення його права на отримання боргу виконанням боржником грошового зобов'язання та набуття у зв’язку з цим права на стягнення процентів за користування коштами з наведених вище підстав, сторонами не представлено.

А тому з урахуванням обставин справи суд не може погодитися з доводами представників відповідача, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з 18 серпня 2012 року, тобто з дня невиконання вимоги кредитора про дострокове повернення боргу, який надалі був судом стягнутий.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30,96%) в сумі 4407,56 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 – 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволити частково.

Стягнути з Лук’янчука ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість в сумі 10933 (десять тисяч дев’ятсот тридцять три) доларів США 32 (тридцять два) центи.

Стягнути з Лук’янчука ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 4407 (чотири тисячі чотириста сім) грн. 56 (п’ятдесят шість) коп. судових витрат.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Цивільного процесуального кодексу України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 30 травня 2018 року.

Суддя: