Ухвала суду № 74336152, 30.05.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1220/18

Провадження № 1-кс/552/1281/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави Куліш Ю.В., за участі секретаря судового засідання – Жовтяк М.О., слідчого – Терещенка А.В., адвоката – ОСОБА_1 розглянувши клопотання заступника начальника першого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника першого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням погодженим прокурором у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, арештованих грошових коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), відкритих в ПАТ «Альфа Банк», на рахунках ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), ОСОБА_5 (код НОМЕР_2), відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема №26209607356724, №26302617061199, 4731217113154502, №26304601827507, №26209609391583, №26308616558210, №26203606829560, №5221191100010791, №4731217110349485, для здійснення заходів з управління ними.

Своє клопотання обґрунтовує тим що, прокуратурою Полтавської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №32018170000000006 від 15.12.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області.

03.03.2018 відповідно до ухвал Київського районного суду м. Полтави від 02.03.2018 на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_4, ОСОБА_5, інших осіб, відкритих в установах банків ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ КБ «Приватбанк», накладено арешт.

Згідно листа ПАТ «Альфа Банк» №586-5Т-26б/б від 03.03.2018 залишок коштів на рахунках ОСОБА_4 становить 13 004,17 доларів США.

Згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20180303/1434 від 05.03.2018 та матеріалів проведеного тимчасового доступу по рахункам ОСОБА_4, його дружини, інших родичів, установлено, що залишок коштів на рахунках №26302617061199, відкритий на ОСОБА_5, становить 10 100,44 доларів США, №26209609391583, відкритий на ОСОБА_4, становить 23 032,31 доларів США, №26308616558210, відкритий на ОСОБА_4, становить 10 000 доларів США, №26203606829560, відкритий на ОСОБА_4, становить 46 148,23 грн.

В судовому засіданні слідчий своє клопотання підтримав, крім того зазначив, що слідчим встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники та постачальники на території Полтавської, Дніпропетровської та інших областей України, та фізична особа ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) за попередньою змовою із членами злочинної групи, умисно ухилились від сплати податків шляхом здійснення із використанням реквізитів фіктивних підприємств зберігання, транспортування та збуту за готівкові кошти сільськогосподарської продукції., що призвело до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на суму 4,6 млн. грн.

З’ясовано, що вказана група осіб, за попередньою змовою між собою, організували діяльність із умисного ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах, що полягає у закупівлі сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи, пшениці, жита і т.д.) за готівкові кошти у с/г виробників Полтавської, Сумської та інших областей України (фермерів, фермерських господарств тощо) без жодного документального оформлення та відповідного відображення по бухгалтерському та податковому обліках платників податків.

Придбана за готівку сільськогосподарська продукція завозиться до елеваторів з використанням реквізитів суб’єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності», які згідно супровідних документів виступають власниками вищевказаної сільськогосподарської продукції.

Зазначав, що відповідно до абзацу 7 ч.6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Слідчий просив суд клопотання задовольнити та передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними.

Адвокат ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_4 заперечував щодо заявленого клопотання послався на обставини викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження №32018170000000006 від 15.12.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України, які надані в двох томах у підшитому але не пронумерованому виді, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст.. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 року, Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до положень ст.. 20 цього ж Закону України , управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, а також банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, здійснюється Національним агентством шляхом:

1) їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу, за наявності висновку Національного банку України про створення умов для визнання банку проблемним або неплатоспроможним;

2) продовження їх розміщення до закінчення строку дії договору депозиту на депозитному рахунку власника в банку, в якому вони були розміщені на момент накладення арешту, із забороною здійснення видаткових операцій та виплати процентів чи доходу в іншій формі згідно з умовами договору. У випадку закінчення строку дії договору депозиту з наступного дня подальше управління відповідними коштами або банківськими металами разом з нарахованими після накладення арешту процентами чи іншими видами доходу здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1 цієї частини.

Крім того, відповідно до положень ч. 6 ст. 100 КПК України передбачено відповідний порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію, зокрема:

Ч. 6 статті вказує: «…Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров’я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом…».

Слідчий у своєму клопотанні посилався на абзац 7 ч. 6 ст. 100 КПК України та ч. 7 ст. 100 КПК України

Ч. 7 ст. 100 КПК України , передбачає, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту ст.. 100 КПК України слідчий суддя повинен розглядати клопотання про передачу в управління арештованого майна виключно згідно із статтями 171-173 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Абзац 2 ч. 1 ст. 170 КК України вказує, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ні в своєму клопотанні, а ні в судовому засіданні слідчий не зазначив, які ж існують ризики, передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо арештованих коштів, які знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_4 ( р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), його дружини – ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) та розміщені в установі ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Альфа Банк».

З огляду на викладене подане клопотання слідчим про передачу в управління арештованого майна, вважаю не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 100, 171-173, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання слідчого про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів арештованих грошових коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_4 ( р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1), його дружини – ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) та розміщені в установі ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Альфа Банк», - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ю.В. Куліш