Ухвала суду № 74336147, 30.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2145/18

Провадження №1-кп/524/247/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі колегії суддів:

головуючого - Гусача О.М.,

суддів: Обревко Л.О. , Олейнікової Г.М.,

при секретарі – Поймай Я.А.

з участю прокурора – Мельника В.О.

захисника – адвоката - ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження по обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кврт. 297АДРЕСА_1, в силу ст.. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до ухвали суду від 17.04.2018 року строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 12 червня 2018 року.

В судовому засіданні судом на обговорення учасників процесу поставлено питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, зазначивши, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Представник потерпілого – адвокат ОСОБА_3 підтримав думку прокурора.

Захисник ОСОБА_1, якого підтримав обвинувачений ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу, просили застосувати до обвинуваченого більш м»який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не ухилявся від органів досудового розслідування, має постійне місце проживання, можливості впливати на потерпілого та свідків не має.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов»язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, враховуючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, його стан здоровя, сімейний стан, матеріальне становище з метою запобігання ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, враховуючи, що зазначені у попередній ухвалі суду про застосування запобіжного заходу, ризики не зменшилися на час розгляду цього питання, з метою запобігання ризикам, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 липня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Головуючий суддя: О.М. Гусач

Судді: Л.О. Обревко

ОСОБА_4