Ухвала суду № 74336106, 21.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2198/16-ц

Провадження № 4-с/524/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

при секретарі судового засідання Крижановській Я.О.,

за участю скаржника ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії державного виконавця Амур-Ніжньодніпровського ВДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 (далі по тексту рішення державний виконавець) та просив визнати допущену нею бездіяльність неправомірною, зобов»язати виконати рішення суду.

В судовому засіданні скаржник та його представник адвокат ОСОБА_2 скаргу підтримали. Посилаючись на статті 1, 5, 10 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447, 448 ЦПК України пояснили, що державний виконавець Малюк І.В. формально поставилися до виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.08.2016 року про стягнення на користь скаржника заборгованості по заробітній платі, середньому заробітку за час затримки розрахунку та моральній шкоді. Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні тривалий час - з жовтня 2016 року, проте дієві заходи для його виконання не вжиті. Державний виконавець також залишила без реагування його повідомлення про те, що фактично боржник здійснює свою діяльність у м. Хорол, Полтавської області, де знаходяться потужності ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів». ОСОБА_1 вважав, що неможливість домогтися виконання рішення суду по суті є втручанням у його право мирно володіти своїм майном.

Державний виконавець зі скаргою не погодилася. У письмових запереченнях (а.с. 21) ОСОБА_3 суду повідомила, що у день надходження до ВДВС зави ОСОБА_1 та виконавчого листа – 10.11.2016 року – вона відкрила виконавче провадження, копію постанови направила сторонам провадження для відому. Отримавши інформацію про наявність у боржника рухомого майна – вантажних автомобілів КрАЗ та КАМАЗ – вона невідкладно прийняла постанову про їх арешт та заборону відчуження, а також про їх розшук. Окрім того, 07.12.2016 року був накладений арешт на рахунки боржника в установах банків та 15.12.2016 року виставлені платіжні вимоги для списання з рахунків коштів. У подальшому вимоги було повернуто без виконання у зв»язку з відсутністю коштів або через те, що рахунки закрито. ОСОБА_3 повідомила також, що звернулася до територіального відділу поліції з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду винної особи, а в суд – з поданням про заборону тимчасового виїзду за кордон керівника підприємства-боржника ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними в обгрунтування своїх позицій письмові докази, встановив наступне:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04.08.2016 року, яке набрало законної сили 03.10.2016 року, з ПАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за січень, лютий і три дні березня 2016 року – 13 219,93 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку – 37 502,32 грн., а також 5 000,00 грн. моральної шкоди та 3 190,00 грн. судових витрат. 07.10.2016 року суд видав стягувачу виконавчий лист.

10.11.2016 року державний виконавець Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 відкрила виконавче провадження (а.с. 24). 14.11.2016 року вона направила запит до Територіального сервісного центру №1241 про наявність у боржника транспортних засобів. Отримавши 25.11.2016 року інформацію про те, що за боржником зареєстровані два вантажні автомобілі, постановою від 07.12.2016 року державний виконавець наклала арешт на автомобіль КАМАЗ 53212 10850, 1988 року виробництва, та автомобіль КрАЗ 258Б1 14860, 1990 року виробництва, заборонила їх відчуження, а також оголосила розшук цього майна (а.с. 23-27).

Постановою державного виконавця від 07.12.2016 року накладений арешт на рахунки боржника у кількох банківських установах, а 15.12.2016 року виставлені платіжні вимоги про списання коштів в сумі 58 911,25 грн. Проте, банківські установи повідомили про неможливість виконання вимог через недостатність коштів на рахунках, або через те, що рахунки божником закриті (а.с. 28-37).

Судом також встановлено, що виконання судового рішення ускладнюється тим, що за зареєстрованою адресою місцезнаходження підприємства фактично немає. Скаржник повідомляв державного виконавця, що молококонсервний комбінат, що належить відповідачу, розташований і продовжує працювати у м. Хорол, Полтавської області. Під час телефонної розмови з ОСОБА_3 19.04.2016 року ОСОБА_1 дізнався, що державний виконавець вважає вжиті нею заходи примусового виконання рішення вичерпними, після чого звернувся до суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Закон України «Про виконавче провадження» визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження, яка становить собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону…

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Порядок звернення стягнення на майно та кошти боржника встановлений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», і полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Дії державного виконавця Малюк І.В., направлені на виявлення рухомого майна та грошових коштів боржника, а також їх арешт, розшук та заборона відчуження були обов»язковими і необхідними, тому не можна погодитися з позицією скаржника про те, що державний виконавець не вчинила жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення або діяла суто формально.

Водночас, відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Державний виконавець встановила, що за зареєстрованою адресою юридична особа фактично не знаходиться. Від боржника їй було відомо про фактичне розташування виробничих потужностей товариства. Отже, державний виконавець мала підстави і повноваження, а також зобов»язана була перевірити інформацію про наявність боржника та його майна на території м. Хорол, Полтавської області. В залежності від отриманого результату необхідно було вирішити питання можливої передачі виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби. Цих дій державний виконавець не вчинила, і така бездіяльність є неправомірною та порушує права ОСОБА_1

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини розглядає справи щодо невиконання судових рішень як порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції (право на судовий захист) та статтю 1 Протоколу №1 Конвенції (право на мирне володіння майном).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд може бути примарним, якщо внутрішня правова система договірної держави дозволяє остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним на шкоду однієї сторони, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно вважатися невід'ємною частиною суду для цілей статті 6 (справа «Бурдов проти Росії», рішення від 7 травня 2002 року).

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Суд частково погодився з аргументами скаржника, тому з Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати на оплату правничої допомоги – 447,60 грн. з підтверджених витрат в сумі 1492,00 грн.( 30%).

На підставі викладеного, відповідно до статей 253, 451, ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро ОСОБА_3 в частині непроведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Стягнути з Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро (ідентифікаційний код юридичної особи 34984493, адреса: 49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, 42) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 447,60 грн. судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в пятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя