Постанова № 74335946, 22.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Єрмаков Ю.В.

Справа № 420/1695/17

Провадження № 22ц/782/145/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Єрмакова Ю.В.(суддя-доповідач),

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря: судового засідання ОСОБА_2,

позивача – ОСОБА_3,

представника позивача – ОСОБА_4,

відповідача – ОСОБА_5,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області (суддя Стеценко О.С.)

від 12 січня 2018 року

у цивільній справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідач – ОСОБА_5

представник відповідача – ОСОБА_6,

третя особа – Служба у справах дітей Новопсковської районної Державної адміністрації Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3О (позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 (відповідач) та просив суд зобов’язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення наступних способів участі у вихованні: кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. та у святкові дні з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., зокрема, і за адресою проживання ОСОБА_3: Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Затишна, 5, при умові задовільного стану здоров’я дитини, обов’язкового повідомлення матері дитини ОСОБА_5 про місце перебування дитини, обов’язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку; спілкування і зустріч за місцем дитячого освітнього закладу без обмежень.

На обґрунтування наведених позовних вимог позивач послався на наступне:

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 17.10.2017 шлюб між сторонами розірвано. Після розлучення малолітній син залишився проживати з матір’ю в с. Закотне Новопсковського району Луганської області, вул. Виноградна, 2. Відповідач ще з кінця минулого року покинула позивача з невідомих причин та переїхала з їх спільним сином та дитиною від першого шлюбу проживати до своїх батьків в с. Закотне Новопсковського району Луганської області. Але після цього він не припинив надавати кошти на утримання їхнього сина. А з липня 2017 року продовжує платити аліменти на утримання сина та відповідача за рішенням Новопсковського районного суду Луганської області. Оскільки відповідач чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином, позивач ще з липня 2016 року звернувся з заявою до служби у справах дітей Новопсковської РДА про вирішення спору щодо участі у вихованні малолітньої дитини – сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно висновку №477 від 25.11.2016, служба у справах дітей Новопсковської РДА, з’ясувавши всі обставини даного питання, враховуючи права та інтереси малолітнього сина, служба у справах дітей визначила наступні способи участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_7: встановила дні спілкування з дитиною двічі на тиждень в суботу та неділю з 10 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв. Фактично з травня 2017 року у позивача з відповідачем почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідуванні, почалися створюватись штучні перешкоди зі сторони відповідача та осіб, які проживають разом з його сином, стосовно не можливості його нормального спілкування з його дитиною. Всі його намагання нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає йому. Весь цей час позивач намагався налагодити нормальний зв’язок з дитиною, приймати участь у його вихованні, розвитку його здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Його права як батька є сьогодні порушеними, що і спонукало його звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

Згідно відзиву на позовну заяву позивач визнавала позов частково з можливістю спілкування позивача з дитиною двічі на тиждень в суботу та неділю з 10:00 год по 12:00 год. У її присутності за місцем її мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд вирішив:

Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕН 539109, виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, інн.3246014150, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши наступні способи його участі у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. за адресою проживання ОСОБА_3: смт. Новопсков, вул. Затишна, 5.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, третя особа, що не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Новопсковської районної Державної адміністрації Луганської області відмовити.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – ОСОБА_5 (скаржник) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить:

Скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що при винесенні даного рішення судом не в повному обсязі були з’ясовані обставини справи, докази дослідженні і оцінені неправильно, які мають значення, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначила, що участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюється рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей. Проте, такого рішення не існувало, тому відповідач не могла ухилятися від його виконання, у зв’язку з чим неправильно були встановлені обставини та підстава позову.

Судом не наведено висновків щодо інших способів участі батька у спілкуванні з дитиною з урахуванням задовільного стану здоров’я дитини, обов’язкового повідомлення матері дитини – ОСОБА_5 про місце перебування дитини, обов’язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку.

Також, неправильно були відображені в рішенні свідчення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Крім того, встановлюючи такий спосіб спілкування з дитиною, суд не врахував вік дитини, стан її здоров’я, грудне вигодовування.

Позивачем рішення суду не оскаржується

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на законність та обґрунтованість рішення суду, у зв’язку з чим просив залишити рішення суду без змін.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Так, відповідно до правил статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, адже завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає частково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що батько має право на спілкування з дитиною та, враховуючи вік дитини, режим дитини, а також встановлені обставини у їх сукупності щодо непорозуміння у спілкуванні з дитиною та перешкод у спілкуванні батька з дитиною, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову.

Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії І-ЕД №374853, виданого 09 серпня 2016 року Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, позивач та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір’ю, що підтверджується довідкою, виданою Закотненською сільською радою Новопсковського району Луганської області за вих. № 197 від 13.03.2017.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відповідно до довідки №52, виданої 11.11.2017 Комунальним закладом «Новопсковський центр первинної медико-санітарної допомоги Новопсковської районної ради» малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на грудному вигодовуванні.

Згідно довідки, яка була надана в апеляційній інстанції, неповнолітня дитина знаходиться на змішаному вигодовуванні, присутнє грудне вигодовування, дитина знаходиться на диспансерному обліку у лікаря педіатра.

Крім того, судом встановлено, що позивач працює на посаді тракториста машиніста сільськогосподарського виробництва та отримує заробітну плату у розмірі 2656,50грн. в місяць, сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 15.06.2017року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18.07.2017 року.

Згідно акту підтвердження проживання від 12.10.2017, ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, разом зі своїми батьками: ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Відповідно до акту обстеження житлових умов від 12.10.2017, умови проживання в будинку, в якому проживає ОСОБА_3, задовільні: кімнати світлі, теплі, будинок газифікований, є всі комунікації .

ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідками №761, виданими 13.10.2017 Новопсковським РТМО.

Відповідно до характеристики, виданої ТОВ «Айдар-Агро-Плюс», ОСОБА_3 працює в ТОВ «Айдар-Агро-Плюс» на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва з 08 травня 2014 року по теперішній час. За цей період показав себе сумлінним, старанним, ініціативним працівником, успішно справляється зі своїми посадовими обов’язками. У спілкуванні з колегами рівний, доброзичливий, привітний і чемний, у скрутних ситуаціях завжди націлений на знаходження компромісних рішень. За характером витриманий, миролюбний, сторониться конфліктних ситуацій.

Крім того, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12 – мати позивача, ОСОБА_9 – мати відповідача, ОСОБА_10, що дало підстави суду дійти висновку про напружені стосунки родичів, а також сторін по справі, у зв’язку з чим і перешкод у спілкуванні позивача зі своїм сином.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування за вих. №21-7/8-3857 від 29 грудня 2017 року щодо розв'язання спору, визначено доцільним визначити наступні способи участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_7: кожної неділі з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. зокрема, і за адресою проживання ОСОБА_3: Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Затишна, 5.

Крім того, сторонам рекомендовано розглянути можливість укладення мирової угоди з даного питання.

Як було з’ясовано мирової угоди не було досягнуто, як не було досягнуто мирової угоди і в апеляційній інстанції.

Також, в матеріалах справи є висновок служби у справах дітей Новопсковської РДА №477 від 25.11.2016, яким було визначено наступні способи участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_7: встановлено дні спілкування з дитиною двічі на тиждень в суботу та неділю з 10 год. 00 хв. по 12 год. 00 хв..

Судом вказано, що зазначені умови спілкування на даний час не виконуються, оскільки відповідач не дає бачитись позивачу з сином, у зв’язку з чим позивач і вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Частиною 2 ст. 157 СК України законодавець додатково підкреслює обов`язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов`язку прямо випливає зі ст.141 СК України.

Праву на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду були підстави для задоволення позову щодо участі батька у спілкуванні з дитиною.

Доводи скаржника про те, що рішення органу опіки та піклування встановленої форми, як такого, щодо визначення способу спілкування з дитиною не існувало, а висновок служби у справах дітей Новопсковської райдержадміністрації щодо участі у вихованні малолітньої дитини, не є рішенням, а тому відповідач не ухилялась від його виконання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відсутність такого рішення (досудового врегулювання) або не звернення (попереднього) до органу опіки та піклування щодо участі у вихованні малолітньої дитини, не перешкоджає зверненню до суду з відповідним позовом стосовно участі у спілкуванні з дитиною.

До того ж, як було встановлено, сторони дійсно не можуть вирішити добровільно питання щодо участі батька у вихованні дитини. Тобто, існують перешкоди у їх спілкуванні.

Такі обставини також були підтверджені показами свідків, зокрема, з аудіо запису судового засідання, де мати відповідача - ОСОБА_9 пояснила, що з лютого 2017 року не пускала позивача до дому побачитись з дитиною, щоб приїздив з виконавчою службою. Ці пояснення також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_8

Що стосується доводів скаржника стосовно неправильного відображення пояснень свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, то вони також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки предметом розгляду було питання неможливості спілкування батька з дитиною, свідок ОСОБА_10, саме з цього питання нічого пояснити не міг, але пояснював, що між батьками (сторонами) дійсно існує конфлікт, він чув образи, коли останні розмовляли по телефону.

Свідок ОСОБА_9 – мати відповідача пояснювала, що дійсно донька проживає разом з ними, після того, як донька переїхала від позивача, позивач з початку міг бачитись з дитиною, а з лютого 2017 року не давали бачитись, вказувала на «неадекватну» поведінку позивача при приїздах, сварках. Проте, в чому полягає «неадекватна» поведінка по відношенню до дитини, не зазначила.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 –мати позивача, надали ті пояснення, які їм були відомі, тому підстав вважати, що судом якимось чином вони були скривлені, не має.

Доводи скаржника про те, що судом не наведено висновків щодо інших способів участі батька у спілкуванні з дитиною з урахуванням задовільного стану здоров’я дитини, обов’язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці обставини стосуються саме виконання рішення суду, тому суд не може наперед їх встановлювати. При цьому, слід враховувати, що як мати, так і батько повинні виходити з інтересів дитини, стосунки між батьками не повинні впливати на інтереси дитини та права мати або батька на спілкування саме з дитиною. Спілкування дитини і батьків є неодмінним елементом належного розвитку і виховання дитини.

Як вже зазначалося вище, сторони мешкають окремо, відповідач переїхала з дитиною до батьків в інший населений пункт в межах однієї області, на відстані близько 20 км, тобто дитина проживає окремо від батька, знаходиться на змішаному годуванні, в тому числі і грудному вигодовуванні, знаходиться на диспансерному обліку у лікаря педіатра.

В апеляційній інстанції відповідач зазначала про те, що такі зустрічі батька з дитиною можливо на даний час облаштовувати за місцем її проживання, її батьки не проти.

Але, з урахуванням встановлених обставин, а саме тривалість конфлікту між позивачем та матір’ю відповідача, їх напружених відносинах, віку дитини, знаходження її на грудному вигодовуванні, її здоров’я, проживання сторін в різних населених пунктах, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині спілкування позивача з дитиною за його адресою у присутності матері – ОСОБА_13, враховуючи вказане вище, а також те, що для налагодження контакту між батьком та дитиною необхідна присутність та зусилля матері, яка повинна своєю поведінкою сприяти та забезпечувати психоемоційний стан дитини під час спілкування дитини з батьком та встановлення нормального контакту.

До такого висновку колегія суддів приходить на підставі власного внутрішнього переконання, сформованого під час апеляційного розгляду справи.

Одним з найважливіших прав дитини є його право жити і виховуватися в сім’ї. Це право насамперед полягає у забезпеченні дитини на сімейне виховання. Адже саме сім’я створює умови для спілкування дитини з усіма родичами, допомагає її розвитку, оберігає від можливих небезпек. Беззаперечним є той факт, що для повноцінного виховання дитини необхідний постійний контакт з батьками, дідусем, бабусею та іншими родичами. І це право дитини не втрачається у разі розірвання шлюбу батьків, адже отримання турботи з боку батьків – право дитини, воно служить передумовою задоволення його важливих потреб.

Оскільки дитина сторін проживає з матір’ю, участь позивача у спілкуванні з дитиною та участю у її вихованні значно обмежена порівняно з відповідачем, тому інтересам обраний судом спосіб участі батька у вихованні дитини якнайкраще відповідатиме інтересам не тільки батька, а й самої дитини. З урахуванням того, що періодично перебуваючи з позивачем за місцем його проживання, дитина матиме можливість спілкуватися з батьком в сімейній атмосфері, коли і мати й батько знаходяться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування з родичами по лінії батька.

Ніяких аргументів щодо того, що таке спілкування негативно впливатиме на психоемоційний стан дитини, суду представлено не було. Не посилається на це відповідач і в апеляційній скарзі.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції з урахуванням встановлених обставин, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 січня 2018 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення після слів «вул.Затишна,5» словами «у присутності матері дитини – ОСОБА_5».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 480 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 27 травня 2018 року.

Головуючий

Судді