Постанова № 74335786, 29.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 295/7712/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"29" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від позивача - пред. ОСОБА_2; від відповідача- ОСОБА_3; від третьої особи - пред. ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від "01" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Гумен Н.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 85 рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні доплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 19.06.2015 року, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25.03.2016 року № 15.

Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 19.06.2015 року та з урахуванням виплаченої раніше суми грошової допомоги як інваліду 3 групи, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач вже отримав грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому третьої групи інвалідності. вказує, що виплата допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми можлива лише у випадку, якщо вищу групу інвалідності встановлено не пізніше двох років після первинного встановлення інвалідності.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом командира військової частини А 1065 від 31.12.2009 року ОСОБА_5 звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я (а.с. 16).

Житомирською міською МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності з 14.12.2009 року, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, з 21.12.2012 року повторно встановлена третя група інвалідності.

У лютому 2011 року, за заявою ОСОБА_5 відповідачем через Житомирський обласний військовий комісаріат, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності.

19.06.2015 року Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 19.06.2015 року, яка настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

20.10.2015 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 19.06.2015 року, після чого документи направлено до Міністерства оборони України.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25.03.2016 року, затвердженим Міністром оборони України позивачу відмовлено в здійсненні доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 19.06.2015 року з посиланням на те, що у позивача група інвалідності змінена на понад дворічний термін з часу її первинного встановлення з посиланням на п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї інвалідності, незалежно від часу, що минув після встановлення ІІ групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011- ХІІ(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011- ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до Порядку № 975, оскільки таке право не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Стосовно доводів відповідача щодо спливу 2-х річного строку з дати встановлення 3-ї групи інвалідності до встановлення вищої групи інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності.

Колегія суддів приходить до висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна позиція викладена у в постанові Верховного суду від 20.03.2018 року у справі №295/3091/17.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від "01" лютого 2018 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "30" травня 2018 р.