Постанова № 74335519, 24.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6176/17 Провадження № 22-ц/795/542/2018 Головуючий у I інстанції - Маслюк Н. В. Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Шитченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

треті особи: Регіональний сервісний центр МВС в Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_7;

оскаржується рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_8;

прізвище судді: Маслюк Н.В.; місце ухвалення рішення: м. Чернігів; дата складання повного тексту рішення: 12 березня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу автомобіля Renault Magnum, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу «Трейлер», 1999 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Зазначала, що у період шлюбу з ОСОБА_9 було придбано автомобіль Renault Magnum, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп «Трейлер», 1999 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому дані об'єкти є спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8). Після його смерті, за генеральною довіреністю, посвідченою 04.11.2015 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Матвієнко О.В. та зареєстрованою в реєстрі за № 2115, ОСОБА_3 без належних правових підстав та повноваажень продав вищевказаний автомобіль та напівпричіп, порушивши її право власності на зазначене майно. Також вказувала, що їй нічого не було відомо про наміри чоловіка щодо відчуження спірних транспортних засобів.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов, посилалась на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене на підставі неправильної оцінки доказів, неповного з'ясування всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що укладені договори купівлі-продажу були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому будь-яких порушень вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, при укладенні спірних правочинів судом не встановлено. Зазначає, що ОСОБА_3 після смерті батька не мав права від його імені відчужувати спірне майно, оскільки не мав для цього відповідних повноважень, відповідно до п. 6 .ч 1 ст. 248 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2, суд першої інстанції послався на те, що позов не може бути задоволено, оскільки положеннями абзацу другого частини першої ст.. 248 ЦК України передбачено, що у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. За змістом судового рішення, зважаючи на те, що фактичні дії, спрямовані на настання юридичних наслідків вчинення договорів купівлі-продажу були вчинені 04.11.2015 року, ще за життя власника ОСОБА_9, що підтверджується актами приймання-передачі вказаних транспортних засобів та коштів від 4.11.2015 року (а.с. 106, 107), а юридичне оформлення правочину не відбулося, то задля вчинення дій, невиконання яких могло б призвести до виникнення збитків, довіреність продовжувала діяти до моменту юридичного оформлення правовідносин до 04.12.2015 року.

Зазначенні висновки суду не ґрунтуються на доказах, приєднаних до справи та вимогах закону, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_9 20.09.2007 року було зареєстровано право власності на автомобіль Renault Magnum, 2000 року випуску, днз НОМЕР_1 та напівпричіп ПП Trailor, 1999 року випуску, днз НОМЕР_2 від 20.09.2007 року(а.с. 81, 82). Вказані транспортні засоби, як зазначено вище, були придбані ОСОБА_9 20.09.2007 року під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, а тому на підставі положень ст.. 60 СК України, є їх спільною сумісною власністю.

04.11.2015 року ОСОБА_9 було надано довіреність сину від першого шлюбу, ОСОБА_3, якою було уповноважено останнього продати автомобіль та напівпричіп за ціну і на умовах на свій розсуд (а.с.79-80).

04.11.2015 року вказані транспортні засоби за заявою, поданою відповідачем ОСОБА_3 від імені ОСОБА_9 було знято з реєстраційного обліку, що підтверджується інформацією регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області (а.с.90,91).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с.8).

У подальшому, після смерті ОСОБА_9, 04 грудня 2015 року між ОСОБА_9, від імені якого діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу №7441/15/62, ПП Trailor, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.81) та договір купівлі-продажу транспортного засобу №7441/15/63 автомобіля Renault Magnum, 2000 року випуску днз НОМЕР_1 (а.с.82).

Станом на 15.01.2018 року право власності автомобіль Renault Magnum, 2000 року випуску, днз НОМЕР_1 31 жовтня 2017 року перереєстровано на ОСОБА_5 (а.с.90), а право власності на напівпричіп ПП Trailor, 1999 року випуску, днз НОМЕР_2 15 вересня 2017 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_8 (а.с.91).

Згідно положень ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Висновок суду першої інстанції, щодо наслідків вчинення договорів купівлі - продажу, які були вчинені 04.11.2015 року ще за життя власника ОСОБА_9, а юридичне оформлення правочину не відбулося, то задля вчинення дій, невиконання яких могло б призвести до виникнення збитків, довіреність продовжувала діяти до моменту юридичного оформлення правовідносин - до 04.12.2015 року ґрунтується на припущеннях та не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства. Факт заподіяння збитків не укладенням договорів купівлі-продажу відповідачами не є доведеним.

Дійшовши зазначеного вище висновку, суд першої інстанції послався на те, що зазначені обставини підтверджується актами приймання-передачі вказаних транспортних засобів та коштів від 4.11.2015 року (а.с. 106, 107), а тому задля вчинення дій з юридичного оформлення правочину, довіреність продовжувала діяти до моменту юридичного оформлення правовідносин, а саме, до 04.12.2015 року.

Під час розгляду справи апеляційним судом, з регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області було витребувано для огляду оригінали документів з оформлення правочинів та отримано інформацію про те, що 4.11.2015 року спірні транспортні засоби від імені ОСОБА_9 лише було знято з реєстрації (а.с. 152, 153), оформлення договорів купівлі-продажу від імені померлої особи - ОСОБА_9 було здійснено 04.12.2015 року (а.с. 156, 159), актів приймання-передачі транспортних засобів від 04.12.2015 року, посвідчених саме у цей день адміністратором регіонального сервісного центру (а.с.157, 160), а тому посилання суду першої інстанції на те, що задля вчинення дій, невиконання яких могло б призвести до виникнення збитків, довіреність продовжувала діяти до моменту юридичного оформлення правовідносин - до 04.12.2015 року, суперечить фактичним обставинам справи. Як вбачається з актів приймання-передачі транспортних засобів від 04.12.2015 року, посвідчених саме у цей день адміністратором регіонального сервісного центру, транспортні засоби було передано покупцеві після смерті власника так само, як і кошти за них, що вбачається зі змісту договорів (а.с.156, 159), а тому посилання суду на обґрунтування судового рішення на акти від 4.11.2015 року, складені у довільній формі без засвідчення відповідальним працівником регіонального центру МРЕВ, та подані відповідачами, не є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. п.5 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 7 ч1 ст. 248 ЦК України, представництво ОСОБА_3 за довіреністю від 04.11.2015 року було припинено в день смерті ОСОБА_9, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому подальше вчинення ОСОБА_3 дій з приводу розпорядження майном померлої особи є незаконним та, відповідно до правил ст.. 203, 215 ЦК України, вчинені правочини підлягають визнанню недійсними за позовом співвласника майна ОСОБА_2, оскільки її право є порушеним.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні з позовом та апеляційною скаргою, в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн з кожного.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати договори купівлі-продажу автомобілю «Рено Магнум», 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на напівпричіпу «Трейлер», 1999 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, укладені 04 грудня 2015 року між ОСОБА_9, від імені та в інтересах якого за дорученням від 04 листопада 2015 року діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_4 у Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області в присутності адміністратора ОСОБА_10 недійсними.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на сплату судового збору при зверненні з позовом та апеляційною скаргою, в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом строку тридцяти днів, обчислення якого починається з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Судді: