Ухвала суду № 74334875, 30.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11/792/2/18 Головуючий в 1-й інстанції Якушева Т.В.

Справа № 122/17904/13-к

Категорія: ч.1 ст.190 КК України Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

30 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

судді - доповідача Барчука В.М.,

суддів Кулеші Л.М., Матущака М.С.,

з участю секретаря Яхієвої М.А.,

прокурора Радіонова В.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляцію ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 березня 2014 року ОСОБА_1, 26 січня 1985 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, -

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено покарання у вигляді двох років шести місяців обмеження волі.

Термін покарання ОСОБА_1 обчислюється з дня його затримання з 11 квітня 2011 року.

В порядку ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1 в термін відбування покарання, строк знаходження ОСОБА_1 в Сімферопольському слідчому ізоляторі АР Крим з 12.04.2011 року по 11.07.2012 року.

В порядку ч.5 ст.72 КК України попереднє ув’язнення ОСОБА_1 зараховано судом у строк відбуття покарання за правилами, передбаченими у п.1 ч.1 ст.72 КК України, згідно якої одному дню позбавлення волі (попереднього ув’язнення) відповідає два дні обмеження волі.

Звільнено ОСОБА_1 від покарання.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_1 з 18 грудня 2008 року проходив військову службу на посаді офіцера відділення протидії нелегальній міграції оперативно-розшукового відділу Сімферопольського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального Управління Державної прикордонної служби України в/частина 2161. Займаючи вищевказану посаду в період з вересня 2010 по квітень 2011 року, будучи наділеним певними повноваженнями щодо здійснення окремого контролю, пов’язаного з знаходженням громадян іноземних держав на території України, як військова службова особа, вирішив заволодіти чужим майном - грошовими коштами, які належали громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ши, шляхом обману.

У вересні 2010 року під час проходження прикордонного контролю у міжнародному аеропорту м. Сімферополя до громадянина ОСОБА_5 Ши, підійшов підсудний ОСОБА_1 і представився йому офіцером прикордонної служби України, з'ясував, що ОСОБА_5 Ши є представником фірми «ОСОБА_6 Привад Ентерпрайс», яка займається діяльністю, пов'язаною з направленням на навчання іноземних громадян до вищих учбових закладів України, а саме організовував, прибуття громадян ОСОБА_3 для проходження навчання в Кримському державному медичному університеті ім. С.І. Георгіївського. З метою отримання певної інформації про прибуваючих громадян на навчання, які в'їжджають в Україну, ОСОБА_1 дав ОСОБА_5 Ши номер свого мобільного телефону, пояснивши йому, що він, як посадова особа, уповноважена на вирішення питань, що стосуються законності перетину кордону та перебування іноземних громадян на території України, щоб останній дзвонив йому і повідомляв про кількість осіб і часу зустрічей іноземних громадян в міжнародному аеропорту м. Сімферополя.

У вересні 2010 року в одному з кафе біля залізничного вокзалу м.Сімферополя ОСОБА_5 Ши на вимогу ОСОБА_1 зустрівся з ним. ОСОБА_1 пояснив йому, якщо останній не хоче проблем, пов'язаних з проходженням студентів, які прибувають в Україну через аеропорт м. Сімферополя, то ОСОБА_5 Ши повинен платити за кожного студента певну суму грошових коштів, в іншому випадку, він, як посадова особа прикордонної служби, зможе почати дії, які можуть негативно вплинути на його інтереси та інтереси прибуваючих студентів.

ОСОБА_5 Ши, розуміючи, що ОСОБА_1, як посадова особа і представник влади, міг перешкоджати пропуску з Україну через аеропорт м.Сімферополя студентів, чим міг заподіяти негативні наслідки його інтересам та інтересам майбутніх студентів, фактично був введеним в оману і погодився з вимогами ОСОБА_1, а саме сплачувати йому гроші за студентів, які отримали запрошення на навчання в Кримський державний медичний університет ім. Георгіївського через фірму «ОСОБА_6 Приват Ентерпрайс»

Так, 03 лютого 2011 року через міжнародний аеропорт м. Сімферополь в Україну з ОСОБА_3 прибули два студента (Зелефа Азенгані Паскадін, ОСОБА_7 Нгвене), які отримали запрошення на навчання в Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського через фірму «ОСОБА_6 Приват Ентерпрайс», при цьому лише стосовно одного студента ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме Зелефа Азелгані Паскадін, другого студента ОСОБА_7 Нгвене супроводжував ОСОБА_8

08 лютого 2011 року через міжнародний аеропорт м. Сімферополя в Україну на навчання прибув ще один громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_9 ОСОБА_10, яка також отримала запрошення на навчання в Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського через фірму «ОСОБА_6 Приват Ентерпрайс».

ОСОБА_1, дізнавшись про прибуття 03 лютого та 08 лютого 2011 року в Україну двох іноземних громадян - майбутніх студентів, яких зустрічав ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману ОСОБА_5, усвідомлюючи неправомірність своїх дій. пов’язаних з пропуском іноземців на територію України, діючи з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_5 Ши передати йому грошові кошти в сумі 200 доларів США за кожного студента.

ОСОБА_5 Ши змушений був погодитися з вищевказаними незаконними вимогами ОСОБА_1 і 09 квітня 2011 року в 14.30 годин в кафе «Зустріч», розташованому на бульварі Леніна, 15 в м. Сімферополі, передав ОСОБА_1 на його вимогу 100 доларів США (в еквіваленті 796,47 гри.) за прибулого в Україну 03 лютого 2011 року громадянина ОСОБА_3, а решту грошових коштів у розмірі 100 доларів США за студента, який прибув в Україну 03 лютого 2011 року, а також 200 доларів США за безперешкодний пропуск студента, який прибув 08 лютого 2011 року, вони домовились передати пізніше.

11 квітня 2011 року близько 19 год. 43 хв., після неодноразових вимог ОСОБА_1, громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 Ши в барі «Богдан», розташованому по вул. Б.Хмельницького, 26 в м. Сімферополі, передав ОСОБА_1 300 доларів США (за курсом Національного банку України становить 2389,41 грн.), які за вказівкою останнього були загорнуті в аркуш паперу, щоб грошові кошти не були видні для сторонніх очей і після отримання яких, ОСОБА_1 був затриманий на місці скоєння злочину співробітниками військової контррозвідки СБУ в АР Крим та м. Севастополі.

На зазначений вирок ОСОБА_1 подав апеляцію та зазначає, що даний вирок законної сили не набрав. Крім того, на його думку, вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17.03.2014 року був постановлений на окупованій території незаконним судом. Апеляція до теперішнього часу не розглянута у зв’язку з відмовою судових органів анексованого Російською Федерацією Криму направити матеріали справи до Апеляційного суду Хмельницької області.

В судовому засіданні від прокурора надійшло клопотання про направлення апеляції ОСОБА_1 для визначення підсудності до Верховного Суду.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення клопотання.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя – Апеляційним судом міста Києва.

Відповідно до ч.3 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

З метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного дослідження і вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, - направленню до Верховного Суду для визначення підсудності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38, 377 КПК України (в ред.1960 року), ст.34 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Клопотання прокурора задовольнити.

Кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя від 17 березня 2014 року направити до Верховного Суду для визначення підсудності.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_11