Постанова № 74333575, 22.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 605/520/17Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О. Провадження № 22-ц/789/505/18 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

з участю секретаря - Танцюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 605/520/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Підгаєцького районного суду від 5 березня 2018 року, постановлене суддею Горуц Р.О., повний текст якого складено 5 березня 2018 року, у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося з вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 2 грудня 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Клієнт підписанням даного договору дала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і що банк в будь-який момент може змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просив стягнути заборгованість, яка станом на 30 вересня 2017 року становить 86 799,73 грн і складається з 8061,48 грн. - заборгованість за кредитом; 71128,74 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4109,51 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Підгаєцького районного суду від 5 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись те, що воно прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Апелянт зазначив, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, на виконання умов договору позичальнику 2 грудня 2005 року надано кредитну картку за № 5457082904197337, яка у наступному неодноразово перевипускалась і змінювався її номер. Вважає, що відсутність в Умовах про надання банківських послуг підпису відповідача при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом з Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не дають підстав вважати, що Умови, укладені поза межами кредитного договору та не є допустимими доказами.

Апелянт до апеляційної скарги додав виписку з банківського рахунку і зазначає, що по ній чітко прослідковується як відповідач користувалася грошима, отримуючи їх через банкомати, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже, отримала кредитну картку “Універсальна”. Зазначає, що виписка з банківського рахунку є первинним банківським документом про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Оскільки відповідачем не спростований розрахунок заборгованості, не доведено відсутність заборгованості та не заявлялось клопотання про проведення судово-економічної експертизи, вважає позов доведеним належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі апелянт просив провести розгляд справи за участі представника позивача у зв'язку з чим на підставі ч.3 ст. 369 ЦПК України сторони викликались у судове засідання.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Апелянт та відповідач, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, не повідомивши про причини неявки, тому апеляційний суд керуючись ч. 2 ст.372 ЦПК України вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору № б/н від 2 грудня 2005 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 8 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку із невиконанням зобов’язань, передбачених умовами вказаного кредитного договору, у відповідача виникла заборгованість перед банком, яка станом на 30 вересня 2017 року становить 86 799,73 грн і складається з:

- 8061,48 грн. - заборгованість за кредитом;

- 71128,74 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 4109,51 грн. - штраф (процентна складова).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження позовних вимог надав суду розрахунок заборгованості за кредитним договором від 2 грудня 2005 року, заяву про оформлення кредитної картки “Універсальна MasterCard” та Умови і Правила надання банківських послуг, які не підписані відповідачкою.

Крім цього, позивач надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку ПАТ КБ “ПриватБанк” відсутні та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначені умови надання кредиту та його погашення, оскільки заява-анкета про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредитного ліміту в сумі 8 000 грн, а долучені до позову Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою договору про надання банківських послуг, тому що вони не містять підпису позичальника та не доводять, що саме з такими умовами вона була ознайомлена. Відповідно не можна вважати безспірним наданий суду розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054, ч.1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ОСОБА_2 договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимогами ст. 638 ЦК України передбачено, що договір вважається укладеним, в тому випадку, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 2 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулась з заявою, в якій просила відкрити їй рахунок і видати кредитну картку “Універсальна MasterCard” зі строком дії до грудня 2008 року, на яку встановити кредитний ліміт (розмір кредитного ліміту не зазначено).

В заяві зазначено, що базова процентна ставка складає 3% в місяць з розрахунку 360 днів році і щомісячний платіж становить 7% від суми заборгованості. Крім того вказано, що відповідач згодна з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згідна з ними.

У розділі “відмітки банку” вказано номер картки 3457082904197337 та дату відкриття рахунку, яка є нечитабельною (а.с. 12).

До заяви позивачем надано Умови і Правила надання банківських послуг та розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним 2 грудня 2005 року.

Згідно п. 3.1 Умов і Правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту карти, їх вид і термін дії визначений в заяві і Пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі “Відмітки банку” заяви. Після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає банку право в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити кредитний ліміт (п.3.2). Підписання договору є прямою і безумовною згодою отримувача кредитної картки відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п. 3.3). Пам'ятка клієнта оформляється і є невід’ємною частиною договору тільки у випадках оформлення і видачі платіжної картки по кредитній схемі (п. 3.5).

Відповідно до 5.3 Правил користування платіжною карткою, строк і порядок погашення по кредиту по платіжним карткам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежем наведений в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування ОСОБА_2, передбачену Тарифами, і частину заборгованості по ОСОБА_2. За користування ОСОБА_2 нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів в році (п. 5.5) За несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (Користування простроченим кредитом і Овердрафтом) утримувач сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами (п. 5.5.1). Порядок і розмір погашення боргових зобов'язань здійснюється в порядку, викладеному в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору (п. 5.6.1).

При порушенні клієнтом строків платежів з будь-якого грошового зобов’язання, передбачених договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний заплатити банку штраф в розмірі 500 грн+5% від суми позову (п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг).

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів на поточну заборгованість здійснювалось за процентною ставкою 36%, а на просрочену — 72%, а також, що з січня 2013 року банком застосовувалась процентна ставка 30% і з травня 2014 року нараховувалась комісія та пеня у розмірі 50 грн, а пізніше 100 грн щомісячно (а.с. 7-11).

Позивач, зазначаючи у розрахунку заборгованості розмір процентної ставки на прострочену заборгованість 72%, не надав суду доказів, що саме такий розмір підвищених відсотків відповідно до п. 5.5.1 було встановлено тарифами або ж передбачено Пам’яткою клієнта.

Враховуючи наведене та те, що у заяві позичальника зазначено про те, що кредитна картка № 3457082904197337 видавалась строком до грудня 2008 року (3 роки) та що розрахунок заборгованості за кредитом містить операції по 2017 рік — позивач не надав суду першої інстанції допустимих і достовірних доказів, що відповідачці неодноразово видавались нові платіжні картки з обумовленими строками дії та що з січня 2013 року мала місце зміна тарифів банку.

Отже, позивач не довів, що відбулося продовження кредитних відносин за кредитним договором від 2 грудня 2005 року, а тому наданий ним розрахунок заборгованості не є достатнім та допустимим доказом для постановлення у справі нового рішення про задоволення позовних вимог у такому розмірі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, 79, ч. 1 ст. 80 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подачі позову) сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень до ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Апелянтом до апеляційної скарги в якості додатків долучено довідку про зміну кредитного ліміту, про видані кредитні картки та виписки про рух коштів по виданих кредитних картках. Клопотання про долучення їх в якості доказів до матеріалів справи відсутнє.

Згідно довідки ПАТ КБ “ПриватБанк”, з ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н (дата не вказана), за яким видавались наступні кредитні картки:

1. №5457082904197337 з терміном дії з 2 грудня 2005 року по грудень 2012 року.

2. №4149437823624554 з терміном дії з 17 січня 2013 року по серпень 2016 року.

3. №5457082390687072 з терміном дії з 17 січня 2013 року по січень 2017 року (а.с. 61).

Однак, видача кредитної картки з ПІН-кодом підтверджується лише підписом позичальника.

Інформація про термін дії кредитної картки №5457082904197337 — 7 років не відповідає інформації про те, що термін дії вказаної картки — грудень 2008 року, як зазначено в заяві позичальника (а.с. 12 зворот).

Крім цього, позивачем надано окремо виписки про операції по кожній з кредитних карт (а.с. 65-73):

№5457082904197337 з 7 травня 2006 року по лютий 2018 року

№4149437823624554 з січня 2013 року по травень 2014 року

№5457082390687072 з лютого 2013 року по березень 2015 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 2 грудня 2005 року, саме з січня 2013 року, коли видавались дві кредитні картки №4149437823624554 і №5457082390687072, нарахування проводиться за відсотковою ставкою 30% та нараховувалась комісія (відбулося зменшення процентної ставки та введено комісію).

Отже, вказані докази не свідчать про те, що з січня 2013 року, коли видавались дві кредитні картки, мала місце зміна тарифів банку, а не укладення іншого кредитного договору з іншими умовами і тарифами, оскільки операції по кредитних картках №4149437823624554 і №5457082390687072 не відображені у виписці по кредитній картці №5457082904197337, яка була видана при отриманні кредиту.

Незважаючи на те, що додані до апеляційної скарги документи подані з порушенням вимог ЦПК України щодо порядку подання доказів та не можуть бути прийняті, такі докази і по своїй сутності не доводять підставності позовних вимог, а саме, доводів що кредитні картки видані у січні 2013 року видавались на виконання укладеного кредитного договору від 2 грудня 2005 року, взамін кредитної картки строк дії якої закінчився у грудні 2012 року та попередніх кредитних карток, про які апелянт не зазначає.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що резолютивну частину рішення слід залишити без змін, змінивши його мотивувальну частину.

Доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що відповідач на протязі 2005-2015 років сплачувала заборгованість (24 березня 2015 року погасила 2 000 грн та виконувала свої зобов’язання) не дає підстав для висновку про безспірність і доведеність позовних вимог з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та зазначених вище обставин.

Посилання апелянта на те, що відповідач не довів відсутність заборгованості та відповідно виконання належним чином умов договору, не заслуговують уваги суду та не дають підстав для ухвалення рішення про стягнення зазначеної в позові суми заборгованості, оскільки позивачем у відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано суду достовірних, допустимих і достатніх доказів про доведеність і безспірність заявленого позову.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову та апеляційної скарги, тому судові витрати слід покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 5 березня 2018 року залишити без змін, змінивши мотивувальну частину судового рішення.

Судові витрати покласти на позивача в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає як малозначна.

Повний текст рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3