Постанова № 74329562, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 636/2910/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2018, суддя Гуменний З.І., м. Чугуїв, повний текст складено 14.03.18 по справі № 636/2910/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області

про зобов’язання надати дозвіл на будівництво дороги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому , з урахуванням уточнень, просить суд зобов’язати Малинівську селищну раду Чугуївського району Харківської області надати дозвіл для будівництва дороги по лівому березі струмка від ділянки № 3 до ділянки № 1 по провулку Михайлівському (колишній Інтернаціональний) у смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Вказує , що він є власником будинку, розташованого по вул. Михайлівській № 144 у смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області. Дане домоволодіння знаходиться на болотистій місцевості, і відсутність дороги створює значні незручності позивачу та членам його сім’ї, оскільки вони не мають змоги здійснювати під’їзд транспортних засобів до свого домоволодіння, що необхідно для подальшого будівництва останнього. У зв’язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Малинівської селищної ради з метою отримання дозволу на проведення робіт по будівництву дороги і 29.11.2004 року отримав дозвіл на прокладання дороги по правому березі струмка, що протікає в кінці городу, прилеглого до домоволодіння позивача; 20.03.2005 року ОСОБА_1 отримав дозвіл на будівництво дороги до ділянки № 3 по лівому березі струмка. Після чого здійснив за власний рахунок будівництво дороги по правій стороні берегу. 20.05.2015 року позивач знову звернувся до Малинівської селищної ради із заявою про надання дозволу на будівництво дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1 по пров. Михайлівському, по лівому березі струмку, на яку отримав відповідь, що заява направлена у сектор містобудування і архітектури Чугуївської РДА для розгляду і надання обґрунтованої відповіді, після отримання якої його буде повідомлено про це. В свою чергу, сектор містобудування і архітектури Чугуївської РДА 10.06.2015 року звернувся до сільради з вимогою надати топографо-геодезичний матеріал місця розташування дороги, що проектується, у масштабі 1:500. Не отримавши чіткої і мотивованої відповіді на свою заяву, ОСОБА_1 17.07.2015 року повторно звернувся до Малинівської селищної ради із заявою про дозвіл на будівництво дороги, на яку отримав відповідь, що заява буде розглядатись комісійно у присутності членів територіальної громади, депутата виборчого округу № 8 та членів депутатської комісії з питань комунальної власності, будівництва та житлово-комунального господарства, проте дане засідання 06.08.2015 року не відбулось, у зв’язку з чим питання позивача по будівництву дороги було знову залишене без розгляду. 02.10.2015 року та 09.12.2015 року ОСОБА_1 в черговий раз звернувся до відповідача з заявами стосовно вказаного вище питання, на які отримав відповіді рекомендаційного характеру. Чугуївська РДА повідомила позивача про те, що йому відмовлено у будівництві дороги у зв’язку з відсутністю розробленої проектно-кошторисної документації. 16.05.2016 року звернувся до голови Малинівської селищної ради із заявою про будівництво дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1 по пров. Михайлівський, до якої додано план-схему прокладання дороги. Заява передана на розгляд до сектору містобудування і архітектури Чугуївської РДА, який надав рекомендацію щодо створення комісії по розгляду питання по суті, яке знаходиться у компетенції Малинівської селищної ради. 01.08.2016 року відповідач повідомив ОСОБА_1, що планом інженерно-транспортної інфраструктури селища не запланована дорога, тому для будівництва нової дороги рекомендовано звернутися до проектної організації для оформлення документів. Однак, позивач з цим не згоден, оскільки будівництво дороги заплановано з чорнозему, план-схему прокладання дороги він надав, крім того, ОСОБА_1 вже надавався дозвіл на прокладання дороги до ділянки № 3, коштів на будівництво позивач не просить.

Відповідач заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача , перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що згідно Дозволів виконавчого комітету Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, у 2004 році ОСОБА_1 дозволено прокладення стежки по правому березі струмка, розташованого в кінці городу, прилеглого до домоволодіння № 144, яке належить ОСОБА_1, по вул. Михайлівській у смт. Малинівка; у 2005 році позивач отримав дозвіл на будівництво дороги до ділянки № 3, яка розташована по пров. Михайлівському у смт. Малинівка .

Відповідно до Протоколу № 2 засідання комісії з регулювання земельних відносин від 03.06.2013 року, на якому розглядалось питання по землі і по руслу річки Борисівка, які розташовані по пров. Михайлівському, починаючи від містка по вул. Михайлівській у смт. Малинівка. Комісією вирішено зобов’язати ОСОБА_1 відновити дорогу по пров. Михайлівському, що починається від містка по вул. Михайлівській до пров. Михайлівського та зменшити висоту насипаної дороги, розташованої за містком по вул. Михайлівській до пров. Михайлівського, в термін 1 місяць; забезпечити вільний доступ мешканців до домоволодінь по пров. Михайлівському; зобов’язати ОСОБА_1 встановити межові стовпи на присадибних земельних ділянках по пров. Михайлівському, № 1, № 3, згідно розмірів та конфігурації, вказаних в технічних та правових документах на домоволодіння та земельну ділянку; зобов’язати голову адміністративної комісії підготовити припис про порушення адміністративного законодавства ОСОБА_1

20.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до голови Малинівської селищної ради з заявою про надання дозволу на прокладання дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1 по пров. Михайлівському по лівому березі струмка .

Малинівська селищна рада у відповідь на вказану заяву повідомила про направлення останньої за належністю до сектору містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації, головному архітектуру району для розгляду та надання обґрунтованої відповіді .

10.06.2015 року сектор містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації повідомив про те, що відповідно до генерального плану смт. Малинівка, розробленого інститутом «УКРМІСЬКБУДПРОЕКТ» у 2006 році, на земельній ділянці, на якій передбачається розташування дороги, проходить територія санітарно-захисної зони, у зв’язку з чим для прийняття рішення замовнику необхідно надати топографо-геодезичний матеріал у масштабі 1:500 місця розташування дороги, що проектується .

17.07.2015 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про надання дозволу на прокладання дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1, на яку отримав відповідь, якою Малинівська селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що питання надання йому дозволу на будівництво дороги по пров. Михайлівському від домоволодіння № 3 до домоволодіння № 1, буде розглянуто комісійно у присутності членів територіальної громади прилеглих домоволодінь, депутата виборчого округу № 8 та членів депутатської комісії з питань комунальної власності, будівництва та житлово-комунального господарства. 02.10.2015 року та 09.12.2015 року позивач знову звертався до відповідача з приводу даного питання .

Згідно з Протоколом № 5 засідання комісії з регулювання земельних відносин від 29.10.2015 року, на засіданні розглядалась заява ОСОБА_1 від 17.07.2015 року щодо можливості будівництва дороги до присадибних ділянок по пров. Михайлівському, № 1 та № 3 у смт. Малинівка. На засіданні встановлено, що підхід до домоволодінь № 1 та № 3 по пров. Михайлівському є, але для поліпшення стану даного проходу ОСОБА_1 необхідно привести його у належний санітарний стан - прибрати карантинні бур’яни, які постійно ростуть по обидві сторони доріжки. Відповідно до генерального плану смт. Малинівка, дорога з твердим покриттям для проїзду до наведених вище домоволодінь не передбачена. У разі необхідності проходу та проїзду до даних домоволодінь рекомендовано ОСОБА_1 перенести русло річки Борисівка, яке він змінив самостійно без належного дозволу декілька років тому, адже на момент придбання даних домоволодінь ОСОБА_1 всі умови розташування задовольняли, а після здійснення самостійних робіт з річкою та прибережною зоною його не задовольняє ширина та якість дороги. За результатами слухання вирішено рекомендувати привести у належний стан дорогу, яка була історично складена з моменту заснування селища, та прибудинкову територію біля двох домоволодінь. А також встановити межові знаки присадибних ділянок. Комісія також рекомендувала додержуватись вимог п. є ст. 91 Земельного Кодексу України: зберігати геодезичні знаки (межові знаки), протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, та вимог ст.ст. 103-109 Земельного Кодексу України .

18.12.2015 року на засіданні комісії з регулювання земельних відносин розглядалась заява ОСОБА_1 від 09.12.2015 року щодо надання дозволу на прокладання дороги від присадибної ділянки № 3 до присадибної ділянки № 1 по пров. Михайлівському в смт. Малинівка.

Відповідно до Протоколу № 6 встановлено, що ОСОБА_1 переніс самостійно, без необхідного дозволу, русло річки Борисівка, тим самим погіршивши стан проходу між домоволодіннями № 1 та № 3 по пров. Михайлівському; самостійно здійснює земельні роботи по будівництву доріг, вирішуючи на власний розсуд ширину, висоту, місце розташування, не узгоджуючи ні з ким ці питання; у порушення Правил благоустрою, дотримання тиші, громадського порядку у смт. Малинівка вирубав дорослі дерева, які слугували укріпленням для берега річки Борисівка та присадибних ділянок, які знаходяться на пагорбі і схильні до зсуву ґрунту. У результаті комісією вирішено, врахувавши обставини земельного питання, наявні матеріали, правовстановлюючі документи на присадибні ділянки № 1 та № 3 по пров. Михайлівському, рекомендувати привести у належний стан дорогу, яка була історично складена з моменту заснування селища Малинівка та прибудинкову територію біля двох домоволодінь, що покращить прохід та проїзд до домоволодінь; розробити відповідно до чинного законодавства документацію та подати її на розгляд виконкому селищної ради, так як надання дозволу на будівництво доріг не є повноваженням селищної ради. Також встановити межові знаки присадибних ділянок. Комісія також рекомендувала додержуватись вимог п. є ст. 91 Земельного Кодексу України: зберігати геодезичні знаки (межові знаки), протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, та вимог ст.ст. 103-109 ЗК України .

Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації спільно з Чугуївською райдержадміністрацією та Службою Автомобільних доріг Харківської області розглянули звернення ОСОБА_1 з приводу відмови останньому у наданні дозволу на будівництво дороги, за результатами якого 15.01.2016 року позивача повідомлено, що будівництво дороги протирічить генеральному плану смт. Малинівка та громадській думці. Здійснивши без дозволу вирубку дерев і перенесення русла річки Борисівка, ОСОБА_1 цими діями погіршив стан проходу і проїзду до домоволодінь № 1 та № 3 по пров. Михайлівському. Крім того, дані дії є порушенням ст. 98 Водного Кодексу України. Таким чином, будівництво дороги здійснено самовільно без погодження з органами місцевого самоврядування і протирічить генеральному плану селища.

16.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Малинівської селищної ради із заявою про надання дозволу на прокладання 50 м. дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1 по пров. Михайлівському, зазначивши, щодо ділянки № 3 вже прокладено 85 м дороги.

Вказана заява ОСОБА_1 направлена відповідачем за належністю до сектору містобудування і архітектури Чугуївської райдержадміністрації, головного архітектора району для розгляду та надання обґрунтованої відповіді.

01.08.2016 року Малинівська селищна рада письмово повідомила позивача про те, що згідно з генеральним планом селища, дорога, яку він бажає побудувати, знаходиться у охоронній зоні річки Борисівка. Планом інженерно-транспортної інфраструктури селища не заплановано дорогу, тому для будівництва нової дороги рекомендовано звернутися до проектної організації для оформлення документації, яка і дасть дозвіл на будівництво цієї дороги .

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що надання ОСОБА_1 дозволу на будівництво дороги по лівому берегу струмку від ділянки № 1 до ділянки № 2 по пров. Михайлівському у смт. Малинівка Чугуївського району Харківської області суперечить чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

У ст. 19 Земельного кодексу України зазначено усі категорії земель України за основним цільовим призначенням, в тому числі і землі водного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це також передбачено і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: ч. 3 ст. 24 - органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, належить, у тому числі, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст.10 та пп.5 п.б ч.1 ст.33 «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Отже, рішення за результатами розгляду земельного спору приймається на пленарному засіданні сесією відповідної ради. Також, вказане повноваження може делегуватися виконавчому органу ради, при цьому приймається відповідне рішення, у якому обов’язково зазначається цей орган та встановлюється порядок розгляду спорів.

Таким чином, необхідною умовою для будівництва дороги є наявність позитивного рішення відповідного органу з даного питання, яке приймається на пленарному засіданні.

Статтею 10 Водного кодексу України до повноважень міських рад у галузі регулювання водних відносин на їх території віднесено: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (до яких належить створення захисних прибережних смуг; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу, та вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно з п. 14 «Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486, встановлено, що виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

В зв’язку з чим Малинівською селищною радою Чугуївського району Харківської області на адресу позивача було направлено лист № 02-25/466 від 01.08.2016 року, яким, як вже зазначалось вище, повідомлено про те, що згідно плану інженерної інфраструктури селища, будівництво дороги саме в цьому місці не заплановано, можливості для відведення даної ділянки під будівництво дороги не має.

Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, з аналізу вказаних норм чинного законодавства вбачається, що органи місцевого самоврядування здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

З метою здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та земель головою Малинівської селищної ради підготовлено Розпорядження від 21.02.2018 року № 44 «Про склад комісії по огляду земельної ділянки в кінці присадибної ділянки за адресою: пров. Михайлівський, буд. 1», яким створено робочу групу для обстеження і визначення параметрів меж прибережної захисної смуги «струмка», розташованого біля земельних ділянок. До складу комісії залучено фахівців, які володіють спеціальними знаннями та навичками у сфері землеустрою, топографічної, геодезичної і картографічної справи, надають технічну допомогу по складанню схем розташування земельних ділянок. Комісією проведено виїзне обстеження земельних ділянок з застосування технічних засобів, яким фактично визначено межі прибережної захисної смуги цих земель .

23.02.2018 року складено акт обстеження земельних ділянок № 2, з висновку якого вбачається, що зазначені земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі, що підтверджується даними топографічної схеми.

Статтею 60 Земельного Кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до ст. 88 Водного Кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Законодавство України обмежує господарську діяльність в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Так, згідно зі ст. 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені вони): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Згідно із ч. 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачає, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено позивачем в судовому засіданні , що до домоволодіння № 144, яке належить ОСОБА_1, а саме до ділянки № 3 , яка розташована по пров. Михайлівському у смт. Малинівка , вже прокладено 85 м дороги.

Предметом даного позову є звернення ОСОБА_1 до Малинівської селищної ради із заявою про надання дозволу на прокладання 50 м. дороги від ділянки № 3 до ділянки № 1 по пров. Михайлівському, яке не належить позивача , а належить його сину.

Доказів, що свідчать про наявність порушень прав саме позивача - ОСОБА_1 з боку відповідача щодо ненадання дозволу на прокладання дороги до ділянки, яка йому не належить, суду не надано.

Враховуючи наведене , колегія суддів дійшла висновку , що відсутні підстави вважати в даному випадку порушеними права позивача в розумінні ст. 5 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 , 323, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2018 по справі № 636/2910/16-а залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 29.05.2018.