Постанова № 74325975, 25.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/1286/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/387/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Копняк С.М., Крайник Н.П.,

секретаря Брикайло М.В.

з участю заявника ОСОБА_2, представників заявників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, а також представника заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, з участю заінтересованих осіб Трускавецька міська рада Львівської області, виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області, Міністерство закордонних справ України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

встановила:

Заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 звернулись в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з врахуванням заяви про уточнення вимог просили встановити юридичний факт примусового переселення - депортації ОСОБА_6 в 1945р. з села Чорноріки, Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польщі, на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944 р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР», встановити факт приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м.Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершений взаємозалік примусово з переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, встановити факт родинних стосунків між примусово переселеними - депортованими ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцями ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх спадкоємцями, встановити факт залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м. Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2) неповне проведення взаємозаліку, встановити факт, що має юридичне значення, кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944р. архівних довідок.

Вимоги обґрунтовували тим, що 1945 року ОСОБА_6 була примусово переселена - депортована в складі однієї особи з с. Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польща у Сталінську область УРСР (тепер - Донецька область) на підставі Міждержавної Угоди від 09.09.1944р. між Урядом УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення «Про евакуацію українського населення з території Польської Народної Республіки і польських громадян з території УРСР». ОСОБА_6 зупинилась у АДРЕСА_1. ОСОБА_6 як голова сім'ї залишила у Польщі майно і землю, розбіжності в документах вказують на описку щодо вартості залишеного майна. У ешелонних списках переселених родин з Польщі зроблено помилки у прізвищі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказано помилково «ОСОБА_6».

Разом з ОСОБА_6 1945 року була примусово переселена - депортована її рідна сестра ОСОБА_7 у складі п'ятьох осіб (голова родини ОСОБА_7, донька ОСОБА_10, син ОСОБА_11, донька ОСОБА_10, донька ОСОБА_12).

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_7, яка є рідною сестрою ОСОБА_6 Заявники хочуть прийняти спадщину після смерті мами, ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно рішення ВК Дрогобицької райради депутатів трудящих від 27/8-1946 з ОСОБА_6 було проведено взаємозалік у м. Трускавці і взамін залишеного майна, яке складалося з житлового будинку, комори, криниці, 7 га землі, 2,5 орної, лісу - 1 га, саду 30 коренів надано домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало поляку ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_6 26.09.1957 її рідна сестра ОСОБА_7 прийняла і успадкувала майно і землю, доказом чого є свідоцтво про право на спадщину від 29.10.1958 року. До складу спадкового майна входить домоволодіння в АДРЕСА_1, що належало померлій ОСОБА_6 Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_7, а після смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 є її діти - заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2, які відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України в належний спосіб прийняли спадщину. ОСОБА_7 1959 р. подарувала 1/2 домоволодіння ОСОБА_13 - чоловіку ОСОБА_5, а друга частина належала ОСОБА_7

Встановлення факту примусового переселення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з території Польщі необхідне заявникам для спрощеного отримання документів на виїзд у Польщу, отримання пільг депортованих. Іншої можливості оформити і отримати документи та подальша реалізація їхніх прав не можлива без встановлення цих фактів.

Оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у частині вимог: встановлення факту приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м.Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі на прізвище - ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершення взаємозаліку примусово з переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, встановлення факту залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м.Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2), неповне проведення взаємозаліку, встановлення факту кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944р. архівних довідок - залишено без розгляду.

Роз'яснено ОСОБА_5, ОСОБА_2 що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ухвалу оскаржили заявники ОСОБА_5, ОСОБА_2 та представники заявників ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В апеляційній скарзі представник заявників ОСОБА_4 зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою через неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.

Вважає, що суд неправильно дослідив та оцінив докази у справі.

Покликається на те, що апеляційний суд неодноразово скасовував судові рішення, які перешкоджали провадженню у справі і справу направляв на новий судовий розгляд.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про спірний характер правовідносин у справі.

Просить скасувати ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, апелянти зазначають, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав порушення процесуальних та матеріальних норм, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи.

Покликаються на те, що наявність спору про право, не непідвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту.

Звертають увагу, що в інший, ніж судовий спосіб не мають можливості одержати та поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки, на підтвердження чого заявники подали докази звернення у відповідні інстанції для одержання документу, однак отримали відмови із зазначенням причин такої.

Вважають, що суд першої інстанції у даній справі не провів її підготовку до розгляду, відтак не встановив факту наявності спору про право.

Оскаржувана ухвала, на думку апелянтів, перешкоджає встановленню фактів, які мають юридичне значення для оформлення та прийняття спадщини при наявності правовстановлюючих документів.

Просять скасувати ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_2, представників заявників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку доводів скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення враховуючи таке.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення постановлене на підставі ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 р.) з врахуванням положень ЦПК України в редакції від 18.03.2004р., тому перевіряється в апеляційному порядку на предмет дотримання місцевим судом при його постановленні норм ЦПК в тому числі у вказаній редакції від 18.03.2004 р., при цьому судове рішення апеляційного суду за наслідками розгляду відповідної апеляційної скарги постановляється згідно положень ЦПК України в редакції закону від 03.10.2017р.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду заявлених вимог у порядку окремого провадження встановлено спір про право на спадщину ОСОБА_6, у тому числі на майно, яке належить іншій особі та зачіпає її права як власника домоволодіння в АДРЕСА_1, тому дійшов висновку про те, що такий спір повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а заявлені вимоги підлягають залишенню без розгляду, так як встановлення цих фактів пов»язується з наступним вирішення спору про право.

Суд роз'яснив ОСОБА_5, ОСОБА_2, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи наявні матеріали справи та вимоги закону колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 234 ЦПК України (в редакції закону від 18.03.2004 року, чинного на час подання заяви) передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналогічне поняття окремого провадження закріплено і у ч. 1 ст. 293 ЦПК України(в редакції закону від 03.10.2017 року).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку передбачений із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, a якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В свою чергу, суд першої інстанції встановив, що серед вимог заявників є вимоги встановити факт приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м. Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі на прізвище - ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершення взаємозаліку з примусово переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, факту залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м. Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2), неповне проведення взаємозаліку, факту кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944р. архівних довідок.

При цьому, метою встановлення вказаних фактів заявники самостійно зазначили оформлення спадщини після смерті їхньої мами ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Разом з цим, з світлокопії свідоцтва про право на спадщину від 29.10.1958 р. (т. 1 а.с. 150) вбачається, що домоволодіння в м. Трускавці по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_6 на праві власності згідно рішення виконкому Дрогобицької Райради депутатів трудящих від 27.08.1946 р. Домоволодіння успадкувала її сестра ОСОБА_7

В подальшому, рішенням Народного суду 2-гої дільниці м. Дрогобича від 11.05.1959р. вищевказане свідоцтво про право на спадщину визнано недійсним на половину домоволодіння на АДРЕСА_1 та визнано власником половини будинковолодіння ОСОБА_14

ОСОБА_7 відповідно до договору дарування від 14.08.1959 р. подарувала свою 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 своєму зятеві - ОСОБА_15 (чоловікові ОСОБА_5) (т. 1 а.с. 151).

Рішенням Народного суду м. Дрогобича Львівської області від 20.10.1971 р. по справі № 2-718/1959 у користуванні ОСОБА_16 залишено 1/2 будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке раніше належало ОСОБА_13, стягнено з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_13 грошову компенсацію.

Таким чином, домоволодіння в м. Трускавці по АДРЕСА_1 вибуло з власності ОСОБА_7 - матері заявників на підставі рішення суду від 11.05.1959 р. та на підставі договору дарування від 14.08.1959 р.

Станом на 29.03.2012 року вищевказаний будинок належав на праві власності іншим особам: ОСОБА_17, ОСОБА_18, що стверджується копією відповідного витягу про державну реєстрацію прав. (т. 1 а.с. 192).

Зазначене також підтверджується постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 15.05.2014 у справі № 457/1966/13-а, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Трускавецької міської ради Львівської області, треті особи ОСОБА_17, ОСОБА_18, Міністерство закордонних справ України про визнання протиправними рішень Трускавецької міської ради Львівської області та зобов'язання вчинити певні дії.

Крім цього, під час розгляду цивільної справи № 457/1286/15-ц встановлено, що власником домоволодіння на АДРЕСА_1 на даний час є ОСОБА_19 (донька ОСОБА_17).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даних правовідносинах вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, оскільки заявники у заяві зазначають, що порушене їх право на право майно, при цьому таке належить іншій особі та зачіпає її права, як власника домоволодіння.

При цьому, безпідставними є посилання заявника в апеляційній скарзі, що судом не досліджено відсутності між сторонами спору про право, оскільки спір про право характеризується насамперед таким станом правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Відтак, спір про право є об'єктивно виражене протиріччя волевиявлень двох сторін, яке складається з вимоги юридичного характеру однієї сторони, якій протистоїть правове положення іншої сторони, що перешкоджає фактичному задоволенню цієї вимоги.

Крім цього, у поданій заяві про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 покликаються на порушення, на їх думку, державою Україна в особі відповідних органів їх прав в частині виконання та додержання умов Міждержавної угоди від 09.09.1944 року, що по суті породжує спірні правовідносини.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що із заяви ОСОБА_20 та ОСОБА_2 в частині встановлення факту приналежності ОСОБА_6 рішення виконкому міської ради депутатів трудящих м.Трускавця Дрогобицької області «Про закріплення будинку по АДРЕСА_1 за переселенкою з Польщі на прізвище - ОСОБА_6, згідно опису майна зданого в Польщі та затвердження розрахунку за залишене майно в Польщі та отримане в УРСР та не завершений взаємозаліку примусово з переселеною - депортованою ОСОБА_6 відповідно до архівних документів, встановлення факту залишення майна ОСОБА_6 в Польщі (згідно архівна довідка) і факт отримання майна в м.Трускавці залишене ОСОБА_8 (згідно довідки та акту 1,2) неповне проведення взаємозаліку, встановлення факту кому належить на праві приватної власності майно домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно правовстановлюючих документів, згідно Міждержавної угоди 09.09.1944 р. архівних довідок, вбачається спір про право, який має бути вирішений судом у загальному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно залишив у відповідній частині заяву без розгляду і роз'яснив про право подати позов на загальних підставах, застосувавши ч. 6 ст.294 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та приходить переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, підстави для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, представника заявників ОСОБА_5, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 травня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Копняк

Н.П. Крайник