Постанова № 74325200, 25.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3708/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Київгума» звернулося у суд із позовом до Київської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017, картку відмови у прийнятті митної декларації, а також зобов'язати відповідача провести митне оформлення товару за заявленою митною вартістю.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті рішення суперечать положенням Митного кодексу України, оскільки відповідачем неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару при наявності всіх необхідних документів, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що у відповідача не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору, на підставі чого місцевий суд дійшов до висновку, що митниця неправомірно відмовила у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом та прийнявши оскаржувані рішення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обгрнтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що подані позивачем документи містили розбіжності щодо ціни товару, тому у митниці були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів. Подання належних документів до суду не може бути підставою для визнання неправомірним рішення митниці та його скасування, адже на момент його винесення митниця не володіла зазначеною інформацією. А приймаючи до уваги докази, які до митниці не надавалися, суд переймає на себе повноваження митниці зі здійснення митного контролю та митного оформлення, чим порушує норми ст. 8 МК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Колегією суддів установлено, що 02 жовтня 2017 року позивачем до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі також ЕМД) №125230/2017/754650, у якій для митного оформлення задекларовано товар (товар №3), а саме, каучук натуральний "Natural rubber" SVR 3L TCVN 3769:2004, у вигляді брикетів, для власного виробництва гумових виробів, торгівельна марка Viruc, країна виробництва - В'єтнам, виробник - Viet Phu Thanh Rubber Joint Stock Company-Viruco.

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору). На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2017 №21/3-7; додаткову угоду від 15.09.2017 №10; рахунок (інвойс) від 28.09.2017 №54/2017; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №280917; експортну декларацію №17ЕЕ1210ЕЕ72683891; договір з третьою особою, пов'язаний з договором на поставку, а саме, зовнішньоекономічний контракт від 01.10.2017 №VS17-472, укладений між виробником - Viet Phu Thanh Rubber Joint Stock Company-Viruco та постачальником Scanvic Chem OU; інвойс від 10.08.2017 до зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2017 №VS17-472; проформа інвойс до зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2017 №VS17-472; платіжні документи Scanvic Chem OU №98 від 28.08.2017, №39 від 02.08.2017; сертифікат походження товару №76739603; експортну декларацію країни виробника товару №301464720820; сертифікат аналізу товару - натурального каучуку марки SVR 3L; фумігаційний сертифікат №14767/TCFC.

За наслідками розгляду вказаних документів митницею повідомлено позивача про відсутність у таких всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Органом митного контролю запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку; прайс-лист виробника; митну декларацію країни відправлення, де зазначена ціна товару та її переклад; біржові котирування вартості сировини для виготовлення заявленого товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання цієї вимоги позивач направив митниці біржові котирування на імпортований товар.

Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №125230/2017/010115/1, згідно з яким, застосувавши метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03.10.2017 №№125230/2017/754650 (7616,70 дол. США/202440,43 грн. або 2,015 дол. США за один кілограм) відповідач скоригував до рівня 10395,00 дол. США або 2,75 дол. США за один кілограм. У рішенні контролюючий орган зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, при цьому позивачем на запит не було додатково надано документів, що містили б таку інформацію. Скоригована відповідачем митна вартість товару базується на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями, а саме, від 08.08.2017 №125230/2017/753605, від 11.09.2017 №125230/2017/754218.

На підставі наведеного відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125230/2017/00125.

Уважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI.

Згідно статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої приведеної норми орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Положеннями частин десятої - дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною першою статті 55 цього Кодексу встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення контролюючого органу, згідно пункту 1 частини другої вказаної правової норми, має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

У статті 57 Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини першої цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - шостої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться її розрахунок. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями контролюючого органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, цей орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, який імпортується, контролюючий орган зобов'язаний обґрунтувати та викласти у цьому рішенні факти й обставини, які свідчать про неналежне документальне підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також мотивувати необхідність застосування другорядного методу її визначення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, колегія суддів доходить висновку, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Так, судом установлено, що між ТОВ "Київгума" та компанією Scanvic Chem OU (резидент Естонії) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2017 №21/3-7, на умовах якого Scanvic Chem OU зобов'язувалось поставити, а ТОВ "Київгума" прийняти та оплатити сировину, матеріали та обладнання для власного виробництва, найменування, кількість якого буде фіксуватись у відповідній додатковій угоді на кожну окрему партію.

15 вересня 2017 року між сторонами контракту укладено додаткову угоду №10, відповідно до якої Scanvic Chem OU зобов'язувалось поставити, а ТОВ "Київгума" прийняти та оплатити натуральний каучук марки SVR 3L у кількості 3780 кг по ціні 2,015 дол. США за один кілограм.

У жовтні 2017 року позивачем на підставі наведених угод увезено на територію України товари, а саме, каучук натуральний "Natural rubber" SVR 3L TCVN 3769:2004.

Як зазначалося вище, обставини, якими відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій та рішень, в тому числі наявність підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості задекларованих товарів, полягають у тому, що надані документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та на запит митного органу не було додатково надано документів, що містили б таку інформацію.

Окрім того, під час судового розгляду відповідач посилався на відсутність у проформі-інвойсі від 01.08.2017 №VS17-472 відомостей про числове значення митної вартості товару, вказаного у графі 42 ЕМД від 03.10.2017 №125230/2017/754650, та на те, що декларація країни відправлення №301464720820 надана без українського перекладу.

Однак, ураховуючи подані до митного оформлення документи, посилання відповідача не спростовують наяні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, проформа-інвойс від 01.08.2017 №VS17-472, на який посилається митний орган, містить відомості про ціну, за якою товар, вказаний у ЕМД від 03.10.2017 №125230/2017/754650, був поставлений виробником - Viet Phu Thanh Rubber Joint Stock Company-Viruco до постачальника - Scanvic Chem OU (1670,00 дол. США за одну метричну тонну).

У міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, що містить платіжні реквізити одержувача коштів (ініціатора інвойсу), за якими платник (одержувач інвойсу) здійснює безготівковий переказ грошових коштів за товари та/або послуги. Проформа інвойс - це документ, що виставляється продавцем покупцю до того, як стане відомою повна інформація про товари; містить інформацію про ціну товарів, але не є розрахунковим документом, не містить вимоги про оплату товару і слугує, головним чином, для повідомлення покупця про основні характеристики товару.

Тобто, проформа інвойс не призначався для позивача, а зазначена у ньому ціна товару є ціною, за якою виробник товару - Viet Phu Thanh Rubber Joint Stock Company-Viruco пропонував поставити товар - каучук марки SVR 3L постачальнику позивача - компанії Scanvic Chem OU, що свідчить про те, що зазначена у ньому ціна у розмірі 1670,00 дол. США за метричну тонну не є ціною, за якою позивач придбав аналогічний товар.

Як зазначалося вище, каучук марки SVR 3L позивачем імпортувався відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2017 №21/3-7 та додаткової угоди до нього від 15.09.2017 №10, відповідно до яких вартість каучуку марки SVR 3L становить 2,015 дол. США за один кілограм.

На виконання умов цього контракту компанією Scanvic Chem OU було виставлено позивачеві інвойс від 28.09.2017 №54/2017 на загальну суму 28343,70 дол. США, у тому числі 7616,70 дол. США за каучук марки SVR 3L у кількості 3780 кг, або 2,015 дол. США за один кілограм.

Не заслуговують на увагу покликання скаржника на те, що банківські платіжні документи (від 02.08.2017 року №39 та від 28.08.2017 року №98) не містять посилань на контракти та документи, що стосуються даної операції, тому не підтверджують митну вартість товару у даному випадку.

Позаяк, вказані платіжні доручення є документами, які підтверджуюють виконання третіми особами зобов'язань за відповідними контрактами, що відповідає ч. 3 ст. 53 МК України.

Разом із тим, як убачається із п. 4.1 контракту від 01.03.2017 року, умовами платежу є оплата 100% вартості товару протягом 90 календарних днів з дати отримання, яка підтверджується відміткою у товаротранспортній накладній.

Судом установлено, що станом на дату розмитнення товару позивач не мав документа, який би підтверджував здійснення ним оплати товару. Однак, повну оплату за товар відповідно до рахунку (інвойсу) №54/217 від 28.09.2017 року було здійснено позивачем 07 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №168, у якому в якості призначення платежу зазначено контракт від 01.03.2017 року №21/3-17, інвойс №54/2017, копія якого наявна в матеріалах справи, що свідчить про те, що позивачем здійснено оплату товару за ціною, вказаною у наданих до митного оформлення документах.

До того ж, позивачем долучено до матеріалів справи лист (висновок) ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»від 09 жовтня 2017 року №2571, згідно якого рівень ціни на імпортований товар відповідно до рахунку №54/2017 від 28.09.2017 року та угодою №10 від 15.09.2017 року до контракту №21/3-17 від 01.03.2017 року відповідає кон'юктурі ринку.

Також, апеляційний суд критично оцінює доводи скаржника про те, що подання належних документів до суду не може бути підставою для визнання неправомірним рішення митниці та що суд у такому випадку переймає на себе повноваження митниці зі здійснення митного контролю та митного оформлення, чим порушує норми ст. 8 МК України.

Так, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, приймаючи до уваги та оцінюючи докази, які було додатково надано позивачем, місцевий суд оцінив їх відповідно до вищенаведених вимог Закону та дотримався принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, ч. 3 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 25 травня 2018 року.)