Постанова № 74325198, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/6573/17 Головуючий у 1 інстанції: Карабаза Н.Ф.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської Л.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень та визнання рішень протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень та визнання рішень протиправними.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради Київської області щодо порушення термінів розгляду клопотання ОСОБА_5 від 13 жовтня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу із земель комунальної власності.

Скасовано рішення тридцятої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 2105-30-УП від 30 березня 2017 року в частині невмотивованої відмови ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу із земель комунальної власності.

Зобов'язано Ірпінську міську раду розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_5 від 13 жовтня 2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою що відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу із земель комунальної власності в порядку та строки встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Ірпінська міська рада Київської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

17 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

22 травня 2018 року до суду апеляційної інстанції позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 за даними паспорту зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Згідно витягу № 27418583 від 23.09.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будинок, що знаходиться за адресою: Київська область, АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 23.09.2010 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 145/41 від 13.07.2010 року, форма власності - приватна спільна сумісна.

15 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до Ірпінського міського голови із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, загальною площею 0,0100 га.

Листом першого заступника міського голови Христюка Д.В. від 31.10.2016 року № В-15182.2 позивача було повідомлено, що розгляд заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу в АДРЕСА_1 буде розглядатися на черговому засіданні постійної депутатської комісії із земельних відносин, лісових та природоохоронних питань.

Відповідно рішення № 2105-30-VII від 30 березня 2017 року Ірпінської міської ради Київської області тридцятої сесії сьомого скликання про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, було відмовлено громадянам в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, згідно додатку № 1.

Згідно додатку № 1 до рішення Ірпінської міської ради № 2105-30-VII від 30 березня 2017 року, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки.

23.08.2017 року ОСОБА_5 звернулася із запитом на отримання публічної інформації до Ірпінської міської ради Київської області, в якому просила надати належним чином завірені копії висновку та рекомендації комісії земельних відносин лісових та природоохоронних питань щодо розгляду клопотання ОСОБА_5 від 13 жовтня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для гаража.

Проте, у відповідь на запит позивачу було направлено лише додаток до рішення Ірпінської міської ради від 30 березня 2017 року.

Вважаючи рішення Ірпінської міської ради Київської області № 2105-30-VII від 30 березня 2017 року протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.

Відповідно до положень статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини 8 статті 118 та частини 4 статті 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, розглянути по суті можна лише клопотання з конкретно визначеною земельною ділянкою, щодо якої, зокрема, можна з'ясувати наявність на ній будівель та споруд, а також перебування земельної ділянки у користуванні інших осіб станом на час звернення, інші обставини, пов'язані з можливою передачею цієї земельної у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу став висновок Ірпінської міської ради Київської області, викладений в рішенні тридцятої сесії сьомого скликання № 2105-30-VII від 30 березня 2017 року, про невідповідність місця розташування земельної ділянки містобудівній діяльності. Підставою для цього, за твердженням відповідача, слугували висновки відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, висновки постійної депутатської комісії із земельних відносин, лісових та природоохоронних питань та вимоги статей 12, 118, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач, в свою чергу, вважає невмотивованою відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуального гаражу із земель комунальної власності, оскільки при подачі клопотання ним було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри, а до клопотання додані графічні зображення бажаного місця розташування земельної ділянки, чим дотримано вимоги частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок; проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту (у випадках, передбачених законом); а також матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що чинним законодавством України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу в м. Ірпінь, відповідач в оскаржуваному рішенні № 2105-30-VII від 30 березня 2017 року не навів належних обґрунтувань відмови у наданні такого дозволу з підстав, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, а відтак діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відмовляючи у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, відповідач в оскаржуваному рішенні не обґрунтував та не послався на конкретні докази, які б підтверджували правомірність такої відмови стосовно порушеного позивачем питання.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська Л.В. Повний текст постанови виготовлено 29.05.2018 року