Постанова № 74323607, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2224/18 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Є.У.№ 336/7251/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (представники – ОСОБА_3, ОСОБА_4О.) до ОСОБА_5, третя особа: Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, про стягнення виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,

за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району звернулося до суду з позовом, та зазначило, що на користь ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеній особі була виплачена адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за період з 19.11.2014 року по 30.06.2016 року у розмірі 42 588,84 гривень, але відповідач не повідомила, що мала на депозитному банківському рахунку кошти у розмірі, що перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, тобто звертаючись до позивача, вона умисно приховала факт відкриття депозитного рахунку.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача виплачені кошти щомісячної адресної допомоги в розмірі 42588,84 гривень.

Рішенням Шевченеківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що при заповненні заяви про надання адресної допомоги відповідач приховала наявність депозитного вкладу, відкритого в ПАТ «ОСОБА_6 та кредит», розмір якого перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму. Висновки суду першої інстанції про не надання позивачем доказів на підтвердження наявності депозитного рахунку не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать вимогам ст. ст.76, 81 ЦПК України, оскільки, вказані обставини підтверджуються офіційним документом – актом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 08.09.2016р. №04-21/5 щодо планової виїзної ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач вважає, що довідка, надана відповідачем на підтвердження розміру депозитного вкладу, є неналежним доказом, а тому суд першої інстанції не мав права приймати її до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку зібраним у справі доказам, вважає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відкритий на ім’я ОСОБА_5 депозитний рахунок в банківській установі не перевищував 10-кратного розміру прожиткового мінімуму, що підтверджується належними і допустимими доказами, а тому адресна допомога була призначена і виплачена їй правомірно, підстав для її стягнення немає.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов їх із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що відповідач з листопада 2014 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району як внутрішньо переміщена особа.

19.11.2014 року ОСОБА_5 звернулася до УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району із заявою про призначення їй грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, зазначивши про відсутність на банківських рахунках у неї і членів її сім’ї – двох неповнолітніх синів, ІНФОРМАЦІЯ_1, коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

В подальшому аналогічні заяви подавалися ОСОБА_5 до УПСЗН 19.11.2015р., 23.05.2016р

На виконання вимог ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» на підставі заяви для призначення адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ОСОБА_5 в період з 19.11.2014 року по 30.06.2016 року було призначено та виплачено допомогу як внутрішньо переміщеній особі у розмірі 42 588,84 грн. щомісячно: 442 грн. – гр. ОСОБА_5 та 1768 грн. на двох дітей – ОСОБА_7, ОСОБА_8 Згідно з довідками за зазначений період часу виплачено 42 588,84 грн.

Плановою виїзною ревізією використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а також законності призначення, нарахування та виплати усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в Управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району за період з 01.01.2014 по 01.07.2016 р.р. виявлено, що соціальна допомога ОСОБА_5 як внутрішньо переміщеній особі призначена безпідставно, оскільки вона мала депозитний рахунок в ПАТ «ОСОБА_6 та кредит», сума якого перевищувала 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Результати ревізії викладені в акті № 04-21/5 від 08.09.2016р. та в додатку №58, де в за порядковим номером 15 зазначена ОСОБА_5 як особа, якій безпідставно призначено та виплачено грошову допомогу.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 зазначала, що дійсно мала депозитний рахунок в ПАТ БАНК «ОСОБА_6 та кредит», який був відкритий 20.11.2014 року на суму 398 доларів США, що становило 6 049, 64 грн. за курсом НБУ на день відкриття рахунку. 26.11.2014 р. вона додатково внесла на рахунок Банку 200 доларів США, загальна сума депозиту становила 598 доларів США, що за курсом НБУ складало 8 953, 89 грн. і не перевищувало 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. По закінченню строку дії депозитного договору з 20.02.2015 року ОСОБА_6 частково повернув депозит, залишок депозиту станом на 27.02.2015 року становив 410 доларів США, що за курсом НБУ складало 11 383, 71 грн. і також не перевищувало 10-кратний розмір прожиткового мінімуму. З лютого до березня 2015 року ОСОБА_6 частково повертав їй депозитні кошти, до 06.03.2015 року залишок неповернутого вкладу становив 349 доларів США, що за курсом НБУ складало 7 991, 08 грн. ОСОБА_9 відмовляв повертати депозит, вона уклала додаткову угоду №1 до договору про банківський строковий депозит на розміщення залишку коштів у розмірі 349 доларів США на період з 06 березня по 06 вересня 2015 року. У вересні 2015 року ОСОБА_9 частково повернув депозит, проте на неповернуту суму депозиту, яка становила 330 доларів США вона уклала новий депозитний договір строком на 6 місяців. З 17 вересня 2015 року в банк було віднесено до неплатоспроможних, її валютний рахунок був закритий, вклад був перерахований в національну валюту.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_5 надала суду відповідні фотокопії договорів і додаткових угод про банківський строковий вклад (депозит) «стандарт» і «класік» від 20 листопада 2014 року, три квитанції про внесення на депозитний рахунок 20.11.2014 р. грошових коштів у сумі 3 040, 02 грн. і 3 009,62 грн., що за курсом НБУ відповідало 398 доларів США, а також квитанцію від 26 листопада 2014 року про внесення на депозитний рахунок, відкритий 20 листопада 2014 року 3 001, 59 грн., що становило еквівалент 200 доларів США.

Як вбачається із довідки Банку «ОСОБА_6 та кредит» від 22.08.2016р. №3-037610/9840 з жовтня 2014 року до серпня 2016 року ОСОБА_5 мала два депозитних рахунки: на з 20 листопада 2014 року по 04 вересня 2015 року – залишок на день закриття рахунку становив 349 доларів США; з 07 вересня по 17 вересня 2015 року на суму 330 доларів США.

Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 ПАТ «ОСОБА_6 та кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Банку «ОСОБА_6 та кредит», 17 грудня 2015 року у банку було відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку.

Отже, починаючи з 17 вересня 2015 року банк здійснював свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті (ч. 6 ст. 36 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Зважаючи на те, що з 17 вересня 2015 року в ПАТ ОСОБА_6»ОСОБА_6 та кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію, неповернутий депозитний вклад ОСОБА_5 на суму 330 доларів США у відповідності до ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягав перерахуванню в національну валюту України за офіційним курсом НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

За даними офіційними НБУ на 17 вересня 2015 року курс гривні до американського долару США становив: 2 182, 2599 грн. за 100 доларів США, отже на депозитному рахунку ОСОБА_5 залишок неповернутого депозиту становив 7 201, 46 грн.

Належних і допустимих доказів, які б спростували надані відповідачем письмові докази, позивач суду не надав, клопотання про витребування таких доказів ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не заявляв.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання в акті ревізії на те, що ОСОБА_5 мала депозитний рахунок в ПАТ ОСОБА_6 «ОСОБА_6 та кредит», є недостатньою підставою для висновку про надання нею недостовірної інформації під час заповнення заяви про надання соціальних пільг, оскільки розмір заощаджень відповідачки не перевищував 10-кратний прожитковий мінімум.

Подальше зростання курсу долару США на розмір депозиту відповідачки не впливав, оскільки після 17 вересня 2015 року вклад у відповідності до ч.6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягав перерахуванню в національну валюту України за офіційним курсом НБУ.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування доводів про наявність на депозитному банківському рахунку відповідачки коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а саме: з листопада 2014 року, коли відповідачем заповнено власноруч відповідні заяви.

Судом першої інстанції дана належна оцінка акту фінансової інспекції в Запорізькій області від 08.09.2016 року № 04-21/5, оскільки зі змісту вказаного акту та доданого до нього Додатку лише слідує, що відповідач мала депозитний рахунок у ПАТ «ОСОБА_6 та Кредит» у період з 01.10.2014 року по 17.09.2015 року.

Інших даних щодо наявності відкритого на ім’я відповідача, депозитного банківського рахунку у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, суду надано не було.

Отже, зважаючи на зазначені вище положення закону та обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що надані відповідачкою докази є неналежними, не ґрунтуються на законі, оскільки долучені до матеріалів справи фотокопії банківських договорів, платіжних квитанції відповідають вимогам ст.ст.77-79, 95 ЦПК України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: