Постанова № 74323601, 30.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/8534/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Провадження № 22-ц/778/465/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що в 2008 році він познайомився з ОСОБА_3, а з березня 2010 року вони почали спільно проживати в м. Донецьк.

28 вересня 2010 року у них народився син ОСОБА_6.

Оскільки на момент реєстрації народження спільної дитини він перебував в офіційному шлюбі з ОСОБА_7, то запис про батька дитини ОСОБА_3 було зроблено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Після народження дитини вони проживали разом, спільно виховували дитину, піклувалися про неї.

З вересня 2015 року він та ОСОБА_3 припинили спільне проживання та ведення спільного господарства. Дитина залишилася проживати з матір’ю.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.06.2016 року він був визнаний батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внесені відповідні зміни до актового запису про народження останнього.

Зазначав, що хоче приймати участь у вихованні сина, утриманні, розвитку його здібностей та забезпечувати всім необхідним для нормального розвитку. Проте, ОСОБА_3 перешкоджає його спілкуванню з дитиною: постійно змінює місце проживання, не відповідає на його телефонні дзвінки, коли він приїжджає до її чергового місця проживання не відчиняє двері.

Враховуючи вищевикладене просив суд зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у його спілкуванні з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; визначити йому наступний спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_6, а саме: систематичні побачення з дитиною у будні дні, кожні вівторок та четвер з 17-00 год. до 19-00 год. , у вихідні дні кожні 1 та 3 субота та неділя – з 09-00 год. суботи до 18-00 год. неділі, з можливістю ночівлі дитини за місцем проживання батька; необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; спільний відпочинок батька з сином під час весняних, осінніх, зимових та літніх канікул не більше ніж половина канікул; спілкування батька з сином та спільний відпочинок має відбуватись без присутності матері.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 рокупозов задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визначено ОСОБА_5 наступний спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2: систематичні побачення з дитиною у будні дні: кожні вівторок та четвер з 17-00 до 19-00, у вихідні дні: кожні 1 та 3 субота та неділя – з 09-00 суботи до 18-00 неділі, з можливістю ночівлі дитини за місцем проживання батька; необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дитиною; спільний відпочинок батька з сином під час весняних, осінніх, зимових та літніх канікул не більше ніж половина канікул; спілкування батька з сином та спільний відпочинок має відбуватись без присутності матері.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Згідно п.3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини, передбачено право дитини підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Під час розгляду справи було встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2008 року по вересень 2015 року від яких мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Після припинення шлюбних відносин, дитина залишилась проживати разом з матір’ю ОСОБА_3

Згідно пояснень ОСОБА_5 та органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, які були допитані в ході розгляду справи відповідач починаючи з вересня 2015 року чинить ОСОБА_5 перешкоди у вихованні, спілкуванні та можливості утримання дитини.

Отже, під час розгляду справи судом було встановлено факт відсутності між батьками порозуміння щодо вирішення питання про участь батька у вихованні дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні та систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 4 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно із ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, у своєму висновку орган опіки ті піклування виконкому Бердянської міської ради від 11.04.2017 за №01-2259/46 зазначив, що вважає за доцільне встановити ОСОБА_5 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до позовних вимог. (а.с. 54-56)

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному розвитку дитини суду не надано.

З урахуванням наведеного, колегія приходить до висновку, що задовольняючи позов ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції з урахуванням інтересів малолітнього ОСОБА_6., а також висновку органу опіки та піклування, дійшов обґрунтованого висновку щодо встановлення способу спілкування ОСОБА_5 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді систематичних побачень кожного вівторка та четверга з 17.00 год. до 19.00 год., кожної першої та третьої суботи та неділі з 09.00 год. суботи до 18.00 год. неділі, з можливістю ночівлі дитини за місцем проживання батька, необмеженого спілкування будь-якими засобами зв’язку а також спільного відпочинку під час весняних, осінніх, зимових та літніх канікул.

Доводи апеляційної скарги зводяться до фактичного непогодження з судовим рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Також не може бути прийнята до уваги надана до заяви про долучення доказів з боку адвоката ОСОБА_8 належним чином не завірена копія заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року про позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,так її не можна вважати достовірним доказом у розумінні ст.79 ЦК України, і окрім цього на час ухвалення оскаржуваного рішення позивач є батьком дитини ,відносно участі у вихованні якого вирішено спір.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2017 рокуу цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30.05. 2018 року

Головуючий:

Судді: