Рішення № 74322256, 21.05.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4465/17

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Коростенської міської ради Житомирської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Коростенської міської ради Житомирської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини. В обгрунтування позову зазначив, що з 16.01.2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який в подальшому рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року розірвано. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з липня 2017 року проживає разом з ним. Відповідачка ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, не працює. Він переконаний, що син повинен проживати разом із ним, оскільки ним створені всі належні для цього умови, тому просив визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за його місцем проживання.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, заперечень проти позову не надала.

Третя особа – представник органу опіки та піклування Коростенської міської ради Житомирської області в судове засідання не з’явилася, однак надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу без участі представника.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ст.247 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 16 січня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2014 року розірвано (а.с.3). Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). За рішенням суду місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_3, визначено місце проживання його матері, відповідачки по справі.

Після розірвання шлюбу неповнолітня дитина проживала разом із матір'ю - ОСОБА_2 З липня місяця 2017 року, за згодою відповідачки, малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком, позивачем по справі. Позивач переконаний, що син повинен проживати разом із ним, оскільки ним створені всі належні для цього умови.

Відповідно до ст.13 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Вимогами ст.12 ч.3, ст.81 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 працевлаштований, має належні матеріально-побутові умови для проживання дитини, що підтверджується даними актів обстеження умов проживання від 02 листопада 2017 року, довідкою про доходи (а.с.10-12, 14).

З 21 вересня 2016 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.13), якій належить на праві приватної власності квартира № АДРЕСА_1 та де проживає разом із позивачем малолітній ОСОБА_3 (а.с.6).

З висновку органу опіки та піклування Коростенської міської ради Житомирської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 07 лютого 2018 року за № 58, вбачається, що ОСОБА_1 працює, його матеріальне становище стабільне. Має у користуванні житлову площу. ОСОБА_2 не має постійного місця роботи. За результатами проведення дослідження емоційного та психологічного стану дитини, рекомендовано проживання хлопчика з татом, з метою зведення до мінімуму травмуючи чинників на дитину (а.с.25,26).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 150 ч.1 Сімейного кодексу України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім`ї, родини. Брак любові у дитячі роки це духовний дисбаланс на усе життя.

Положення ст.151 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст.9 ч.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

За змістом частин 1, 2 ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Декларацією прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Правова позиція Верховного Суду України у справах № 6-2445цс16, 6-564цс1, відповідно до якої малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" також роз`яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага ("Olsson v. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, п.90, "Хант проти України", п.54), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що визначати місце проживання дитини у даний час необхідно, виходячи з прив'язаності його до одного з батьків, враховуючи його вік та потреби у повсякденному житті. Наведені вище правові норми та інші обставини справи свідчать про бажання та можливість батька забезпечувати нормальний всебічний розвиток малолітнього ОСОБА_3

Крім того, суд звертає увагу на те, що мати неповнолітнього ОСОБА_3, відповідачка по справі, своїм правом для визначення місця проживання неповнолітньої дитини не скористалась.

Враховуючи встановлені обставини справи, положення вищевказаних норм національного законодавства, суд вважає, що в даному випадку інтересам неповнолітньої дитини буде у більшій мірі відповідати місце проживання разом з батьком.

Згідно із ст.141 ч.6 Цивільного процесуального кодексу України - "Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Тому, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.141, 150, 155, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст.12, 13, 81, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави - 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області в 30-денний строк.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 11500, АДРЕСА_2, місце реєстрації: 11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул. Грушевського, буд.215, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: 1500, Житомирська обл., м.Коростень, вул. Залізнична, буд. 41.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, місцезнаходження: 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул.Грушевського, 22, код ЄДРПОУ 04053507.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_5