Постанова № 74321961, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13391/17 Головуючий у 1 інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Парінова А. Б. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

21 травня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 06 лютого 2018 р. та 22 березня 2018 р. позивач без поважних причин не з'явився та не забезпечив явку свого представника, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.

Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Згідно ч. 5 ст. 205 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Отже, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави слід відповісти на такі питання: чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності; чи перешкоджає неявка позивача розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2017 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 27 грудня 2017 року.

27 грудня 2017 року позивач, його представник та відповідач в судове засідання з'явились.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та оголошено перерву у судовому засіданні до 06 лютого 2018 року.

Через відділ документообігу суду 16 січня 2018 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, заяву про поновлення процесуального строку на оскарження припису та відповідь на відзив.

06 лютого 2018 року позивач та його представник в судове засідання не з'явились.

Протокольною ухвалою суду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог та про поновлення процесуального строку на оскарження припису залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 19 лютого 2018 року. Розгляд справи відкладено на 22 березня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що повістку про виклик було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача та повернуто з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується поштовим конвертом з відміткою установи поштового зв'язку "за закінченням строку зберігання" (а.с.151-152).

У судове засідання 22 березня 2018 року позивач та його представник не з'явились.

Як зазначалося, в силу ч. 5 ст.205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що позовну заяву може бути залишено без розгляду, якщо неявка позивача перешкоджає розгляду справи (ч. 5 ст. 205 КАС України).

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з'явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, у тому числі з предмету даного позову та наявних у ній доказів, неявка позивача не перешкоджала розгляду вказаної справи.

Так, як зазначено судом першої інстанції, заяву позивача про збільшення позовних вимог та про поновлення процесуального строку на оскарження припису, судом залишено без руху, що має своїм наслідком, у разі не усунення недоліків, повернення заяви позивачеві. Отже, суд першої інстанції міг розглянути справу по суті заявлених позовних вимог на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із повторним неприбуттям у судове засідання позивача, неявка якого унеможливлювала всебічний та повний розгляд справи.

Згідно ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положенням ч. 5ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів дійшла висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Парінов А.Б.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2015 року.