Постанова № 74321187, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3213/18А Справа № 199/433/18 Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л.Г Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Амур-Нижньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Амур-Нижньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року скасувати, а справу розглянути як суд першої інстанції, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав відмовляти у відкритті провадження.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку ОСОБА_2 повинен звертатися до суду не з позовом а зі скаргою, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В силу ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинному на час вирішення спору) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до пунктів 1,4,5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, у випадку наявності спору про право цивільне, пов'язане з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 вважає дії та постанови державного виконавця незаконним звернувся до суду з позовом, в той час коли законодавством передбачено звернення до суду саме зі скаргою в порядку визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку позовного провадження.

Позивач оскаржує саме дії державного виконавця пов'язані з виконанням рішення про стягнення з нього аліментів та прийняттям у зв'язку з цим ряду незаконних на думку позивача постанов.

Будь-якого спору про належність майна не встановлено, а тому, ОСОБА_2 необхідно звертатися до суду зі скаргою в порядку визначеному розділом VII ЦПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2018 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.