Постанова № 74321140, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/3638/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Оладько С.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2017 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Ірпінь, дата складання повного тексту рішення -відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 звернувся до Ірпінського міськрайонного суду Київської області з позовом до Ірпінського обґєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобовґязання вчинити певні дії.

Поховні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області та з 19.12.2016 року отримує пенсію по інвалідності від загального захворювання 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10.02.2017 року він звернувся до УПФУ у м. Ірпені Київської області з заявою про надання роз'яснення стосовно відмови прийняття архівної довідки про нарахування грошового забезпечення за період з липня 2000 року по березень 2002 року для включення в нарахування пенсії по інвалідності.

Відповідачем 24.02.2017 року було надано відповідь листом № 51/П-03, що порушень при визначенні розміру пенсії не виявлено. Свою відмову прийняти згадану вище архівну довідку УПФУ обґрунтувало тим, що починаючи з липня 2000 року для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу (ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а для підтвердження заробітної плати з вказаної дати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року форми ОК - 5.

Позивач вважає таку відмову неправомірною та вказує на те, що з 01.08.1989 року його було призвано на військову службу (в/ч 1880), а 01.04.2002 року звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я - п. 63 п/п «в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ.

У період служби з липня 2000 року по березень 2002 року він отримував грошове забезпечення, розмір якого відображено в архівній довідці Галузевого державного архіву МОУ від 02.02.2017 року № 179/1/1134.

Дана довідка була надана до УПФУ у м. Ірпені Київської області для врахування при обчисленні пенсії та проведення в зв'язку з цим її перерахунку. Однак відповідач не знайшов підстав для врахування відомостей про його заробітну плату згідно зазначеної довідки та, відповідно, не провів перерахунку його пенсії, що є грубим порушенням його соціального права на отримання належного розміру пенсії. Крім того, вважає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії не містить правового підґрунтя, а, отже, є протиправною.

Позивач просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області провести перерахунок та виплату призначеної йому пенсії з врахуванням грошового забезпечення за період 01.07.2000 року по 31.03.2002 року відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 02.02.2017 року № 179/1/1134, починаючи з 19.12.2016 року (дати призначення пенсії), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Зобовґязано Ірпінське обґєднане Управління Пенсійного Фонду України Київської області провести перерахунок та виплату призначеноїОСОБА_2 пенсії із врахуванням грошового забезпечення за період з 01.07.2000 року по 31.03.2002р відповідно до архівної довідкр Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 02.02.2017р № 179/1/1134,починаючи з 19.12.2016р,з урахуванням виплачених сум .

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області та з 19.12.2016 року отримує пенсію по інвалідності від загального захворювання 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено,що 10.02.2017 року позивач звернувся до УПФУ у м. Ірпені Київської області з заявою про надання роз'яснення стосовно відмови прийняття архівної довідки про нарахування грошового забезпечення за період з липня 2000 року по березень 2002 року для включення в нарахування пенсії по інвалідності.

24.02.2017 року позивачу було надано відповідь листом № 51/П-03, що порушень при визначенні розміру пенсії не виявлено.

Свою відмову прийняти згадану вище архівну довідку УПФУ обґрунтувало тим, що починаючи з липня 2000 року для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу (ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а для підтвердження заробітної плати з вказаної дати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року форми ОК - 5.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно ч. 2 та ч. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, у відповідності до абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Частиною 1 статті 40 Закону від 09.07.2003 року №1058- IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач з 01.08.1989 року по 01.04.2002 року проходив військову службу та був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я - п. 63 п/п «в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ. Дані обставини підтверджуються відомостями трудової книжки.

У період служби з липня 2000 року по березень 2002 року позивач отримував грошове забезпечення, розмір якого відображено в архівній довідці Галузевого державного архіву МОУ від 02.02.2017 року № 179/1/1134.

Зазначені вище обставини не заперечуються сторонами у справі.

Враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 року, свідчить, що період військової служби з 01.07.2000 року по 31.03.2002 рік повинен враховуватись до страхового стажу на умовах, передбачених законодавством, що діяло до введення в дію Закону від 09.07.2003 року №1058-ІV, тобто на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Систему персоніфікованого обліку було вперше введено Указом Президента України 04.05.1998р. №401/98 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування», а також прийнятою на розвиток цього Указу постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування».

Пунктом 3 наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 передбачено, що починаючи з 1 липня 2000 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01 липня 2000р. за даними системи персоніфікованого обліку.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, п.п. 9 ч. 1 ст. 4 якого до платників єдиного внеску віднесено військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 року №1058-ІУ визначені, зокрема, наступні терміни, які вживаються в такому значенні:

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

Пунктом 17 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції вищезазначеного Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 03.04.2007р. №857-V) визначено, зокрема, що страхувальниками відповідно до цього закону є зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення для осіб, зазначених у пункті 17 статті 11 цього Закону (тобто військовослужбовців).

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що для підтвердження стажу за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно абзацу 1 підпункту 3 пункту 2.1 розділу II вищенаведеного Порядку, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

Видана Галузевим державним архівом МОУ архівна довідка № 179/1/1134 від 02.02.2017 року підтверджує нарахування позивачу певних сум доходів (грошового забезпечення) у спірний період.

Колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні «Пічкур проти України «(Заява № 10441/06) п 40,41 «заборона дискримінації за статтею 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви №№ 65731/01 та 65900/01, п. 40, ECHR 2005-Х).

Якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (там же, п. 54).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов обґрунтованим та таким,що підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 29 травня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.М. Троян,

В.А. Твердохліб