Рішення № 74320186, 17.05.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа 215/1361/17

номер провадження 2/215/144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Дудікова А.В.

при секретарях: Уваровій Л.І., Бисовій В.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідачів: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1361/17 за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені,-

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство “Укрсиббанк” (далі – Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 24.10.2006 р. між АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником якого є ПАТ “Укрсиббанк” та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Згідно умов договору Банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в розмірі 14 400,00 доларів США, зі сплатою 10,3% річних за користування кредитними коштами, з кінцевим строком погашення 23 жовтня 2027 року. Додатком № 1 до вказаного договору, погоджено графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною договору. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань ОСОБА_2, між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, 24.10.2006р. було укладено договір поруки, згідно умов якого остання зобов’язувалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов’язань, що виникли за Кредитним договором. Банк взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 14 400,00 доларів США. Однак ОСОБА_2 належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого станом на 01.02.2017р. виникла заборгованість, яка становить: 8 743,14 доларів США – кредитна заборгованість; 1 966,66 доларів США – заборгованість по процентам; 8 443,66 грн – пеня за прострочення сплати кредиту; 11 545,37 грн – пеня за прострочення сплати процентів.

За таких обставин, Банк просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку суму боргу за кредитним договором в розмірі 10 709,80 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 19 989,03 грн.; стягнути з відповідачів на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 4 650,08 грн в рівних частках, з кожного відповідача по 2 325,04 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав та доводів наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в задоволені позову просив відмовити, оскільки в прохальній частині вказано невірний номер договору.

ОСОБА_2 в задоволені позову просив відмовити, пояснивши суду, що з умовами договору був ознайомлений, грошові кошти отримав, умови договору частково виконував, однак вказані гроші ним було отримано не від позивача, а від НБУ.

ОСОБА_3 погодилася з думкою ОСОБА_2, окрім того підтвердила, що з умовами договору поруки була ознайомлена, підписавши його.

Ухвалою суду від 18.04.2017р. було відкрито провадження у справі.

09.10.2017р. Банк подав уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.02.2018р. відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_2 про призначення судової економічної експертизи.

У підготовчому судовому засіданні відповідачам та їх представнику, судом було запропоновано надати відзив на позовну заяву, однак вказані особи відмовились його надати.

27.02.2018р. було закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їх представника, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно копії Договору про надання споживчого кредиту №0Д02И8591Д від 24 жовтня 2006 р. (Договір), АКІБ “УкрСиббанк” (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник), дійшли згоди, що Банк зобов’язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 14 400,00 доларів США та сплатити проценти, комісію в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 72 720,00 грн за курсом НБУ на день укладення цього Договору (п.1.1). Кредит надається 24 жовтня 2006р. (п.1.2.1), а позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути Банку кредит в повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 23 жовтня 2027 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. Договору (п.1.2.2., п.4.6.). За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,3% річних (п.1.3.1.). Кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання нерухомості (п.1.4.). У забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за даним договором Банком приймається: - застава нерухомості, а саме Ѕ частки житлового будинку з господарськими спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1; - порука, а саме фінансова порука ОСОБА_3 за кредитним зобов’язаннями громадянина ОСОБА_2 (п.2.1.). У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору про надання забезпечення за цим Договором, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язань за цим Договором або погіршення його умов (стан забезпечення, умов його зберігання), Банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору (п.2.3).

У п.11.1, 11.2 Договору зазначено, що сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направленням Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку. Повідомлення направляється листом або доставляється кур’єром на адресу Позичальника, що вказана у розділі 12 цього Договору.

У додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №0Д02И8591Д від 24 жовтня 2006 р., зазначений графік погашення кредиту позичальником.

З умовами вказано Договору та з графіком погашення кредиту, ОСОБА_2 був ознайомлений в повному обсязі, що підтверджується його підписом на кожному аркуші Договору та графіку (а.с.22-27, 28-32). Окрім того вказана обставина підтверджена ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

24 жовтня 2006 р. між АКІБ “УкрСиббанк” (Банком), ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель), було укладено договір поруки № 0Д 02 И 8591 П, згідно умов якого поручитель зобов’язувалась перед кредитором відповідати за виконання Позичальником, усіх його зобов’язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №0Д02И8591Д від 24 жовтня 2006 р.

З умовами вказано Договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ознайомлені в повному обсязі, що підтверджується їхніми підписами у ньому. Окрім того вказана обставина підтверджена відповідачами у судовому засіданні.

15 січня 2007 р. між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_2 було підписано додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №0Д02И8591Д/2 від 24 жовтня 2006 р., у зв’язку зі зміною програмного забезпечення Банку, що забезпечує обслуговування кредитних процесів, сторони внесли відповідні зміни в договір, а саме: п.1.1., 1.2. 1.3., 1.4. (а.с.34-35).

Рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” у зв’язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України “Про акціонерні товариства” змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” (а.с. 64-69).

Банк взяті на себе умови договору виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 14 400,00 доларів США, в еквіваленті 72 720,00 грн, які були отримані ОСОБА_2 24 жовтня 2006р, що підтверджується його підписом на заяві на видачу готівки №60 (а.с.21). Окрім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що грошові кошти були ним отримані.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вказані грошові кошти мали бути зараховані на його рахунок, а не видані на руки, а отже договір не укладений, не заслуговують на увагу, оскільки згідно умов договору, він був укладений з метою надання останньому саме кредитних коштів у вказаній сумі.

Крім того з наданого банком розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_2 неодноразово сплачував заборгованість за кредитним договором, тобто вчиняв дії, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку за кредитним договором.

Внаслідок невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 01 лютого 2017 року становить 10 709,80 доларів США, з яких: 8 743 доларів США 14 центів – заборгованість за кредитом; 1 966 доларів США 66 центів – заборгованість за відсотками; а також 19 989,03 грн заборгованість по пені, з яких: 8 443 грн 66 коп – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 11 545 грн 37 коп – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками (а.с.6-19).

У зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, позивачем було направлено ОСОБА_2 вимогу №23-4/8-100 від 06.02.2017р. про погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №10410270000 від 24.10.2006р., яку отримано ним особисто 09.02.2017р. (а.с.38,39).

Аналогічного змісту вимога була направлена ОСОБА_3, яку нею отримано особисто 10.02.2017р. (а.с.40,41).

Відповідно до пункту 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз’яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

У ПАТ «УкрСиббанк» наявні банківська ліцензія від 28 жовтня 1991 року № 57, дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями від 19 листопада 2002 року, що у сукупності є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, суд приходить до висновку, що банк мав право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити та отримувати грошові кошти на погашення кредитів в іноземній валюті.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору; сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_2 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог чи зауважень щодо умов спірного договору та у подальшому певний час виконував його умови; уклав додаткову угоду 15 січня 2007 року, що свідчить про те, що він був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту, реальною процентною ставкою, підписав графік погашення кредиту, а також, врахувавши визначену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, а отже Договір про надання споживчого кредиту №0Д02И8591Д від 24 жовтня 2006 р. повинен був виконуватися сторонами договору належним чином.

Посилання представника відповідача на те, що Банк просить стягнути суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №10410270000 від 24 жовтня 2006 року, який між сторонами не укладався, оскільки було укладено договір №0Д02И8591Д від 24 жовтня 2006 р., не заслуговують на увагу, оскільки із позовної заяви, а також з пояснень представника позивача вбачається, що кредитний договір №0Д02И8591Д (№10410270000) від 24 жовтня 2006 р. і №10410270000 від 24 жовтня 2006 року,є один і той же договір.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували проти заявлених позовних вимог покладався обов’язок не лише висловити свою незгоду, а й надати належні та допустимі докази.

Разом з тим, відповідачами не було додано жодного розрахунку або інших доказів, які дозволяли суду дійти висновку про хибність та невідповідність заборгованості, яка в них виникла перед ПАТ «УкрСиббанк».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконувались зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в повному обсязі, а ОСОБА_3 поручалась перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а тому позов ПАТ «УкрСиббанк» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішується за правилами ст. 141 ЦПК України, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного по 2 325 грн 04 коп судових витрат, на користь позивача.

Керуючись ст. 259, 264,265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН2417907855) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІПН2646007308) на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (код ЄДРПОУ09807750): заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №ОДО2И8591Д від 24.10.2006р. в розмірі 10 709,80 доларів США ; пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 19 989,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН2417907855) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІПН2646007308), з кожного по 2 325 грн 04 коп судових витрат, на користь публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (код ЄДРПОУ09807750).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2018 року.

Суддя: