Рішення № 74319937, 11.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/239/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Деркач А.А.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_2 за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, третя особа – Міністерство юстиції України, про визнання протиправною відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов’язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про: визнання протиправною відмови відповідача від 22.12.2017 року (вих. № 3.3/10461/Ярм) у призначенні та виплаті позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: 66800, Одеська область, смт. Ширяєве, вул. Миру, 31, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов’язання відповідача вирішити питання про призначення та виплату позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованому за адресою: 66800, Одеська область, см Шираєве, вул. Миру, 31, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, наслідком якого є часткова втрата працездатності (70%) з визначенням II групи інвалідності, та прийняти відповідне рішення.

В судовому засіданні 28.03.2018 року розпочато розгляд справи по суті спочатку.

В судове засідання 07.05.2018 року позивач, третя особа та/або їхні представники не з’явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.117, 120-121)

04.04.2018 року та 27.04.2018 року від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. (а.с.108-109, 134) Усною ухвалою суду, занесеною у протокол судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи (а.с.135) на підставі п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України.

Частиною 1 статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за даною явкою.

В судовому засіданні 12.03.2018 року представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі, по суті, з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та у заяві, вхід. № 9434/18 від 04.04.2018 року (а.с.4-10, 92-93, 108-109) із посиланням на ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 23 Закону України «Про міліцію», п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 97, ст.ст. 98-101, п.п. 5, 15 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про національну поліцію», п.п. 2, 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, пп. 4 п. 5 розділу 1, п. 1 розділу ІІ, п.п. 1, 3, 5 розділу ІІІ, п.п. 1, 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4, із зазначенням таких фактичних обставин:

- наказом Державної Пенітенціарної Служби України № 252/ОС-15 від 26.12.2015 року, підполковника внутрішньої служби позивача (П-829906), начальника Ширяївського виправного центру управління ДПтС України в Одеській області, з 28.12.2015 року за п. 3 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено за віком на підставі його рапорту та подання начальника управління ДПтС України в Одеській області ОСОБА_4;

- наказом Державної Пенітенціарної Служби України в Одеській області № 86/ОС-16 від 18.04.2016 року частково змінено пункт наказу ДПтС України від 26.12.2015 року № 252/ОС-15 та визначено вважати позивача звільненим 31.12.2015 року;

- 01.03.2016 року управлінням ДПтС України в Одеській області за вих. № 2-1246 надано запит до військово-лікарської комісії ДУ ТМО МВС України по Одеській області винести рішення про придатність до служби і причинного зв’язку захворювання на позивача на момент звільнення;

- 21.07.2016 року військово-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України по Одеській області позивачу встановлено діагноз та визначено, що захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (постанова ВЛК № 493 від 21.07.2016 року);

- 24.01.2017 року начальником відділу по роботі з персоналом УДПтС України в Одеській області видано направлення на медичний огляд № 278 до обласної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України для визначення ступеню втрати працездатності під час проходження служби в ДКВС України;

- згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2017 року серії 12ААА № 302650 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності – захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 08.11.2017 року серія 10ААА № 127668 встановлено, що рівень втрати професійної працездатності становить 70%, причина втрати професійної працездатності – проходження служби в органах внутрішніх справ;

- після отримання необхідних документів позивач звернувся до відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, в зв’язку з отриманням ним захворювання (ІІ групи інвалідності) при проходженні служби в органах внутрішніх справ. При цьому додано копії витягів з наказів ДПтС № 252/ОС-15 від 26.12.2015 року та № 86/ОС-16 від 18.04.2016 року, постанову № 493 від 21.07.2017 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Одеській області», довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2017 року серії 12ААА № 302650, довідку про результати визначення у застрахованої особи ступня втрати професійної працездатності у відсотках від 08.11.2017 року серія 10 ААА № 127668, довідку НАСК «ОРАНТА» про неотримання страхової виплати;

- листом від 22.12.2017 року (вих. № 3.3/10461/Ярм) відповідачем позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ст. 97 ЗУ «Про Національну поліцію»;

- позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на сплив шестимісячного строку з дати його звільнення є протиправною;

- позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність була набута під час проходження служби в органах внутрішніх справ України, та норма Закону України «Про міліцію» щодо такої виплати залишається чинною;

- оскільки датою встановлення страхового випадку (ступінь втрати працездатності у відсотках 70%) є 08.11.2017 року, а датою встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (причина інвалідності пов’язана з проходження служби в органах внутрішніх справ) – 25.04.2017 року, позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4;

- заява позивача щодо вирішення питання про надання йому одноразової грошової допомоги по суті не розглядалась, фінансовим підрозділом відповідний висновок не готувався, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалось, тощо.

Представник відповідача не визнала адміністративний позов повністю, просила суд відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві (а.с.55-60), із посиланням на ст.ст. 1, 3, ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», ст. 23 Закону України «Про міліцію», п.п. 1, 5, ч.ч. 1, 2 ст. 97, ст. 98-101 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, п. 1 р. ІІ, п.п. 3, 5 р. ІІІ, п.п. 1, 2 п. ІV, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4, із зазначенням таких фактичних обставин:

- у межах спірних правовідносин втратили свою актуальність Закон України «Про міліцію» і Порядок № 850, який прийнятий на виконання статті ст. 23 Закону України «Про міліцію», отже зазначені норми до спірних правовідносин застосуванню не підлягають;

- у зв’язку із тим, що позивача звільнено з органів ДКВС України 31 грудня 2015 року на нього поширюється дія норм Закону України «Про Національну поліцію»;

- згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 22 квітня 2017 року, тобто поза межами строків, визначених ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Тому, позивач не відповідає визначеним у вказаному Порядку № 4 критеріям та є таким, що не має права на отримання одноразової грошової допомоги;

- відповідачем не було порушено порядок розгляду заяви позивача про виплату ОГД. Про вказане рішення позивача повідомлено шляхом направлення листа від 22 грудня 2017 року за вих. № 3.3/10461/Ярм з зазначенням підстав відмови у виплаті ОГД.

Згідно змісту письмових пояснень, вхід. № ЕП/1820/18 від 27.03.2018 року (а.с.86-90), представник третьої особи вважає адміністративний позов позивача таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, із посиланням на ст.ст. 97-101 Закону України «Про міліцію», ч.ч. 1, 2 ст. 97, ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 р. ІІ, п.п. 3, 5 р. ІІІ, п.п. 1, 2 п. ІV, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського № 4, із зазначенням таких фактичних обставин:

- згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 22 квітня 2017 року, тобто поза межами строків, визначених ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». Тому, позивач не відповідає визначеним у вказаному Порядку № 4 критеріям та є таким, що не має права на отримання одноразової грошової допомоги поза межами встановленого законом строку;

- відповідачем в межах повноважень прийнято рішення, оформлене у вигляді висновку про відмову у виплаті ОГД. Про вказане рішення позивача повідомлено шляхом направлення листа від 22 грудня 2017 року за вих. № 3.3/10461/Ярм з зазначенням підстав відмови у виплаті ОГД;

- саме позивач звернувся до керівника органу поліції за останнім місцем служби поліцейського з типовою заявою за межами строку встановленого ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», яка надає право на виплату ОГД.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем відповідачу було подано заяву від 27.11.2017 року (а.с.65), в якій позивач просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що настала втрата працездатності у розмірі 70%. У заяві також зазначено, що позивач раніше не одержував компенсаційні виплати в зв’язку з цією подією.

Згідно заяви до неї було додано такі документи: довідка МСЕК серія 10 ААА № 127668 від 08.11.2017 року; ксерокопія довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 302650 від 25.04.2017 року; ксерокопія постанови ВЛК № 493 від 26.12.2015 року; ксерокопія паспорта КМ 056604 від 26.07.2002 року; ксерокопія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1 від 05.12.2003 року; довідка НАСК «Оранта» № 1590-04-21/272 від 11.05.2017 року.

Також, на даній заяві має місце відмітка кадрового підрозділу, згідно якої позивач, підполковник внутрішньої служби, начальник Ширяївського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№ 111), проходив службу в ЗСУ України з 10.11.1974 року по 02.11.1976 року, проходив службу в ДКВС України з 17.04.1996 року по 05.07.2010 року, з 25.09.2014 року по 28.12.2015 року і утримувався за рахунок загального фонду державного бюджету України.

Листом від 22.12.2017 року № 3.3/10461/Ярм (а.с.75) відповідач повідомив позивача, що: одноразова грошова допомога у разі інвалідності осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби України згідно пункту 4 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» призначається поліцейському внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; з огляду на викладене, оскільки позивач звільнений зі служби 28.12.2015 року, підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги не має.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, оформленою листом від 22.12.2017 року № 3.3/10461/Ярм, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.12-22):

- сторінок паспорту позивача, КМ056604;

- картки фізичної особи – платника податків позивача про одержання ідентифікаційного номеру НОМЕР_1;

- витягу з наказу Державної пенітенціарної служби України від 26.12.2015 року № 252/ОС-15 «З особового складу», згідно якого, зокрема: відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 3 частини 1 статті 77 (за віком) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 (П-829906), начальника Ширяївського виправного центру управління ДПтС України в Одеській області (№ 111), 28 грудня 2015 року; підстави: рапорт ОСОБА_3, подання начальника управління ДПтС України в Одеській області ОСОБА_4;

- витягу з наказу Державної пенітенціарної служби України від 18.04.2016 року № 86/ОС-16 «З особового складу», згідно якого, зокрема: на часткову зміну пункту наказу ДПтС України від 26.12.2015 № 252/ОС-15 у частині звільнення підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 (П-829906), начальника Ширяївського виправного центру управління ДПтС України в Одеській області (№ 111), якого вважати звільненим 31 грудня 2015 року; підстава: лист начальника управління ДПтС України в Одеській області ОСОБА_4 аГ.В. від 01.04.2016 № 2-2024;

- листа начальника Управління державної пенітенціарної служби України ОСОБА_4 від 01.03.2016 року № 2-1246 до Начальника військово-лікарської комісії Державної установи ТМО МВС України по Одеській області ОСОБА_2В, в якому ОСОБА_4 просить військово-лікарську комісію винести рішення про придатність до служби і причинного зв’язку захворювання на колишнього співробітника Державної кримінально – виконавчої служби України позивача на момент його звільнення (наказ ДПтС України від 26.12.2015 року № 252/ОС-15);

- постанови № 493 військово-лікарської комісії на час звільнення 26.12.2015 року, № 33/36-29-К від 21 липня 2016 року, згідно якої встановлено, зокрема, що: захворювання позивача пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

- направлення позивача на медичний огляд № 278 від 24.01.2017 року, до обласної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров’я України для визначення ступеню втрати працездатності під час проходження служби в ДКВС України;

- виписного епікризу № 346 щодо позивача, як такого, що знаходився на стаціонарному лікуванні з 27.03.17 року по 10.04.17 року;

- довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, Серія 12 ААА № 302650 від 25.04.2017 року;

- довідки КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 10 ААА № 127668, виданої позивачу, згідно якої: ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – сімдесят %; причина втрати професійної працездатності – захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС; дата встановлення страхового випадку – 21.07.2016 року; підстава – акт огляду МСЕК № 301; дата огляду – 08.11.2017 року;

- довідки Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 Міністерства охорони здоров’я України про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 10 ААА № 127668, виданої позивачу, згідно якої: дата огляду – 08.11.2017 року; ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – сімдесят %; підстава – акт огляду МСЕК № 301; дата – 08.11.2017 року;

- довідки Одеської обласної дирекції НАСК «Оранта» від 11 травня 2017 року № 1590-04-21/272, виданої позивачу в тому, що він не подавав в Одеську обласну дирекцію ПАТ НАСК «Оранта» документи для нарахування страхової виплати за державним обов’язковим особистим страхуванням осіб рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України і страхова виплата йому не провадилась.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду також надано копію протоколу № 16-17 засідання комісії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого 27.11.2017 року головою комісії, відповідно до якого, розглянувши матеріали для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, комісія вирішила відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» пенсіонеру кримінально-виконавчої служби, інваліду ІІ групи ОСОБА_3. (а.с.74)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законами України: «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV (далі – ЗУ № 2713-IV), «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі – ЗУ № 580-VIII), Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 № 788), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293 (далі – Порядок № 4).

Відповідно до ст. 1 ЗУ № 2713-IV, на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно ст. 3 ЗУ № 2713-IV, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України (254к/96-ВР), цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 ЗУ № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 97 ЗУ № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підпунктом 4 пункту 4 розділу 1 Порядку № 4 передбачено, що випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського пов’язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Згідно пп. 3 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до п.п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4, заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

- Закон України «Про національну поліцію» № 580-VIII: прийняття – 02.07.2015 року, набрання чинності окремими положеннями – 07.08.2015 року, набрання чинності – 07.11.2015 року.

Згідно пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ № 580-VIII, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21).

Згідно наказів Державної пенітенціарної служби України «З особового складу» від 26.12.2015 року № 252/ОС-15 та від 18.04.2016 року № 86/ОС-16, позивача звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 3 частини 1 статті 77 (за віком) 31 грудня 2015 року.

Тобто, позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 3 частини 1 статті 77 (за віком), під час дії та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ЗУ № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що настала втрата працездатності у розмірі 70%, позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.11.2017 року, тобто через рік і майже 11 місяців після його звільнення.

- згідно довідці Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 Міністерства охорони здоров’я України про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, Серія 10 ААА № 127668, виданої позивачу: дата огляду – 08.11.2017 року; ступінь втрати професійної працездатності у відсотках – сімдесят %; підстава – акт огляду МСЕК № 301; дата – 08.11.2017 року.

Станом на дату видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках – 08.11.2017 року, відповідно до статей 97 - 101 Закону України „Про Національну поліцію” та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України 21.09.2017 № 788), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно пп. 3 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Тобто, згідно вищенаведених положень пп. 3 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення у позивача права на отримання ОГД є – 08.11.2017 року.

Виходячи з того, що вищенаведене право на отримання ОГД виникло у позивача після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", посилання позивача на положення абзаців 2, 3 пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ № 580-VIII, згідно яких: за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб; право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", – є помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Також слід зазначити, що витримки з рішень Європейського Суду з прав людини, на які посилається позивач у заявах по суті справи, не спростовують вищенаведених встановлених судом обставин та здійснених на їх підставі висновків суду.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), крім того

- на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 554/155/17 (адміністративне провадження № К/9901/3128/17), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та доказана правомірність оскарженої позивачем відмови відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно

- підстав для визнання відмови відповідача від 22.12.2017 року (вих. № 3.3/10461/Ярм) у призначенні та виплаті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, протиправною та, відповідно, для зобов’язання відповідача вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, наслідком якого є часткова втрата працездатності (70%) з визначенням II групи інвалідності, та прийняти відповідне рішення, – немає.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (повне найменування: Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, місцезнаходження: Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, 65017, ідентифікаційний код юридичної особи: 40867311), третя особа – Міністерство юстиції України (повне найменування: Міністерство юстиції України, місцезнаходження: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи: 00015622), про: визнання протиправною відмови Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 22.12.2017 року (вих. № 3.3/10461/Ярм) у призначенні та виплаті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов’язання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції вирішити питання про призначення та виплату ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, наслідком якого є часткова втрата працездатності (70%) з визначенням II групи інвалідності, та прийняти відповідне рішення, – відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 11 травня 2018 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.