Рішення № 74319859, 29.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1288/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Любашівського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування їй стажу роботи за період з 04.04.1986 року по 01.07.2016 року відповідно до ст. 60 Закону України (далі ЗУ) «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі; зобов’язати відповідача зарахувати їй трудовий стаж з 04.04.1986 року на посаді медичної сестри при поліклінічному відділені дерматовенерологічного кабінету при поліклінічному відділені Савранської центральної районної лікарні в подвійному розмірі відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; провести перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах призначеної відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що на підставі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №507/29/17, відповідачем з 01.07.2016 року їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Разом з тим, при призначені пенсії, трудовий стаж ОСОБА_1 відповідачем було зараховано в одинарному розмірі, що, на думку позивача, є порушенням ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

11.10.2017 року позивач звернулась до Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з вимогою зарахувати їй стаж роботи, починаючи з 04.04.1986 року по 01.07.2016 року у подвійному розмірі.

Листом від 26.10.2017 року № 2832/04 відповідач відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні стажу у подвійному розмірі, оскільки в рішенні Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №507/29/17 не було визначено такого обов’язку Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Не погодившись із зазначеними діями відповідача, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивач у судовому засіданні 27.04.2018 року, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до судового засідання 27.04.2018 року не з'явився, надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж ОСОБА_1 повинен враховуватись в одинарному розмірі. Крім того відповідач зазначив про відсутність обов’язку Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області зараховувати позивачу трудовий стаж у подвійному розмірі, оскільки такий обов’язок відповідача не визначений рішенням суду.

В судове засідання 21.05.2018 року позивач та представник відповідача не з’явились, про дату, місце та час слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно. Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, відповідачем про причини неявки до суду свого представника не повідомлено.

На підставі положень ч.ч. 3 та 9 ст. 205 КАС України судом вирішено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Згідно відомостей пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 у 1979 році закінчила Одеське медичне училище № 2, їй присвоєно кваліфікацію «медична сестра», що підтверджуються дипломом серії АТ №681921 від 06 липня 1979 року (а.с. 83).

Як вбачається з копії трудової книжки, наявної в матеріалах справи (а.с. 14-16, 80-82), та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.06.2016 року № 262 (а.с. 105), позивач з 04.04.1986 року по теперішній час працює медичною сестрою в дерматовенерологічному кабінеті Савранської центральної районної лікарні.

Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №507/29/17 було задоволено позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов’язано Любашівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вищезазначена постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року та набрала законної сили (а.с. 91-103).

З 01.07.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Любашівському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах.

Після призначення на підставі рішень судів пенсії, позивач 11.10.2017 року звернулась до Любашівського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Одеській області з вимогою зарахувати їй пільговий стаж роботи, починаючи з 04.04.1986 року по 01.07.2016 року, у подвійному розмірі (а.с. 11).

Листом від 26.10.2017 № 2832/04 відповідач відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні вищезазначеного стажу, оскільки в рішенні Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №507/29/17 не було передбачено обов’язку такого зарахування (а.с. 13).

Незгода ОСОБА_1 з такими діями пенсійного органу стала підставою для звернення позивача до суду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши відзив Любашівського об’єднаного управління пенсійного фонду України в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

З листа Міністерства охорони здоров'я України від 15 лютого 2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року у справі №507/29/1 було встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 04.04.1986 року працює на посаді медичної сестри у дерматовенерологічному кабінеті Савранської центральної районної лікарні, який є інфекційним закладом охорони здоров’я та окремим структурним підрозділом.

Оскільки вищезазначені обставини були встановлені рішенням суду у адміністративній справі №507/29/17, що набрало законної сили, вони, на думку суду, не підлягають доказуванню в адміністративній справі №815/1288/18.

На підставі викладеного суд погоджується з думкою позивача про наявність у неї підстав для зарахування пільгового стажу у подвійному розмірі, а тому дії відповідача щодо відмови у проведенні такого зарахування, викладеної у листі Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.10.2017 року № 2832/04 є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

При цьому при вирішенні справи в цій частині суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 02.02.2017 року у справі №507/29/17 його не було визначено обов’язку Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж роботи у дерматовенерологічному кабінеті Савранської центральної районної лікарні, починаючи з 04.04.1986 року, у подвійному розмірі, оскільки, як вбачається зі змісту судових рішень, такі позовні вимоги позивачем у справі №507/29/17 заявлені не були та судами при розгляді справи не вирішувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності відмови ОСОБА_1 у зарахуванні пільгового стажу роботи на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету при поліклінічному відділені Савранської центральної районної лікарні в подвійному розмірі, а тому позовні позивача про визнання цих дій протиправними підлягають задоволенню.

Однак щодо строку зарахування, а також зобов’язання Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж роботи на зазначеній посаді у подвійному розмірі за період з 04.04.1986 року по 01.07.2016 року та проведення перерахунку пенсії, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Суд при цьому виходить з наступних підстав.

01.01.2004 року набрав чинності розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі-Закон №1058-IV). Цим законом визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також він регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, як зазначено в частині 3 вказаної статті, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 24 Закону України №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

На підставі вищезазначеного, та враховуючи набрання 01.01.2004 року чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд доходить висновку, що у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають зарахуванню періоди роботи лише до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 1 січня 2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17 квітня 2014 року у справі №234/6/13-а.

Як вбачається з розпорядження Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №118108 від 19.01.2018 року (а.с. 20, 84) та розрахунку стажу (а.с. 86) пільговий стаж ОСОБА_1 за списком № 2 за період з 04.04.1986 року по 01.07.2016 року склав 30 років 1 місяць 27 днів, та був обрахований позивачу при призначені пільгової пенсії в одинарному розмірі.

При цьому судом встановлено, що стаж роботи позивача за період з 04.04.1986 року по 31.12.2003 року також був розрахований ОСОБА_1 Любашівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області в одинарному розмірі, а тому суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача перерахувати стаж за зазначений період роботи у подвійному розмірі та провести на підставі цього перерахунок пенсії позивачу.

Як вбачається з правової позиції Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, викладеної у відзиві на адміністративний позов, відповідачем не заперечується необхідність зарахування пільгового стажу роботи, що мав місце до 01.01.2004 року, у подвійному розмірі.

Твердження позивача на необхідність зарахування їй відповідачем пільгового стажу у подвійному розмірі також і за період роботи після 01.01.2004 року у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає необґрунтованим, оскільки ст. 16 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» після набрання чинності Законом України №1058-IV застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, а не розрахунку стажу. З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додана квитанція № 22 від 20.03.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 704,80 грн.

Оцінюючи суму судового збору, сплачену позивачем, судом було враховано правову позицію колегії судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі № 21-3944а16, яка полягає в наступному: вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності, є однією вимогою. З цих підстав позивачем при зверненні до Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/1288/18 був сплачений судовий збір за подання до суду однієї позовної вимоги немайнового характеру.

На підставі вищезазначеного суд вважає за необхідне стягнути з Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_1 повну суму сплаченого нею судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. Мічуріна, 11) до Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Мирна, 37-а) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 пільгового стажу роботи за період з 04.04.1986 року по 31.12.2003 року відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі.

Зобов’язати Любашівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж роботи за період з 04.04.1986 року по 31.12.2003 року на посаді медичної сестри дерматовенерологічного кабінету при поліклінічному відділені Савранської центральної районної лікарні в подвійному розмірі, відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести на підставі цього перерахунок позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.07.2016 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Любашівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40373860; 66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Мирна, 37-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29 травня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.