Ухвала суду № 74319170, 25.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

25 травня 2018 року 810/2499/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву Військової частини А2860 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Військова частина А2860 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати дії державного реєстратора протиправними;

- зобов’язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації виключити відомості про Військову частину А2860 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Проте, як слідує з позовної заяви, позивачем в порушення вказаної вимоги у позовній заяві не зазначено: ідентифікаційного коду відповідача; засобів зв’язку відповідача; адреси електронної пошти позивача та відповідача.

В силу вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач, зокрема, просить визнати дії державного реєстратора протиправними

Однак, зміст вказаної позовної вимоги не конкретизовано, оскільки в ній не визначено які саме дії позивач просить визнати протиправними.

Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, позивачем не надано суду власне письмове підтвердження про те, що ним не подано до суду іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою зазначеної статті за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Частиною третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2018 року, становить 1762,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем об'єднано у позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (1762,00 грн. х 2 = 3524,00 грн.).

У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви приєднано платіжне доручення від 24.04.2018 №409 на суму 1762,00 грн.

Однак, сплачена позивачем сума судового збору не відповідає розміру судового збору, який має бути сплачений за дві вимоги немайнового характеру.

При цьому, суддя звертає увагу на те, що вимоги Закону України "Про судовий збір" про сплату судового збору за кожну вимогу немайнового характеру у разі об'єднання в позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру є імперативними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2018 в адміністративній справі №821/373/17.

Крім того, як вбачається з відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" платіжне доручення від 24.04.2018 №409 було додано позивачем на підтвердження сплати судового збору при зверненні до Київського окружного адміністративного суду в межах адміністративної справи №810/2230/18.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 №810/2230/18 позовну заяву Військової частини А2860 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Суддя зазначає, що Військова частина А2860 не зверталась до Київського окружного адміністративного суду із клопотанням про повернення суми судового збору, сплаченої в рамках адміністративної справи №810/2230/18, однак позивача й не обмежено у часі щодо звернення з відповідним клопотанням.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Таким чином, за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду.

Крім того, пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Тобто законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому, на розсуд особи, може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову. В той же час, чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості використання суми судового збору сплаченої в межах подачі одного позову при поданні іншого позову, що є порушенням порядку сплати судового збору.

З огляду на викладене, платіжне доручення від 24.04.2018 №409 про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. є підтвердженням сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №810/2230/18 та не може бути підтвердженням сплати судового збору за подання іншого адміністративного позову, в тому числі в адміністративній справі №810/2499/18.

Отже, судовий збір за подачу даного адміністративного позову вважається не сплаченим.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що звернення Військової частини А2860 до суду з даним позовом обумовлено внесення відомостей щодо Військової частини А2860 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були вчинені в 1998 році.

Водночас, з наведеною вище позовною заявою Військова частина А2860 звернулась до суду у травні 2018 року, тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Разом з тим, заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог п. 2, п. 4, ч. 5 ст. 160 КАС України з урахуванням наведених вище висновків суду, а також копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, відповідно до кількості учасників справи; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано до суду іншого позову до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3524,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру; доказів, які підтверджують факт того, що строк звернення до адміністративного суду не був пропущений або ж заяву про поновлення такого строку із доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву Військової частини - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз’яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Балаклицький А. І.