Рішення № 74318094, 21.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/679/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Романчук А.Я., Приступи В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФ України у Волинській області, відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, судове засідання призначено на 10:30 год. 05.05.2018, а в подальшому оголошено перерву у розгляді справи до 10:00 год. 08.05.2018 (а.с. 1, 46-47).

Ухвалою суду від 08.05.2018 провадження у справі було зупинене до вирішення питання про відвід за заявою ОСОБА_1 іншим суддею, визначеним у порядку, встановленим частиною першою статті 31 КАС України (а. с. 56) та ухвалою Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Валюха В.М. від 10.05.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Денисюка Р.С. в даній справі відмовлено, а в подальшому ухвалою суду від 11.05.2018 провадження у цій справі поновлено, судове засідання призначено на 21.05.2018 (а.с. 59, 61).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2017 позивач як працівник освіти звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак відповідач відмовив їй у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу, який дає право на такий вид пенсії.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки має достатній спеціальний стаж роботи для призначення пенсії, а допущена помилка у написанні назви посади з вини Луцької вечірньої (змінної) школи, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії. З наведених вище підстав просить позов задовольнити повністю.

24.04.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій, крім іншого, просить зарахувати у спеціальний стаж роботу за період з 01.09.1998 по 04.01.2000 у Луцькій вечірній (змінній) школі та призначити і нарахувати пенсію за вислугу років з 19.12.2017.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 37-39) відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що згідно з поданими ОСОБА_1 документами спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років позивача становить 26 років 03 місяці 23 дні, а це є недостатнім для призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зазначає, що до спеціального стажу роботи позивача не може бути включено період роботи з 01.09.1998 по 04.01.2000 у Луцькій вечірній (змінній) школі на посаді «керівник факультативу», оскільки дана посада не передбачена Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Поряд з цим, зазначає, що у разі правильного зазначення посад, які займала позивач, відповідач повторно розгляне питання щодо призначення пенсії позивачу із врахуванням необхідного стажу роботи.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у відповіді на відзив на позов (а.с. 43-44) не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та просить позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задовольнити.

Крім цього, 08.05.2018 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 49), у прийнятті якої протокольною ухвалою суду від 08.05.2018 відмовлено.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засідання проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 19.12.2017 звернулася до Луцького ОУПФ України у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

16.03.2018 Луцьке ОУПФ України у Волинській області прийняло рішення № 10 про результати розгляду заяви від 19.12.2018, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу (а.с.8-10).

З вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_1 з 01.10.1995 відповідно до наказу № 88 призначена на посаду психолога комунального закладу Луцька вечірня (змінна) школа, з 01.11.1995 відповідно до наказу № 101-к переведена з посади психолога на посаду організатора позашкільної роботи, з 05.09.1996 відповідно до наказу № 79-к звільнена з посади педагога організатора та призначена на 0,5 ставки лаборанта, з 15.09.1997 відповідно до наказу № 100-к продовжено трудові відносини на посаді 0,5 ставки лаборанта кабінету фізики та вчителя факультативного курсу «Етика та психологія сімейного життя», з 01.09.1998 відповідно до наказу № 98-к у зв'язку із зміною штатного розпису звільнено з посади 0,5 ставки лаборанта школи залишивши її керівником факультативу «Етика та психологія сімейного життя». Посада «керівник факультативу» не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі - Перелік № 909).

Зазначено, що вказаним переліком передбачені в загальноосвітніх навчальних закладах вчителі. При цьому зазначено, що довідка Луцької вечірньої (змінної) школи від 16.03.2018 № 46/01-39 щодо виправлення помилки в написанні назви посади у наказі від 01.09.1998 № 98-к замість «керівник факультативу» читати «вчитель факультативу» до уваги не береться, оскільки установа, яка допустила помилку, повинна внести зміни до наказу та відповідні записи до трудової книжки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 51 Закону 1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з статтею 52 Закону 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.

З аналізу наведеного слідує, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком та досягнення відповідного віку.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік основних закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 № 909, на пенсію за вислугу років мають право вчителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Разом з тим, відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала на таких посадах: з 19.08.1986 по 14.07.1987 музичний керівник ясельного садка у Маневицькій виправній колонії № 42; з 20.07.1987 по 29.04.1989 вихователь у ДНЗ № 49; з 03.05.1989 по 02.06.1991 та з 17.06.1991 по 26.08.1991 вихователь у ДНЗ № 55; з 27.08.1991 по 20.04.1993 та з 21.04.1993 по 01.06.1993 музичний керівник та підмінний вихователь у ДНЗ № 57; з 11.10.1993 по 14.06.1994 та з 25.06.1994 по 04.10.1995 вихователь у ДНЗ № 48; з 05.10.1995 по 15.09.1996 психолог та організатор позакласної роботи у Луцькій вечірній (змінній) школі; з 15.09.1996 по 01.09.1998 лаборант школи на 0,5 ставки по строковому договору та вчитель факультативу; з 01.09.1998 по 04.01.2000 керівник факультативу «Етика і психологія сімейного життя»; з 11.09.2000 по 31.01.2001 музичний керівник ДНЗ № 55; з 01.02.2001 по 31.08.2001 музичний керівник ДНЗ № 56; з 01.09.2001 по 18.12.2017 музичний керівник НЗ № 9. Вказане підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 та копіями наказів (а.с. 19-31).

Як слідує з оскаржуваного рішення, відповідач відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугу років виходив з того, що посада «керівник факультативу» Луцької вечірньої (змінної) школи не передбачена Переліком № 909, а тому період роботи з 01.09.1998 по 04.01.2000 не зараховано до спеціального стажу.

З такими твердженнями суд не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до наказу Луцької вечірньої середньої школи від 15.09.1997 № 100-к продовжено трудові відносини з ОСОБА_1 на посаді 0,5 ставки лаборанта кабінету фізики та вчителя факультативного курсу «Етика і психологія сімейного життя» за строковим договором з 15.09.1997 по 15.09.1998 (а.с. 23).

Згідно з наказом Луцької вечірньої (змінної) школи від 01.09.1998 № 97-к продовжено трудові відносини з ОСОБА_1, надано їй 0,5 ставки лаборанта школи та 4 год. керівника факультативу музики, співу та психології сімейного життя по строковому договору до 01.09.1999 (а.с. 24), а відповідно до наказу від 01.09.1998 № 98-к у зв'язку із зміною штатного розпису ОСОБА_1 звільнено з посади лаборанта, залишивши її керівником факультативу «Етика і психологія сімейного життя» з 01.09.1998 по 25.05.1999 (а.с. 25).

З довідки Луцької вечірньої (змінної) школи від 16.03.2018 № 46/01-39 вбачається, що в наказі школи від 01.09.1998 № 98-к була допущена помилка у написанні назви посади, оскільки згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 09.08.1996 № 264 «Про затвердження тимчасових типових штатних нормативів денних, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів» та постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада «керівник факультативу» не передбачена, тому слід читати не «керівник факультативу», а «вчитель факультативного курсу».

Вказана довідка була надана відповідачу, однак не взята останнім до уваги з посиланням на те, що відповідні зміни повинні бути внесені до наказу та до трудової книжки.

05.04.2018 позивач звернулася із заявою до директора Луцької вечірньої (змінної) школи про внесення виправлень до наказу та трудової книжки (а.с. 15). Вказану заяву адресувала також і Луцькому ОУПФ України у Волинській області.

Як слідує з матеріалів справи, Головним управлінням ПФУ у Волинській області листом від 06.04.2018 № 537/Л-07 повідомлено позивача про зарахування/незарахування певних періодів роботи до спеціального стажу роботи, а також зазначено про надіслання запиту до Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації стосовно внесення змін до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 45).

Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації листом від 06.04.2018 за № Л-30 повідомило позивача про те, що у наказах від 15.09.1997 № 100-к, від 01.09.1998 № 98-к та від 25.05.1999 № 55-к допущено неточності. Посада «керівник факультативу» не передбачена типовими штатами та не відповідає Класифікатору професій України, тому запис потрібно вважати як «вчитель факультативного курсу».

Проаналізувавши вищенаведене, суд зазначає, що наданими документами підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в період з 01.09.1998 по 04.01.2000 у Луцькій вечірній (змінній) школі.

Відтак, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 01.09.1998 по 04.01.2000 як працівника освіти підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Поряд з цим суд зазначає, що наведені у трудовій книжці не точні відомості щодо назви посади позивача слід розцінювати як допущення помилки відділом кадрів підприємства при здійсненні записів про назву посади позивача.

Суд звертає увагу на те, що підставою для призначення пенсії за вислугу років є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Луцьким ОПФ України у Волинській області не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 06.03.2018 справа № 754/14898/15-а.

Отже, враховуючи наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1998 по 04.01.2000 працювала на посаді, зайнятість на якій дає право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, спеціальний педагогічний стаж роботи ОСОБА_1 становить понад 26 років 6 місяців і підтверджується належними і достатніми доказами, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону 1788-XII.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору, прийняте відповідачем рішення як суб'єктом владних повноважень, перевірялося судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

На думку суду, оскаржуване рішення від 16.03.2018 № 10 не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Луцького ОУПФ України у Волинській області від 16.03.2018 № 10 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.12.2017 щодо призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити та нарахувати пенсію позивачу підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, зарахувавши у спеціальний стаж роботу за період з 01.09.1998 по 04.01.2000 у Луцькій вечірній (змінній) загальноосвітній школі.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася до Луцького ОУПФ України у Волинській області 19.12.2017, тому пенсія має бути їй призначена з цієї дати.

За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним щодо захисту порушених прав позивача.

Щодо стосується позовної вимоги визнати, що в наказі Луцької вечірньої (змінної) школи від 01.09.1998 № 98-к допущена помилка у написанні назви посади, то вона до задоволення не підлягає, оскільки не може вирішуватися в межах заявленого адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Волинської області про зобов'язання вчинити дії, а повинна вирішуватися в порядку цивільного судочинства шляхом пред'явлення відповідного позову до Луцької вечірньої (змінної) школи.

Всі інші твердження позивача та її представника, з врахуванням вищенаведених обставин, не спростовують висновків суду, зроблених в ході судового розгляду справи та не впливають на вирішення спірних правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 11.04.2018 №47.

Керуючись статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 16 березня 2018 року № 10 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року щодо призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) призначити та нарахувати з 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 (43025, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсію за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши у спеціальний стаж роботу за період з 01 вересня 1998 року по 04 січня 2000 року у Луцькій вечірній (змінній) загальноосвітній школі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 29 травня 2018 року.