Рішення № 74317775, 29.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року № 810/1115/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з позовом до Бориспільської міської ради Київської області (Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72), у якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0523 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2»;

- зобов'язати Бориспільську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,0523 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 залишено без задоволення заяву Бориспільської міської ради Київської області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що правомірно відмовив позивачеві у затвердженні документації із землеустрою, оскільки на обраній позивачем земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості, який позивачеві не належить.

У судове засідання, призначене на 21.05.2018, учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з цим матеріали справи містять клопотання учасників справи про її розгляд за відсутності уповноважених представників.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 11.10.2016 №1163-16-VII ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Цим же рішенням Бориспільська міська рада запропонувала ОСОБА_1 звернутись до суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після розроблення проекту подати його для затвердження та передачі земельної ділянки у власність.

На підставі вказаного дозволу, землевпорядною організацією за замовленням позивача був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-55).

28 березня 2017 року Управління містобудування та архітектури надало висновок №289/04-05 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 56).

08 червня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало висновок №1687/82-17 05 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57).

27 липня 2017 року земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, було зареєстровано у Державному земельному кадастрі, присвоївши їй кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 53-55).

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільської міської ради Київської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Розглянувши вказану заяву, Бориспільська міська рада Київської області прийняла рішення від 26.10.2017 №2491-33-VII, яким відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 63).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Так, порядок одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності врегульований у статті 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.

Відповідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, отримавши погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз положень статті 118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що за умови отримання погодження у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, не має повноважень відмовляти у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність.

Відповідні повноваження щодо відмови особі у безоплатній приватизації земельної ділянки можуть бути реалізовані органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, лише на етапі розгляду заяви особи щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як було встановлено судом, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 був погоджений Управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, про що складені висновки від 28.03.2017 №289/04-05 та від 08.06.2017 1687/82-17, відповідно.

Оскільки частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, безальтернативно зобов'язано прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у разі отримання погодженого проекту землеустрою, суд дійшов висновку про незаконність рішення Бориспільської міської ради від 26.10.2017 №2491-33-VII, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

З цих же підстав суд відхиляє зауваження відповідача щодо неможливості передачі зазначеної земельної ділянки у власність позивачеві, позаяк на ній знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, який може належати іншим особам.

Суд зауважує, що на етапі, коли відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, вирішено питання про надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та з моменту надходження погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, орган, що передає земельну ділянку у власність, не наділений повноваженнями повторно вирішувати питання, що стосуються наявності чи відсутності обставин, що виключають відведення земельної ділянки у власність.

З моменту надходження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повноваження органу, що передає земельну ділянку з державної або комунальної власності у власність громадян, зводяться до обов'язку прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність.

Крім того суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що будівельні роботи з влаштування фундаменту були здійснені ОСОБА_1

Так, судом з'ясовано, що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради було проведено позапланову перевірку, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, виконуються будівельні роботи без будівельного паспорта та повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Судом також встановлено, що за наслідками перевірки Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради були складені приписи від 05.05.2018 №02-05/05/17-12, №02-05/05/18-03, відповідно до яких позивача зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт та усунути виявлені перевіркою порушення до 05.07.2018.

Постановою Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 08.05.2018 №02-05/05/18-13 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96, частиною 4 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта).

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про існування на обраній позивачем земельній ділянці об'єктів будівництва, що можуть належати іншим особам.

Більш того, суд зазначає, що приймаючи оспорюване рішення відповідач взагалі не зазначив мотивів, з яких відмовив позивачеві у затвердженні проекту землеустрою.

Водночас, виходячи із змісту частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Бориспільської міської ради від 26.10.2017 №2491-33-VII та наявність підстав для його скасування.

Беручи до уваги викладене, суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

При цьому суд повністю відхиляє заперечення відповідача у цій частині позовних вимог, суть яких зводиться до зауважень про неможливість втручання у дискреційні повноваження ради у правовідносинах, що стосуються розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України, яка не наділяє орган, який передає у власність громадянам земельні ділянки з державної або комунальної власності, будь-якою свободою розсуду під час розгляду питання про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Навпаки, частина 9 вказаної статті містить імперативну вимогу прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, доводи відповідача про незаконність вимог позивача в частині зобов'язання Бориспільську міську раду прийняти рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем правової суті дискреційних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд також бере до уваги позицію, викладену у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені ним у рішенні «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988, відповідно до яких запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 26.10.2017 №2491-33-VII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 площею 0,0523 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2».

Зобов'язати Бориспільську міську раду Київської області (ідентифікаційний код 04054903, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72) прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 площею 0,0523 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) з Бориспільської міської ради Київської області ідентифікаційний код 04054903, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.