Ухвала суду № 74313880, 29.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"29" травня 2018 р. Справа№ 925/871/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенко О.М.

суддів: Верховця А.А.

Доманської М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року

у справі № 925/871/15 (Хабазня Ю.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Авуар-Сервіс"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі № 925/871/15 задоволено частково заяву ПАТ „Азот", визнано грошові вимоги ПАТ „Азот" до боржника на суму 39 038,20 грн., які підлягають погашенню у першу чергу, як витрати в ліквідаційній процедурі та 3 254,00 грн. судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, СТОВ ім.Шевченка звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ „Азот" про визнання поточних грошових вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Доманська М.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу СТОВ ім.Шевченка, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви ПАТ „Азот" з грошовими вимогами до боржника, за подання якої останнім було сплачено 3 524,00 грн. (2х1762) судового збору згідно квитанції № 35 від 12.02.2018 року.

Згідно п. 2.4 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 5 286,00 грн. (3524х150%).

Але, як вбачається із матеріалів поданої апеляційної скарги, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не надано жодних доказів сплати судового збору за її подання, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

Натомість скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про звільнення СТОВ ім.Шевченка від сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги, посилаючись на перебування боржника у судовій процедурі ліквідації, а також відсутність у боржника будь-яких активів та грошових коштів на рахунку.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір".

В свою чергу, порушення відносно скаржника провадження про банкрутство та перебування останнього в судовій процедурі ліквідації, на що посилається ліквідатор, не є беззаперечною підставою для звільнення скаржника від сплати судового збору. (Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 11.10.2016 року у справі № 910/9186/16, від 04.11.2016 року у справі № 910/6388/16 та від 22.11.2016 року у справі № 920/1304/15).

Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини відсутності у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Разом з тим, необхідно також зазначити, що відповідно до п. 1 ч.8 ст. 41 Закону про банкрутство, кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 41 вказаного закону, з основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до витрат ліквідатора в ліквідаційній процедурі відносяться, зокрема, витрати по сплаті судового збору.

Статтею 115 названого Закону врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Згідно з ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство, витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частиною 5 ст. 115 зазначеного Закону передбачено, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Отже, арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В., як ліквідатор боржника, не позбавлений можливості сплатити судовий збір за власні кошти з подальшим їх відшкодуванням у відповідності до ч. 4 ст. 115 Закону про банкрутство шляхом подання на погодження або схвалення комітетом кредиторів звіту про відшкодування витрат у зв'язку із здійсненням повноважень ліквідатора банкрута.

За таких обставин, оскільки доводи та докази апелянта в обґрунтування причин звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми та непереконливими, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання ліквідатора банкрута про звільнення скаржника від сплати судового збору з викладених у ньому мотивів.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За викладених вище обставин, апеляційна скарга СТОВ ім.Шевченка на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 258, 260 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ліквідатору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка арбітражному керуючому Ярмолінському Ю.В. у задоволенні клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі № 925/871/15.

2. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 року у справі № 925/871/15 - залишити без руху.

3. Надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ім.Шевченка строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

М.Л. Доманська