Ухвала суду № 74307350, 29.05.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1180/16-ц

2-п/707/7/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Ліпатовій К.Г.

за участю заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду від 09 серпня 2016 року по справі № 707/1180/16-ц, -

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду із указаною заявою, мотивуючи її тим, що Черкаським районним судом Черкаської області від 09 серпня 2016 року ухвалено заочне рішення по справі № 707/1180/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про стягнення заборгованості. Наголошує, що копію заочного рішення він отримав тільки 15 березня 2018 року після ознайомлення з постановою державного виконавця про відкритгя виконавчого провадження від 24 лютого 2018 року, винесену на підставі виконавчого листа 2/707/715/16 від 28 жовтня 2016 року, виданого Черкаським районним судом Черкаської області. Вказує, що у судове засідання по розгляду даної справи не з’явився, тому що не знав та не був повідомлений про час і місце його проведення, повістку про виклик до суду та копію позовної заяви не отримував. Просить визнати причину неявки у судове засідання поважною. З позовними вимогами позивача не погоджується. Вважає, що на момент подачі позову до суду сплив строк позовної давності, що, на його думку, є підставою для відмови у позові. Просить суд скасувати вищевказане заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області.

У судовому засіданні заявник вимоги заяви про перегляд заочного рішення підтримав і просив їх задовольнити, а також пояснив, що в січні 2006 року він та позивач уклали правочин у формі підписаної заяви про надання йому банківської послуги у виді видачі банківської пластикової картки з кредитним лімітом в розмірі 2000 грн., який в подальшому був неодноразово змінений. Кінцевий термін повернення кредиту збігається з терміном дії самої кредитної картки. Проте, сам кредитний договір, між позивачем та відповідачем в справі відсутній. Будь-яких інших договорів про умови надання банківських послуг сторони не укладали. Із розрахунку заборгованості за договором вбачається, що банком проводились списання коштів з інших рахунків відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, процентна ставка та кредитний ліміт неодноразово змінені банком. На його думку, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни процентної ставки, зміни кредитного ліміту та списання коштів з інших рахунків для погашення заборгованості за кредитним договором. Звертає увагу суду на те, що з розрахунку, наданого позивачем, не може бути встановлено, розмір нарахованої комісії та розмір нарахованої пені, оскільки, як вбачається з розрахунку, нарахування комісії та пені за кредитним договором б/н від 05 січня 2006 року здійснено однією загальною сумою. Наголошує, що розрахунок заборгованості має невідповідності, наприклад, згідно виписки по картковому рахунку 14 жовтня 2011 року на зазначений рахунок через термінал самообслуговування в м. Донецьк, було зараховано кошти в сумі 200 грн., та в той же день 14 жовтня 2011 року в м. Канів була знята готівка в сумі 140 грн. Зазначає, що в один і той самий день не міг перебувати в м. Каневі і в м. Донецьк, так як був на роботі. Також вказує, що в зазначеному розрахунку мають місце інші випадки поповнення карткового рахунку в інших містах України, і позивачем не доведено, що саме власник картки проводив вказані операції.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надавши відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якій зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05 січня 2006 року заявник отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Стосовно перегляду заочного рішення зазначив, що відповідач належним чином був повідомлений щодо розгляду даної справи. Вважає, що заявником не надано відповідних доказів, якими обгрунтовуються заперечення проти вимог позивача. Навпаки, ним були вчинені дії, що свідчать про визнання свого боргу перед позивачем. Так, згідно виписки по рахунку заявник неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 01 жовтня 2013 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача до спливу строку позовної давності. Просить суд відмовити у перегляді заочного рішення.

Суд, заслухавши думку учасника процесу, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинні бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як вбачається із повістки про виклик до суду від 12 липня 2016 року заявник був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про стягнення заборгованості. Додатково йому була надіслана ухвала суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15 липня 2016 року заявник отримав вищезазначеного листа власноручно, про що свідчить його особистий підпис. Однак у судове засідання, призначене на 27 липня 2016 року, не з’явився, що підтверджується довідкою від 27 липня 2016 року. Заперечень на позов не надав.

Згідно із повісткою про виклик до суду від 27 липня 2016 року заявник був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення наступного судового засідання по справі. Однак, як вбачається із довідки Укрпошти від 05 серпня 2016 року, лист був повернений до суду за незапитом.

Тобто твердження заявника про те, що він не був повідомлений про час і місце проведення судового засідання є неправдивими. Заявник належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судових засідань, але від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи.

Заявник, як доказ по справі зазначає про те, що 14 жовтня 2011 року на його рахунок через термінал самообслуговування в м. Донецьк, було зараховано кошти в розмірі 200 грн., та в той же день 14 жовтня 2011 року в м. Канів була знята готівка в розмірі 140 грн. Суд критично ставиться до тверджень заявника, оскільки той міг дати свою картку у використання іншим особам.

Також суд зазначає, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором. Тому посилання заявника на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування є безпідставними.

Що стосується посилання заявника на сплив строку позовної давності на момент розгляду справи в суді, то відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем. Так, згідно виписки він неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 01 жовтня 2013 року, що підтверджується випискою з рахунку станом на 31 березня 2016 року.

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом 20 травня 2016 року — до спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Суд вважає, що в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення. Також не доведена поважність причин неявки заявника, як відповідача у судові засідання.

Тобто, наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що підстави для застосування ст. 288 ЦПК України відсутні, а тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 12, 263, 265, 288 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду від 09 серпня 2016 року по справі № 707/1180/16-ц — залишити без задоволення.

Заочне рішення Черкаського районного суду від 09 серпня 2016 року по справі № 707/1180/16-ц може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 29 травня 2018 року.

Суддя Л. Б. Соколишина