Постанова № 74307322, 15.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/750/18Головуючий по першій інстанції Категорія: 19 Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 01 березня 2018 року (ухваленого 01 березня 2018 року о 15 год. 30 хв. під головуванням судді Пироженко В.Д. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання договору нікчемним, стягнення збитків та моральної шкоди,:

в с т а н о в и в :

08 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про визнання договору нікчемним, стягнення збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 влаштувавшись на роботу сторожем в державний навчальний заклад № 54 у м. Черкаси, звернувся в філію Черкаського головного регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» для відкриття карткового рахунку для подальшого перерахування на нього його заробітної плати.

Згідно вказаного звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 відкрив картковий рахунок НОМЕР_1.

29 березня 2016 року з вищевказаного рахунку відповідач без відома на то ОСОБА_3 та його згоди безпідставно утримав з його заробітної плати 666,76 грн.

Звернувшись до ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 повідомили, що вказана сума була знята автоматично на підставі укладеної ним з Банком угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року.

Зазначає, що йому з банківських виписок стало відомо, що 05 лютого 2016 року відповідач здійснив операцію зі сплати державного мита в сумі 7225,85 грн., яку зарахував йому, як його заборгованість.

08 листопада 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» самостійно збільшив розмір заборгованості по угоді № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року на 7948,44 грн., розмір якої склав 14507,03 грн. А 17 січня 2017 року заборгованість зросла на 8671,02 грн., загальний розмір якої склав 23178,05 грн.

Стверджує, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк» є неправомірними, списання коштів з його рахунку безпідставним, так як угода № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року ним з відповідачем не укладалась.

Просив суд встановити нікчемність угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року укладеної між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» збитків у сумі 666,76 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 01 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Встановлено нікчемність угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 666,76 грн. понесених збитків та 1600,00 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів наявності укладеної угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано посилань позивача щодо безпідставності списання грошових коштів з рахунку позивача.

У свою чергу, безпідставним стягненням грошових коштів з заробітної плати, відповідачем було завдано моральної шкоди позивачу, визначаючи її розмір, із урахуванням вимог розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1600 грн. у її відшкодування.

В апеляційній скарзі, поданій 28 березня 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 05.11.2007 року уклали кредитний договір № DN81AR03110149. Даний договір виконаним, недійсним чи нікчемним в судовому порядку не визнавався. Автоматичне списання коштів із карткового рахунку позивача, здійснюється саме на підставі цього договору, який був погоджений між сторонами та який не виконаний позивачем. Доказів погашення заборгованості по кредитному договору від 05.11.2007 року, позивачем в суд першої інстанції не подано.

Також зазначає, що жодною нормою процесуального права не передбачено обов'язок відповідача надати докази на спростування своєї позиції викладеної у відзиві на позовну заяві. Однак, незважаючи на це суд першої інстанції поклав тягар спростування позовних вимог на банк.

У матеріалах справи, відсутні докази, які б підтверджували позовні вимоги позивача.

Крім того, право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду. В позовній заяві відсутні підтвердження факту спричинення позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин, якими діями вони спричиненні, відсутні факти, які підтверджують це, а також докази погіршення стану здоров'я та підтвердження морального страждання позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов 23 квітня 2018 року від ОСОБА_3, зазначено, що доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» відносно того, що списання коштів з рахунку ОСОБА_3 відбулося на підставі кредитного договору укладеного між сторонами від 05.11.2007 року, який передбачає автоматичне списання грошових коштів боржника з його рахунків, не заслуговують на увагу, оскільки такі дії не відповідають вимогам законодавства України та порушують його права.

Крім того, суд правомірно встановив наявність у позивача душевних страждань, які виникли внаслідок неправомірної поведінки відповідача та справедливо стягнув моральну шкоду в сумі 1600 грн.

Просить суд відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Судом встановлено, що 13 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про відкриття карткового рахунку для перерахування заробітної плати, оскільки влаштувався на роботу сторожем в ДНЗ № 54 в м. Черкаси.

На підставі заяви ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» відкрило картковий рахунок НОМЕР_2 та видало позивачу відповідно картку НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, саме із виписки по картці ОСОБА_3 НОМЕР_1, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» вих. № GE23-TNTF-GSRI-FH10 від 13.03.2017 року, на підставі угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року 05.02.2016 року сплачено державний збір в сумі 7225,85 грн., яка була зарахована на вказану картку, як заборгованість (а.с. 7).

З вказаного рахунку ОСОБА_3 29 березня 2016 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» було утримано 666,76 грн.

Відповідно до довідки № 0000000723327542 від 16 листопада 2016 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» сума у розмірі 666,76 грн. списана з карткового рахунку ОСОБА_3 на погашення кредитної заборгованості клієнта перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 57).

При цьому, як вбачається з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» вих. № 20.1.0.0.0/7-20171127/5615 від 15.12.2017 року, ОСОБА_3 нараховуються штрафні санкції за кредитним договором № SAMDN33000718065870 (а.с. 58).

Під час розгляду справи, у передбаченому законом порядку, судом витребовувались у ПАТ КБ «ПриватБанк» копія угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року, а також усі її складові та документи, на підставі яких її було укладено (а.с. 22).

Судом з'ясовано та визнавалось представником ПАТ «КБ «ПриватБанк», що угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року не існує, внаслідок чого надати відповідні документи по ній ПАТ КБ «ПриватБанк» невзмозі.

Таким чином дії Банка щодо автоматичного нарахування позивачу заборгованості за угодою № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року є неправомірними, а списання коштів з рахунку ОСОБА_3 - безпідставним, оскільки спірна угоди сторони не підписувалась.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» приведені в апеляційній скарзі про те, що списання коштів з рахунку ОСОБА_3 відбулось на підставі кредитного договору укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.11.2007 року, який передбачає автоматичне списання грошових коштів боржника з його рахунків, були проаналізовані судом та правомірно визнані безпідставними.

Так, суд першої інстанції встановив, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року, було вирішено питання щодо заборгованості по кредитному договору № DN81AR03110149 від 05.11.2007 року, зокрема ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості за даним кредитним договором (а.с. 45-46, 59 - 61).

Отже, на момент списання коштів строк дії кредитного договору № DN81AR03110149 від 05.11.2007 року закінчився, а тому посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на пункти договору, якими передбачено можливість Банку списувати кошти з рахунків ОСОБА_3, є помилковими, так як умови договору можуть застосовуватися щодо його сторін лише в період його дії.

За викладеного, не заслуговує на увагу і посилання ПАТ КБ «ПриватБанк», приведене в апеляційній скарзі, на те, що позивачем не було надано доказів погашення заборгованості по кредитному договору № DN81AR03110149 від 05.11.2007 року.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Встановлені судом обставини у справі свідчать про існування між сторонами спору в частині визнання недійсного правочину нікчемним. Тобто, за наявності ознак нікчемного правочину, у розумінні частини четвертої статті 203 ЦК України, у позивача виникло право звернутися до суду з даним позовом.

Таким чином суд першої інстанції врахувавши, що ОСОБА_3 заперечує дійсність угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року, те що ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано належних та допустимих доказів наявності її укладення, за встановлених обставин, а саме, що списання коштів з рахунку позивача відбулося саме на підставі угоди № SAMDN33000718065870 від 14 липня 2011 року, прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та про їх задоволення.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди, посилається на те, що від подібних протиправних дій відповідача він зазнав значних душевних страждань, які полягають у тому, що від отриманої інформації у нього виникли нервові зриви, що відобразилося на загальному стані його здоров'я, а саме загострилась гіпертонічна хвороба та позивач був змушений проходити стаціонарне лікування з 05.05.2016 року по 20.05.2016 року, даний факт підтверджується випискою епікриза № 4614 (а.с. 5).

Крім того, позивач змушений звертатися до адвокатів, до банку та до суду, щоб довести свою правоту, що принижує його гідність, витрачати свій особистий час на судові засідання, витрачати гроші, що створює додаткові незручності.

Згідно із ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що, безпідставним стягненням грошових коштів з заробітної плати, відповідачем було завдано моральної шкоди позивачу.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер порушених прав, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості, та прийшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1600 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк», приведені в апеляційній скарзі, на те, що в позовній заяві відсутні підтвердження факту спричинення позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин та якими діями вони спричинені спростовується приведеним, оскільки позивач у позовній заяві зазначив як підстави заподіяння моральної шкоди так і в чому вона полягає.

Колегія суддів вважає, що судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального та невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегія суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкас від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак

Повний текст постанови суду виготовлено 18 травня 2018 року.