Ухвала суду № 74307318, 24.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/746/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Русаков Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О. М. Бондаренка С. І.Бондаренка С. І., Ювшина В. І.Ювшина В. І. за участю секретаряЧуйко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги Прокуратури Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року у складі судді Русакова Г.С. (повний текст складено 26 лютого 2018 року) та на додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року у складі судді Русакова Г.С. (повний текст складено 29 березня 2018 року), у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1, третя особа: Фермерське господарство «Климентина», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року прокурор в інтересах держави звернувся з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на порушення земельного законодавства відповідачами при виділенні земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Позовна заява мотивована тим, що 02.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Держземагенства у Черкаській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду на 20 років для ведення фермерського господарства орієнтовними площами 11,5 га, 14 га, 29,0 га, 14,0 га, 13,1 га, 61,0 га, розташованих в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району, та орієнтовною площею 52 га, розташованої в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району за межами населеного пункту, за рахунок земель державної власності.

В обґрунтування клопотань ОСОБА_1 зазначив, що має намір створити фермерське господарство з метою обробки земельних ділянок та отримання прибутку за рахунок виробництва сільськогосподарської продукції.

На підставі розгляду клопотань Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

У подальшому, наказами Головного управління Держземагенства в Черкаській області затверджено проекти відведення цих земельних ділянок.

На підставі наказів між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди:

- договір оренди від 23.09.2013 року щодо земельної ділянки в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району загальною площею 59,7667 га;

- договір оренди від 23.09.2013 року щодо земельної ділянки в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району площею 47,5497 га;

- договір оренди від 25.06.2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району площею 61,0000 га.

Всі земельні ділянки були передані орендареві ОСОБА_1 згідно з актами прийому-передачі у строкове платне користування для ведення фермерського господарства.

Проте, ОСОБА_1, уклавши договори оренди земельних ділянок, не створив фермерське господарство, не приступив до використання землі за цільовим призначенням, самостійно земельну ділянку не обробляв а передав отримані в оренду землі в суборенду фермерському господарству «Зерно життя».

20 травня 2016 року ОСОБА_1 створив фермерське господарство «Клементина» після чого 08.06.2016 року та 12.07.2016 року уклав договори суборенди зі створеним ним ФГ «Климентина».

Прокурор у позові зазначив, що при подачі клопотань для отримання земельної ділянки великої площі, ОСОБА_1 не вказав перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Він не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Черкаській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках.

Крім того, зазначені земельні ділянки не мають ознак для визнання їх єдиним масивом, вони не могли бути надані фізичній особі в оренду без застосування земельних торгів.

Також при укладенні договорів оренди технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розроблена, але не затверджена до цього часу, що також є підставою для визнання договору недійсним.

До того ж, додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди землі в частині нормативної грошової оцінки не укладалися. Договір оренди земельної ділянки, в якому розмір орендної плати визначено за відсутності нормативної грошової оцінки, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив визнати незаконними і скасувати накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, а також визнати недійсними договори оренди зазначених вище земельних ділянок.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що законодавство, зокрема, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», не містить прямої заборони та не виключає можливості щодо надання громадянину для ведення фермерського господарства не однієї, а декількох окремих, відособлених земельних ділянок або додаткових земельних ділянок. Так само в законодавстві відсутні обмеження щодо передачі отриманих в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства в суборенду. Стосовно твердження прокурора про недотримання відповідачами процедури виділення земельних ділянок у користування шляхом проведення земельних торгів, то суд визнав такі доводи помилковими, оскільки нормами ч.ч. 2,3 ст. 134 Земельного Кодексу України передбачено, що при передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства земельні торги не проводяться. Нормативна грошова оцінка розроблена ОСОБА_1, проте незатверджена Канівською районною радою, що виключає вину ОСОБА_1

Таким чином, суд відмовив у задоволенні позову прокурора через необґрунтованість вимог. Зокрема, позивач не вмотивував, чиї саме та які саме права або інтереси були порушені наказами та договорами оренди, які просить визнати недійними.

Додатковим рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року у зв’язку з відмовою у задоволенні позову стягнуто з Прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 240 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з цими рішеннями та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Прокуратура Черкаської області оскаржила рішення та додаткове рішення в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення обґрунтована тим, що ОСОБА_1 в клопотаннях хоча і зазначав бажаний розмір та місцерозташування земельних ділянок, проте не обґрунтував їх розміри з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо доводи наявності трудових і матеріальних ресурсів викладено формально. В заявах взагалі відсутня інформація щодо кількості членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Також вказано, що видання наказів у короткий строк вказує на поверховий та формальний розгляд заяв, що створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб’єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов’язковою процедурою – без проведення земельних торгів, що й мало місце у даному випадку.

Крім того, надання ОСОБА_1 сімох земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 168,31 га, які знаходяться в різних місцях на значній відстані одна від одної на території двох сільських рад за межами населених пунктів, а тому вони не можуть вважатись єдиним масивом.

Судом не надано належної оцінки відсутності проведення нормативної грошової оцінки наданих ОСОБА_1 в оренду ділянок.

Порушення прав та інтересів, які відбулись внаслідок винесення наказів Держземагенства та укладення на підставі цих наказів договорів оренди, полягають в неправомірному, прихованому наданні земель на поза конкурентних засадах, надходженні значно заниженого розміру орендної плати від користування земельною ділянок.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Прокуратура Черкаської області посилається на відсутність документального підтвердження відповідачем витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, апелянт просить скасувати рішення Канівського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Додаткове рішення від 28 березня 2018 року апелянт просить скасувати.

На апеляційні скарги подано відзиви від ОСОБА_1

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення ОСОБА_1 посилається на порушення позивачем строку позовної давності. Крім того, заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури є неналежним позивачем, оскільки прокуратура не зверталась до органу, який прокуратура представляє, з повідомленням про таке представництво у суді. Органи Держземагенства мали право звертатися до суду з питань порушення вимог законодавства, а оскаржувані акти про надання земельних ділянок в оренду, могли бути скасовані Головою Держземагенства України чи Міністром. Відповідач вважає решту доводів апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними. ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення ОСОБА_1 заперечує вимоги апелянта. Зазначає, що витрати на правову допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги та товарним чеком. Крім того, позивач протягом усього строку розгляду справи не оскаржував факт надання відповідачу правової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З проектів землеустрою (т. 1, а.с. 23-36) вбачається, що 02.08.2013 року відповідач ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держземагенства в Черкаській області з заявою про надання йому дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду на 20 років для ведення фермерського господарства орієнтовними площами 11,5 га, 14 га, 29,0 га, 14,0 га, 13,1 га, 61,0 га, розташованих в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району, та орієнтовною площею 52 га, розташованої в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району за межами населеного пункту за рахунок земель державної власності.

Згідно з наказами ГУ Держземагенства в Черкаській області затверджено вказані проекти відведення земельних ділянок та надано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 20 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля, розташовані за межами населеного пункту, на території Полствинської сільської ради Канівського району, а саме (т.1 а.с. 14-22):

наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122086200:01:001/00000993 надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 11,9420 га;

наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122086200:01:001/00000994 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 13,0520 га;

наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122086200:01:001/00000995 земельну ділянку з кадастровим І номером НОМЕР_3 площею 13,7510 га;

наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122086200:01:001/00000996 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 9,2523 га;

наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122086200:01:001/00000997 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 11,7694 га;

наказом від 25.06.2014 року № 1778/14-14-СГ земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 61,0000 га;

та на території Литвинецької сільської ради Канівського району наказом від 23.09.2013 року № ЧК/7122084300:01:001/00000992 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 47,5497 га.

На підставі зазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та громадянином ОСОБА_1 укладено договори оренди про передачу у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення і фермерського господарства, які знаходяться за межами населеного пункту, а саме:

договір оренди від 23.09.2013 року земельної ділянки в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району загальною площею 59,7667 га, з них земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 11,9420 га (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.01.2014 року номер запису про інше речове право 4224491, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9859728); з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 13,0520 га (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.01.2014 року номер запису про інше речове право 4164878, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9723722); з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 13,7510 га (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.01.2014 року номер запису про інше речове право 4164794, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9723566); з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 9,2523 га (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.01.2014 року, номер запису про інше речове право 4223644, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9857375); з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 11,7694 га (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.01.2014 року номер запису про інше речове право 4223082, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9855608 ). Орендна плата за земельну ділянку становить 4,5 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та складає 56 568 грн28 грн. на рік;

договір оренди від 23.09.2013 року земельної ділянки в адміністративних межах Литвинецької сільської ради Канівського району площею 47,5497 га з кадастровим номером НОМЕР_7 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 13.01.2014 року номер запису про інше речове право 4223306, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9856603). Орендна плата за земельну ділянку становить 4,5 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та складає 45 005,07 грн. на рік;

договір оренди від 25.06.2014 року земельної ділянки в адміністративних межах Полствинської сільської ради Канівського району площею 61,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_6 (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.08.2014 року номер запису про інше речове право 6769333, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15330725). Орендна плата за земельну ділянку становить 4,5 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та складає 72 912,69 грн. на рік.

Таким чином, виходячи зі змісту кожного наказу Головного управління Держземагенства у Черкаській області орендодавець по кожній земельній ділянці затвердив виготовлений орендарем Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для фермерського господарства, надав її в оренду ОСОБА_1 терміном на 20 років, встановив за згодою сторін розмір річної орендної плати у вигляді 4,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки та зобов’язав останнього укласти відповідний договір оренди.

З огляду на викладені обставини, вбачається, що ОСОБА_1 звертався з заявами про надання йому земельних ділянок, які він буде в подальшому використовувати для здійснення господарської діяльності (виробництва товарної сільськогосподарської продукції) шляхом утворення фермерського господарства. Отже земельні ділянки надані в оренду відповідачу для ведення фермерського господарства, тобто здійснення на них підприємницької діяльності, а не передавалися йому у користування як фізичній особі.

Отримавши в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства 23.09.2013 року та 25.06.2014 року, ОСОБА_1 створив фермерське господарство «Климентина» 20.05.2016 року, що підтверджується відомостями з виписки з ЄДРПОУ (т.1, а.с. 148).

Перед створенням фермерського господарства ОСОБА_1 передавав вказані земельні ділянки в суборенду іншому фермерському господарству «Зерно життя», учасником якого не є ОСОБА_1

Згодом 08.06.2016 року та 12.07.2016 року, ОСОБА_1 уклав договори суборенди зі створеним ним ФГ «Климентина». Зазначене підтверджується відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта (т.1 а.с. 37-49).

Також встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом спірні земельні ділянки вже використовувалися фермерським господарством, а не фізичною особою.

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, яка узгоджується з статтею 15 ЦПК України, що була чинна на момент звернення з позовом, вбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями статті 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, що була чинна на час звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 6 статті 12 ГПК України, в тій же редакції, передбачено, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Золотоніська місцева прокуратура звернулася з позовом до фізичної особи про скасування наказів ГУ Держземагенства про затвердження земельної документації щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та про визнання недійсними договорів оренди землі (земельних ділянок) наданих ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства.

За змістом частин 1, 4 статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 Закону). У цих правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Статтею 8 Закону України № 973-IV передбачено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом статті 12 вказаного Закону України земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту.

З вищезазначеного вбачається, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства «Климентина», фактично відбулася заміна орендаря фізичної особи ОСОБА_1 на фермерське господарство «Климентина» і обов’язки землекористувача перейшли до фермерського господарства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо землекористування з іншими юридичними особами чи прокурором, що діє в інтересах держави, є спорами, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

За змістом положень Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа. Оскільки у даній справі фермерське господарство «Климентина» як юридична особа зареєстроване в установленому законом порядку після отримання відповідачем ОСОБА_1 прав на земельні ділянки, надані йому в оренду для ведення саме фермерського господарства, то в даному випадку спір має господарсько-правову природу.

Такий висновок цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 348/992/16-ц), висновки якого щодо застосування відповідних норм права підлягають врахуванню судами відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

У зв’язку з тим, що даний спір підвідомчий господарському суду, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).

У разі застосування п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд повідомляє заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1 ст. 256 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Таким чином, рішення та додаткове рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі та роз’ясненням позивачу права звернення з таким позовом в порядку господарської юрисдикції.

Що стосується стягнення судових витрат, до відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В даному випадку колегія суддів не вважає, що дії позивача при подачі позову в інтересах держави, були необґрунтовані. Тому не вбачає достатніх підстав для стягнення судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35, 142, 255, 256, 258, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області на додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року – задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року та додаткове рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2018 року – скасувати.

Провадження у справі за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1, третя особа: Фермерське господарство «Климентина», про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок – закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2018 року.

Судді :