Ухвала суду № 74306955, 29.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/907/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегія суддів судової палати у цивільних справах: Вініченко Б.Б., Гончар Н.І., Ювшина В.І.

за участю секретаря: Торопенко Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

рішення ухвалено під головуванням судді Побережної Н.П.

повний текст рішення виготовлено 27 березня 2018 року

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.09.2007 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 1134 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідач станом на 18.02.2014 року, має заборгованість - 25676,85 грн., яка складається:

-860,38 грн. - заборгованість за кредитом;

-9148,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-13969,22 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

-500 грн. - штраф (фіксована частина);

-1198,90 грн. штраф (процентна складова).

У зв'язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 25676,85 грн.

Заочним рішенням Шполянського районного суду Черк4аської області від 14 травня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 25933,62 гривни.

24.01.2017 року ОСОБА_5 подав до Шполянського районного суду заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Шполянського районного суду від 17.08.2017 року заява ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення задоволено, а заочне рішення Шполянського районного суду від 14.05.2014 року скасовано, а справа призначена до розгляду.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ КБ "Приватбанк" подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким заявленні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 . не скористався.

Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абаз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Пунктом 2 частин 1 статті 176 так ст. 19 ЦПК України даний спір за ціною позову віднесений до категорії малозначних справ.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що банк пропустив строк позовної давності звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що 26.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 1134 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір складається із заяви клієнта та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Позичальник з такими умовами ознайомився та погодився поставивши свій підпис на заяві. Строк дії договору з 26.09.2007 року по 26.09.2008 року включно.

Так як ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, то у квітні 2014 року банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка за розрахунком банку станом на 18.02.2014 року становить - 25676,85 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Частиною першої статті 509 ЦК України визначено що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Позивач надав в суд першої інстанції розрахунок заборгованості, який зроблено відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності. З Надиного позивачем розрахунку заборгованості станом на день звернення позивача до суду з позовом на 01 квітня 2014 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_5 на погашення кредиту було здійснено 25 грудня 2008 року. Строк дії кредитної карточки один рік. Даних про перевипуск кредитної карточки чи пролонгацію терміну її дії позивачем не надано.

Відповідач у встановленому законом порядку в суді першої інстанції заявив про застосування строку позовної давності.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Так, відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі за № 6-14цс14.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Судом установлено, що строк дії картки, визначено до жовтня 2008 року.

Обчислюючи початок строку позовної давності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку що позивачем не доведено, що Умови, які долучені до матеріалів справи, в яких зазначено збільшений п'ятирічний строк позовної давності, діяли на момент укладення кредитного договору та що саме ці Умови складали кредитний договір в цілому. Тому висновок суду першої інстанції що до даних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності є вірним.

В наданій банком після скасування заочного рішення за даним спором роздруківці по рахунку за кредитним договором зазначено рух коштів в після ухвалення заочного рішення і дані кошти сплачувались не боржником за кредитним договором, а стягувались виконавчою службою на виконання заочного рішення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правила статті 267 ЦК України до спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року відхилити, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених пунктом пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Б.Б.Вініченко

Н.І.Гончар

В.І. Ювшин