Постанова № 74306951, 24.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/602/18Головуючий у 1-й інстанції Середа Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2018 (ухвалене о 14 год. 30 хв. у залі судових засідань Золотоніського міськрайонного суду, повний текст складено 23.01.2018, суддя в суді першої інстанції - Середа Л.В.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу, :

в с т а н о в и в :

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося 19.07.2017 до суду з даним позовом, яким просило стягнути із відповідача на свою користь 49027,82 грн., мотивуючи про те, що 15.01.2016 між позивачем та ОСОБА_4 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6950047, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участі забезпеченого транспортного засобу «ГАЗ-3302», д.н.з. НОМЕР_1, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 12.02.2016 на автодорозі Золотоноша-Черкаси мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю вказаного вище автомобіля, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. З огляду на вказане позивач виплатив власнику пошкодженого автомобіля «BMW» ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 49028, 82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1344 від 25.04.2016. Позивач наполягає, що з матеріалів справи вбачається, що вказана вище дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного технічного стану автомобіля «ГАЗ 3302», а тому, керуючись підпунктом «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за вказаним полісом. Оскільки відповідач вказані кошти позивачу відмовився повертати, останній звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення цих коштів в примусовому порядку.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2018 позовні вимоги у справі залишено без задоволення.

При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено доказами факт неналежного технічного стану автомобіля відповідача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 23.02.2018 через відділення поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та новим рішенням задовольнити позов. Скаржник зазначає, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушенні п.2.3 «а» ПДР України, згідно якого водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого у його автомобіля відпало під час руху заднє ліве колесо. Скаржник вважає помилковим посилання суду на те, що відповідача не притягнуто до відповідальності за порушення п. 31 ПДР України (невідповідність технічного стану та його обладнання вимогам стандартів та охорони навколишнього середовища), адже протокол про адміністративне правопорушення з цього приводу складений не був, отже відповідач не міг бути притягнутий до відповідальності з цих підстав. Скаржник не погоджується з вказівками суду про те, що винуватець ДТП не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП (керування транспортним засобом, що має технічні несправності), адже ніхто не може за одне правопорушення двічі притягуватися до відповідальності одного виду. Притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП могло б мати місце, якщо технічна несправність транспортного засобу була виявлена до моменту виникнення ДТП, тобто ще тоді, коли вона не спричинила пошкоджень транспортних засобів. Відсутність експертного висновку про причини відокремлення колеса від автомобіля відповідача, на думку скаржника, не спростовує доведеність вини відповідача. Відповідач не надав доказів того, що колесо від його автомобіля відірвалося внаслідок неналежного стану дорожнього покриття. Суд порушив право скаржника брати участь у судовому засіданні, так як не направив на його адресу та на адресу іншого суду-учасника відеоконференцзв'язку ухвалу про проведення відеоконференції від 21.12.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 вказав на її необґрунтованість та просив у її задоволенні відмовити, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ДТП виникла саме внаслідок несправного стану автомобіля відповідача, жодного огляду чи експертизи якого з метою встановлення його невідповідності технічним вимогам проведено не було. відповідач зазначає, що його не притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, що спростовує доводи скаржника про наявність у його діях відповідного складу правопорушення. Суд належним чином повідомляв учасників справи про проведення її розгляду, який тривав розумний строк.

Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 12.02.2016 на автодорозі «Золотоноша-Черкаси» сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.02.2016 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_3 12.02.2016 близько 17 год. на автодорозі Золотоноша-Черкаси керував автомобілем НОМЕР_2, та під час руху у автомобіля відпало заднє ліве колесо, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль BMW, реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався у зустрічному напрямку.

Оскільки автомобіль ГАЗ 3302 був застрахований позивачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/6950047, на підставі страхового акту №ОЦ/046/010/16/0016 від 25.04.2016 власнику автомобіля BMW позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 49028,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1344 від 25.04.2016.

Згідно положень ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. «г» п.п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Позивач, посилаючись на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, вважає, що мала місце невідповідність технічного стану транспортного засобу, який був під його керуванням в момент ДТП, вимогам ПДР, отже позивач, як страховик, який сплатив потерпілій від цієї ДТП особі страхове відшкодування, набув право на звернення з відповідними регресними вимогами до винуватця ДТП.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Отже, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на засадах відповідальності, порядок і умови такого відшкодування встановлені законом, відповідно до вимог якого умовами відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Протиправність поведінки заподіював полягає в самому факті завдання шкоди іншій особі через таке поводження.

При цьому закон зобов'язує володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати спричинену ним шкоду незалежно від його вини.

Таким чином, позивач - в даному випадку страховик, для стягнення на його користь сум виплаченого ним відшкодування потерпілому з відповідача в порядку регресу має навести суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди.

Отже відповідач, для звільнення від відповідальності за спричинену ним шкоду має довести суду належними доказами по справі, що шкоду ним було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, при цьому, тягар доказування наявності цих підстав лежить на саме на відповідачеві.

З належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається наступне.

Відповідно до постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (ст. 124 КУпАП) вбачається, що причиною вчинення ним даного правопорушення стало порушення вимог п.2.3 «а» ПДР України, згідно яких водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан свого транспортного засобу. Водій ОСОБА_3 вказаних вимог закону не дотримався, внаслідок чого у його автомобіля відпало під час руху заднє ліве колесо, що спричинило пошкодження автомобіля BMW.

Таким чином зі змісту вказаної постанови, яку відповідач ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не оскаржував з цих підстав , слідує висновок про наявність безпосереднього зв'язку між порушенням ПДР відповідачем у цій справі, що в результаті спричинило пошкодження автомобіля BMW.

Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже у даній справі є належні та допустимі докази, які підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також докази того, що саме відповідач, як особа яка на відповідній правовій підставі володіла джерелом підвищеної небезпеки, є завдавачем шкоди у вищевказаній ДТП. При цьому, в суді першої та апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 категорично заперечував факт перебування ним в трудових відносинах з власником транспортного засобу під час вчинення ним ДТП.

Як зазначено в п. 7 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події ( п.1.ч.1ст.263 ЦК України),тобто ті ,які мають зовнішній характер. Непереборною силою в такому випадку слід визнавати фактори об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки не є непереборною силою.

Апеляційний суд враховує, що доказів того, що ДТП за участі відповідача виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, на підставі яких відповідач міг би бути звільнений від обов'язку відшкодувати шкоду, ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, посилання ОСОБА_3 ту обставину, що вказаний автомобіль, згідно до акту виконаних робіт від 08.02.2016 року, тобто безпосередньо (а.с.86-87), проходив технічний огляд і ремонт та був визнаний технічно справним, не можуть слугувати тими обставинами, на підставі яких відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

При цьому, колегія відхиляє доводи відповідача про те, що відрив колеса стався не через технічну несправність транспортного засобу, а через неналежний стан дорожнього покриття, як такі, що непідтверджені жодних допустимим засобом доказування

Відповідачем також не надано суду висновку експерта, у якому було б встановлено, що спричинення вказаного вище ДТП сталося не внаслідок несправності транспортного засобу відповідача, а через безпосередній вплив інших несприятливих факторів, зокрема, неякісного дорожнього покриття тощо.

Так відповідно до положень ч.1 ст.103 ЦПК України експертиза призначається для з'ясування обставин, що мають значення для справи, у разі необхідності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідних клопотань про призначення експертизи до суду також подано не було.

При цьому колегія суддів виходить з того, що сам розмір відшкодування, який сплачений позивачем потерпілій особі в рахунок відшкодування спричиненої в результаті ДТП шкоди, відповідачем ОСОБА_3 не оспорюється.

Проаналізувавши вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» є законними та належним чином обґрунтованими, тому підлягають до повного задоволення.

Суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення всього вищевказаного не врахував та неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права, згідно яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим, тому прийшов до невірних висновків, з правильністю яких суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2018 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також з відповідача на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» мають бути стягнуті судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 2400 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задоволити .

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.01.2018 у цивільній справі за позовом ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу - скасувати.

Позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 49028,82 грн. в рахунок відшкодування понесених ним збитків в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 2400 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25 травня 2018 року.

Головуючий

Судді