Вирок № 74304466, 29.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1268/18

1-кп/639/290/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м.Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора Ачкасової С.І.,

захисника - адвоката Корчана М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12017220000001608 від 15.12.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноград Харківської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого монтером колії та водієм у «ЛКМС ПАТ «Укрзалізниця», раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_2, 14 грудня 2017 року, приблизно о 18 годині, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ПАТ «Укрзалізниця», на якому рухався у м. Харків по вул. Полтавський шлях зі сторони сел. Пісочин в напрямку вул. Єлізарова на швидкості 30-40 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці в районі будинку № 177-а, водій ОСОБА_2 при проїзді на зелене світло світлофору, регульованого пішохідного переходу, не звернув увагу на те, що автомобілі які перебували з ліва та попереду, надавали можливість пішоходу закінчити перехід дороги, не надав можливості пішоходу ОСОБА_3, яка в цей час знаходилась на пішохідному переході завершити перехід проїжджої частини вул. Полтавський шлях, чим грубо порушив вимоги п.п. 18.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п. - 18.2. "На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека", в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась по пішохідному переходу з ліва на право по ходу руху автомобілю «УАЗ 3163-010».

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1566-А/17 від 23.01.2018р., спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми з наявністю періорбітальної гематоми справа, двостороннього гемотімпанума епідуральної гематоми лобової області зліва, субдурального пластинчастого крововиливу у області лівої гемісфери, забою головного мозку.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилося в тому, що він керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2 при проїзді на зелене світло світлофору регульованого світлофором пішохідного переходу не надав дороги пішоходу ОСОБА_3, яка в цей час знаходилась на пішохідному переході та рухаючись з ліва на право по ходу руху автомобіля «УАЗ 3163-010» під керуванням водія ОСОБА_2, завершувала перехід проїжджої частини вул. Полтавський шлях, в результаті чого скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_3 спричинивши останній тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Дії водія ОСОБА_2 згідно висновків автотехнічних експертиз № 80/18 від 19.01.2018р. та № 192/18 від 13.02.2018р. перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, погодився із кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив суду, що до зазначених вище обставин, за яких трапилась дорожньо транспортна пригода, в результаті якої, автомобілем під його керуванням була травмована пішохід ОСОБА_3 встановлених в судовому засіданні, йому добавити нічого. Потерпілій він надавав матеріальну допомогу на лікування. У скоєному щиро кається, просить суд не призначати суворе покарання, зокрема не позбавляти водійських прав, оскільки на теперішній час він працює водієм та є єдиним годувальником у сім'ї. Судові витрати визнає в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні надала аналогічні пояснення щодо обставин дорожньо транспортної пригоди, в результаті якої вона отримала тілесні ушкодження - 14.12.2017 року, які встановлені судом.

Будь - яких претензій до обвинуваченого не має, при призначенні йому покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів по справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд провів розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та вивченням матеріалів кримінального провадження в частині даних, які характеризують особу обвинуваченого, щодо долі речових доказів і судових витрат, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає винність обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведеною в судовому засіданні і кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він з середньою - спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює монтером колії та водієм у «ЛКМС ПАТ «Укрзалізниця», за місцем роботи характеризується позитивно, має місце реєстрації та мешкання в м. Харкові, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає його щире каяття у скоєному, активне сприяння правдивими показаннями встановленню істини у справі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, у відповідності зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що ним скоєний необережний злочин невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, думку потерпілої, щодо призначення покарання, обставини, які пом'якшують його покарання і, вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в дохід держави в мінімальних межах встановлених санкцією ч.1 ст.286 КК України, без позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, оскільки це є його джерелом існування.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

В ході досудового та судового слідства відносно ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Судові витрати, вартість проведення експертних досліджень по справі суд покладає на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі - 3400 (три тисячі чотириста) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 3146 гривень 00 коп., в якості судових витрат за проведення експертиз, які перерахувати на р/р 31419544700005, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Скасувати арешт накладений на майно ПАТ «Укрзалізниця», вилучене під час огляду місця події, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.12.2017р.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: легковий автомобіль НОМЕР_3, який зберігається на штрафному майданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, повернути ПАТ «Укрзалізниця», як законному власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин