Рішення № 74304454, 29.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12678/17

Провадження № 2-а/638/353/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Соколенко Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Берзіні О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Шевчеківському районі м.Харкова від 27.02.2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до спеціального стажу період роботи старшим майстром взуттєвих груп в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року та провести відповідну виплату грошової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 01.08.1980 року по теперішній час працює в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг. З 01.08.1980 року по 02.09.2007 року постійно працював старшим майстром взуттєвих груп. З 03.09.2007 року працює викладачем. З 18.10.2016 року Управлінням пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова позивачу була призначена пенсія за віком, при призначенні якої було враховано загальний трудовий стаж 41 рік 1 місяць 4 дні. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 27.02.2017 року відповідач відмовив в призначенні до виплати одноразової грошової допомоги, оскільки до спеціального стажу не зараховано період роботи на посаді старшим майстром взуттєвих груп з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року, оскільки Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років посада старшого майстра взуттєвих груп відсутня. У зазначеному переліку зазначена посада старшого майстра виробничого навчання у професійно-технічних навчальних закладах. В таким рішенням позивач не погоджується, вважає його неправомірним.

Уповноваженим представником відповідача надано до суду письмові заперечення, а в подальшому відзив, згідно якого Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова не згодне з вимогами позивача. Зазначає, що 16.02.2017 року позивач звернувся до управління із заявою про розрахунок пенсії та виплати грошової допомоги. При призначенні пенсії за віком управлінням було зараховано спеціальний стаж позивача за період з 03.09.2007 року по 30.11.2016 року на посаді викладача Харківського вищого професійного училища сфери послуг. До розрахунку спеціального стажу за наданими документами не було включено період роботи з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року (старший майстер взуттєвих груп), оскільки «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального закладу і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посада старшого майстра взуттєвих груп відсутня. Згідно наданих документів спеціальний стаж складає 9 років 2 місяці 29 днів, а тому позивач не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 пенсій. Також посилався на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою судді від 28 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.

В подальшому ухвалою суду від 26.01.2018 року адміністративну справу передано на розгляд Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року адміністративну справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м.Харкова.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

За клопотанням позивача з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова витребувано оригінал пенсійної справи, яка заведена 18.10.2016 року стосовно ОСОБА_1.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідач скористався своїм правом та надав суду відзив на позов.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі. В поясненнях посилались на обставини, викладені у позові.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали пенсійної справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що позивач ОСОБА_1 з 18.10.2016 року перебуває на обліку у Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова та отримує пенсію за віком.

16.02.2017 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова від 27.02.2017 року №65/М-ІІ роз'яснено, що при призначенні пенсії за віком управлінням було обраховано спеціальний стаж працівника освіти відповідно до вимог чинного законодавства України та зараховано період з 03.09.2007 року по 30.11.2016 року на посаді викладача Харківського вищого професійного училища сфери послуг. До розрахунку спеціального стажу за наданими документами не включено період з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року (старший майстер взуттєвих груп), оскільки «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального закладу, посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посада майстра взуттєвих груп відсутня.

Відповідно до п.7-1 розділу ХI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» - статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 23.11.2011 року №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п. 2 вказаного порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (із змінами, внесеними постановою КМУ від 26.09.2002 року №1436 та від 17.11.2004 року №1567).

Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п.6 вказаного порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Відповідно до п.7 вказаного порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку № 637).

З копії трудової книжки встановлено, що 01.08.1980 року позивача зараховано на посаду старшого майстра взуттєвих груп професійного училища Облзбутуправління (в подальшому наказом від 01.10.1985 року реорганізовано у середнє профтехучилище №40, наказом від 17.02.1993 року реорганізовано у ПТУ №40, з 23.05.2007 року - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Харківське вище професійне училище сфери послуг»), 03.09.2007 року позивача переведено на посаду викладача, де і працює до теперішнього часу.

Також з копії наказу №13-к від 11.01.1988 року вбачається, що старшого майстра СПТУ-40 ОСОБА_1 затверджено на посаді старшого майстра цього училища.

З наданої суду довідки Державного професійно-технічного навчального закладу «Харківське вище професійне училище сфери послуг» №389 від 17.05.2018 року встановлено, що за період з 1 вересня 1980 року по 2006-2007 роки ОСОБА_1 мав години педагогічного навантаження.

Для визначення права на пенсію за вислугу років спеціальний стаж роботи обчислюється згідно з записами, проведеними в трудовій книжці працівника освіти, а при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Право на цей вид пенсії не залежить від обсягу навчального навантаження і, відповідно, від розміру заробітної плати та обсягу сплачених страхових внесків.

Також відповідно до прим. 3 вищезазначеного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. При призначенні цієї пенсії допускається підсумовування стажу за періоди роботи працівників у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Судом встановлено, що підставою для відмови відповідача у зарахуванні до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року на посаді старшого майстра взуттєвих груп слугувало твердження відповідача про те, що така посада не передбачена Переліком № 909.

Зазначеним Переліком №909 в редакції, чинній з 26.09.2002 року, встановлено, що право на пенсію за вислугу років дає робота у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на посадах: директорів, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старших майстрів виробничого навчання, майстрів виробничого навчання, викладачів, педагогів професійного навчання, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Крім того, постановою КМУ від 14.06.2000 року №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до якого було віднесено, зокрема, посаду старшого майстра у професійно-технічному навчальному закладі.

Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що посада старшого майстра взуттєвих груп, яку позивач займав в період з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року, є такою, що не надає права на пенсію за вислугу років та не зараховується до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому суд зауважує, що право на пенсію за вислугу років не залежить від обсягу навчального навантаження і, відповідно, від розміру заробітної плати та обсягу сплачених страхових внесків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не врахований стаж роботи ОСОБА_1 з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року на посаді старшого майстра взуттєвих груп, що дає право на пенсію за вислугу років. Про наявність у позивача спец стажу свідчить також індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (ПФУ форма ОК-5), де містяться відомості за звітний період (1998-2009 р.) по спец стажу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав відсутності у позивача достатнього спеціального стажу, діяв необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади віддали повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянина тлумаченню національного законодавства.

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо строку захисту права позивача на призначення та виплату пенсії суд виходить з того, що зазначені правовідносини врегульовані положеннями ст.ст.118-123 КАС України.

Згідно ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання щодо строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Позовна заява та матеріали справи свідчать, що порушення прав позивача відбулось після отримання ним відповіді про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, тобто з 27.02.2017 року, коли позивач і дізнався про порушення свого права. З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 23.08.2017 р., тобто у межах встановленого законом шестимісячного строку, з дня коли дізнався про порушення свого права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з даним позовом, не пропустив строк, визначений КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 6 , 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 118-123, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про визнання неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова від 27.02.2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи старшим майстром взуттєвих груп в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг з 01.08.1980 року по 02.09.2007 року.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату грошової допомоги.

Стягнути з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (м.Харків, м-н Свободи буд.5 4 під., ЄДРПОУ 41248278) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 29.05.2018 року.

Головуючий: суддя Д.В.Цвірюк