Постанова № 74304045, 24.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Укрссиббанк",

відповідач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року в справі № 569/7697/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ухваленого під головуванням судді Панас О.В. об 12 год. 56 хв., в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредитну від 16.09.2008 року № 11394638000, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, задоволено частково та стягнуто із відповідачів на корись позивача в солідарному порядку 21 548,81 доларів США, а також судові витрати, в сумі 5390 грн. 50 коп., які складаються із сплаченого судового збору за подання позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині розподілу судових витрат та вважаючи його незаконним, ПАТ "Укрссиббанк" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що у відповідності до п. 39 Постанови Пленуму ВССУ № 10

_______________

Провадження № 22-ц/787/790/2018 Головуючий у 1 інстанції : Панас О.В. Доповідач : Григоренко М.П.

від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі якщо суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Також, витрати підлягають стягненню з кожного з відповідачів у рівних частках, а не солідарно, як вказано в оскаржуваному рішенні.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині зменшення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення судового збору з відповідачів у рівних частинах у сумі 8319,07 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

По справі встановлено, що 16 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11394638000.

Відповідно до умов Кредитного договору, Позивач надав Відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 22 800,00 доларів США, а Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14 серпня 2015 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15,50% річних. Сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Правилами.

Відповідно до умов Договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 450,00 доларів США, 16-го числа кожного місяця.

03 лютого 2009 року між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 6 вересня 2025 року, змінено розмір ануїтетного платежу та перенесено строки сплати прострочених процентів.

Встановлено, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 229136 від 16 вересня 2008 року.

16 березня 2009 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки № 229136, відповідно до умов якої, поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність відповідачів є солідарною.

Згідно розрахунку заборгованості до договору про надання споживчого кредиту № 11394638000 від 16.09.2008 року у ОСОБА_1, станом на 13.06.2016 року, виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, в розмірі 21 548,81 доларів США, з яких: 19 049,05 доларів США - кредитна заборгованість; 2499,76 доларів США - заборгованість по процентам; а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, в розмірі 15 553,77 грн.

Приймаючи рішення про звільнення відповідачів від сплати пені у повному обсязі, суд першої інстанції послався на положення ч. 3 ст.551 ЦК України і вказав, що оскільки відповідачами був взятий кредит в іноземній валюті, курс долара США по відношенню до національної валюти України гривні з моменту отримання кредиту по даний час постійно змінюється в бік зростання, а тому борг, який виник у відповідачів перед банком на думку суду є і так занадто надмірним для відповідачів.

При цьому, суд першої інстанції одночасно дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу в солідарному порядку з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в загальному розмірі 5390 грн. 50 коп.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат підлягає скасуванню.

Відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу долара США відносно національної валюти, станом на 30 січня 2018 року, становив 28 грн. 24 коп. за 1 долар США.

Відповідно, розмір задоволених позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гривневому еквіваленті, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, становив 608539 грн. 24 коп., що становить 97.5% розміру задоволених позовних вимог, а тому за рахунок відповідачів в рівних частках підлягав стягненню судовий збір, в загальному розмірі 8111 грн. 02 коп., а не 5390 грн. 50 коп., як це помилково вказав суд першої інстанції у своєму судовому рішенні.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" про те, що суд першої інстанції взагалі не повинен був зменшувати розмір судового збору, у зв'язку із звільненням відповідачів від сплати пені, на увагу не заслуговують, оскільки із змісту оскаржуваного рішення чітко вбачається, що суд першої інстанції не зменшував розмір пені, а відмовив в задоволенні позову з даного приводу у повному обсязі, пославшись на положення ч. 3 ст.551 ЦК України, що не означає одне і теж.

Але, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року в цій частині позивачем взагалі не було оскаржено і суд апеляційної інстанції не вбачає за можливе переглядати вищевказане судове рішення з даного приводу із власної ініціативи, оскільки кожна особа розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

За таких обставин, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню по 4055 грн. 51 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою ПАТ "УкрСиббанк" судового збору за подання позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Укрссиббанк" із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 4055 грн. 51 коп., в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою позивачем судового збору за подання позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.05.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко.

С.С. Шимків