Постанова № 74303583, 23.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6019/17 Номер провадження 22-ц/786/1192/18Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року (час ухвалення рішення з 10:56 до 13:16 год.; дата складання повного тексту рішення - 20 березня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», ОСОБА_6 про визнання припиненим договору поруки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати припиненим договір поруки № 1/PVN14-04-08 від 11.04.2008 року, укладений між ПАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що Банк у квітні 2009 року змінив строк виконання основного зобов'язання, пред'явивши до боржника ОСОБА_6 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, проте у шестимісячний строк вимога до ОСОБА_3 як поручителя не була пред'явлена, отже строк дії поруки відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України припинився.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно при вирішенні спору послався на рішення цього ж суду від 23 вересня 2010 року у справі №2-1499/2010, оскільки у зазначеній справі питання про припинення поруки не розглядалося і жодних фактів чи обставин з цього приводу суд не встановлював.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив приписи ч.4 ст.559 ЦК України, а тому зробив помилковий висновок по суті спору.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2008 року між ВАТ «Банк» Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 1/ PVN14-04-08. За умовами договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 99 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17,0% річних, терміном погашення до 17 квітня 2018 року (а.с. 7-13).

У забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором 11 квітня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1/ PVN14-04-08Р2 (а.с.14-16).

13 квітня 2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вручило ОСОБА_6 письмову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів протягом десяти банківських днів.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору 30.11.2009 року ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості по кредитному договору №1/ PVN14-04-08 у сумі 1 117 391 грн. 08 коп. (а.с.70-73)

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2010 року, позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у солідарному порядку заборгованість станом на 30 листопада 2009 року по кредитному договору № 1/ PVN14-049-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 1 117 391 грн., з них: борг по кредиту у розмірі - 31 241, 47 грн., борг по відсоткам - 125 022,47 грн., пеня - 234 906,49 грн., борг по кредиту, що підлягає достроковому стягненню -726 220, 72 грн. та з кожного у повернення сплаченого судового збору у розмірі 566,66 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 40 грн.(а.с.75-77)

На виконання рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, у лютому 2011 року видані виконавчі листи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в Автозаводському ВДВС міста Кременчук ГТУЮ у Полтавській області.

Наведені обставини підтверджені належними і допустимими доказами, учасниками справи не заперечуються.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони врегульовані - норми параграфу третього глави 49 ЦК України (забезпечення виконання зобов'язання).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Разом з тим, відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо договором не встановлено інший строк припинення поруки.

Аналіз положень ч.4 ст.559 ЦК України у їх системному зв'язку із приписами ст.6 ЦК України (принцип свободи договору) дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що правило «шести місяців» для існування поруки діє, якщо сторони у договорі не обумовили інший строк припинення поруки.

Пунктом 5.1. договору поруки № 1/ PVN14-04-08Р2 від 11 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3, визначено, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя (а.с.15). Отже, у договорі сторони обумовили трьохрічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя.

Учасниками справи визнається та обставина, що Банк, скориставшись своїм правом відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, змінив боржнику ОСОБА_6 строк виконання зобов'язання за кредитним договором - 29 квітня 2009 року.

Банк пред'явив позов до боржника за основним зобов'язанням і поручителів у грудні 2009 року, тобто у межах трирічного строку, встановленого п.5.1 договору поруки.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову (постанова ВСУ №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року).

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що Банк не пред'явив до поручителя вимоги у встановлений законом строк не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам.

Аналізуючи судові рішення у справі №2-1499/2010 (за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості по кредитному договору), суд першої інстанції відмітив, що під час розгляду цієї справи судом вже досліджувалися обставини укладення та виконання як кредитного договору, так і договорів поруки, тобто жодних висновків щодо дотримання строків звернення із вимогою до поручителя не було зроблено.

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції при вирішенні цього спору виконав вимоги ст.89, ст.264 ЦПК України та у відповідності до приписів зазначених норм дав належну оцінку встановленим обставин і дослідженим доказам, у рішенні обґрунтував належним чином свої висновки по суті спору.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2018 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов