Постанова № 74299562, 24.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/11260/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/329/18 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,

секретаря - Панькевич Т.І. , Коваль О.І.

за участі - ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" - Панькова Олександра Павловича, Сагайдака Володимира Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/11260/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року, ухваленого суддею Дзюбич В.Л. по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором кредиту,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 року ПАТ "Універсал Банк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про стягнення нарахованих за кредитним договором відсотків, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 29.10.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір №11/440-Г про надання банківських послуг з кредитування. На виконання вказаного договору між сторонами було укладено: кредитний договір № 11/449-К від 31.10.2007 року та додаткову угоду №1 від 15.02.2008 року до нього, відповідно до яких банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 100000 доларів США зі сплатою 14% річних в строк до 31.01.2009 року; кредитний договір № 11/482-К від 30.11.2007 року, та додаткову угоду №1 від 15.02.2008 року, відповідно до яких банк надав ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 70 000 доларів США зі сплатою 11,5% річних у термін до 26.10.2018 року; додаткову угоду № 1/440-I7BL2919KL від 28.03.2008 року відповідно до якої ОСОБА_1 надано готівкові кошти в сумі 83000 доларів США зі сплатою 14% річних до 28.02.2009 року.

Між позивачем і ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 11/440-п, за умовами якого вона зобов'язалася відповідати перед позивачем за невиконання зобов'язань ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість в 2168580,14 грн., судові витрати в 1820 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки.

На час звернення до суду заборгованість Банку в 2168580,14 грн. відповідачами не повернута, що зумовило донарахування відсотків згідно кредитних договорів за період з 27.10.2010 року по 25.06.2015 року.

Зокрема: за договором кредиту №11/449-К від 31.10.2007 року в 184908.36 доларів США; за договором кредиту №11/482-К від 30.11.2007 року в 40247.20 доларів США, за Додатковою угодою №ВL1/440-Г/ВL2919КL від 28.03.2008 року в 71991,66 доларів США, а всього на загальну суму 297147,22 доларів США, що в еквіваленті становить 6292989,77 грн., а також нарахування трьох відсотків річних в 195172.21 гривень та інфляційних втрат в 1539691.90 гривень.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.03.2017 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6 в користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість по нарахованих відсотках за кредитним договором №11/449-К від 31.10.2007 року в 184 908 дол. США 36 центів, що еквівалентно 3 915 992 грн. 95 коп.; заборгованість по нарахованих відсотках за кредитним договором №11/482-К від 30.11.2007 року в 40 247 дол. США 20 центів, що еквівалентно 852 356 грн. 01 коп.; заборгованість по нарахованих відсотках за Додатковою угодою №ВL1/440-Г/ ВL2919КL від 28.03.2008 року в 71 991 дол. США 66 центів, що еквівалентно 1 524 640 грн. 81 коп.; три проценти річних в розмірі 195 172 грн. 21 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1 539 691 грн. 90 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором №11/449-К від 31.10.2007 року, Кредитним договором №11/482-К від 30.11.2007 року; Додатковою угодою №1/440-Г/BL2919KL від 28.03.2008 року, а також по 1 827 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, вважаючи його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи рішення Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не врахував того, що, сума основного боргу в 2168 580 грн. за кредитними договорами, вже була стягнута рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2010 року. Нарахування банком відсотків у доларах є неприпустимим, і таким, що суперечить кредитним договорам, так як основна сума боргу зафіксована у гривні і будь-які нарахування відсотків за даними договорами повинні були нараховуватися у гривні.

ПАТ "Універсал Банк" взято на баланс нежитлове приміщення - адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв.м., по АДРЕСА_1, яке згідно з висновком про вартість майна станом на 22.10.2007р. становить 1171600 грн., в погашення боргу в сумі 2170400,14 грн. Тому, значна сума основного боргу була погашена заставним майном, що не було враховано в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо розрахунку трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зазначає, що кредитним договором № 11/449-К від 31.10.2007 р. передбачено користування кредитом зі сплатою 14% річних; кредитним договором №11/482-К від 30.11.2007р. - зі сплатою 11,5% річних; а Додатковою угодою № ВЫ/440-Г/ВЬ2919КЬ від 28.03.2008р. користування кредитом зі сплатою 14% річних.

Судом першої інстанції при нарахуванні суми заборгованості, не було залучено спеціаліста, який би здійснив правильний розрахунок заборгованості за користування кредитом по вищенаведених кредитних договорах. Суд стягнувши заборгованість у доларах США, стягнув також нарахування втрат від інфляції у 1 539 691,90 грн., що суперечить ст. 625 ЦК України, оскільки нарахування втрат від інфляції може застосовуватися виключно до грошової одиниці гривні.

Апелянт зазначає, що жодних листів чи судових повісток він не отримував та не знав про прийняття оскаржуваного рішення, що позбавило його можливості надати суду належні заперечення та докази стосовно матеріалів справи.

В своєму відзиві ПАТ «Універсал Банк» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи її необгрунтованою, та такою, що не підлягає до задоволення.

Зазначає, що адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв.м., по АДРЕСА_1 було взято на баланс 25.07.2017 року, за ціною третіх торгів - 547 890,00грн, які проводились ДП «СЕТАМ» 12.01.2017 року, та зафіксовані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників (згідно протоколу «СЕТАМ» про проведення електронних торгів № 228390 від 14.01.2017 року зафіксовано, що торги не відбулися).

20.01.2017р. ПАТ «Універсал Банк» отримано пропозицію від ДВС (вихідний №106/03-49) про залишення за стягувачем нереалізованого майна, нежилого приміщення-адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 Тому, 24.01.2017 року ПАТ «Універсал Банк» направив у Збаразьку ДВС заяву про бажання взяти вищевказане майно на баланс в рахунок заліку боргу ОСОБА_1 перед ним.

31.01.2017 року головним державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Кобзар О.П. було видано Акт та Постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, зокрема: нежиле приміщення - адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 547 890,00 грн.

Позивач вважає, що не може бути підставою зменшення сума нарахованих відсотків, інфляційних втрат та 3 % річних за рахунок взяття майна на баланс, так як вони нараховувались до 25.06.2015р., тобто нарахування відбулось до взяття майна на баланс і не може бути зменшена сума боргу на суму вартості майна, оскільки нарахування проводились на існуючий борг за рішенням суду і на даний період часу ОСОБА_1 не виконував рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2010 року та має право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Вказує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Щодо правомірності нарахування та оплати відсотків в іноземній валюті посилається на Постанову №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. відповідно до розяснення №11: «...У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору...»

У судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ПАТ "Універсал Банк" апеляційну скаргу заперечив і навів доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.10.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №11/440-Г, згідно умов якого відкриття кредитних ліній і видача кредитних коштів буде здійснюватись за окремими додатковими договорами (угодами), які є невід'ємною частиною Генерального договору і носять назву відповідно до виду операції: Кредитний договір, Кредитний договір з відкриттям відновлювальної/не відновлювальної кредитної лінії (а.с.8-11).

Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди про внесення доповнень: додаткова угода № 1 від 15.02.2008 року (а.с.12); додаткова угода № 2 від 27.03.2008 року про встановлення ліміту сум кредитування (а.с.20); додаткова угода № 1/440-Г/BL2919KL від 28.03.2008 року (а.с.21).

На виконання Генерального договору між сторонами були укладені на умовах забезпеченості, строковості, щомісячної сплати відсотків за користування коштами наступні договори: 1) кредитний договір №11/449-К від 31.10.2007 року за яким позивач відкрив відповідачу кредитну лінію «плюс» та надав у тимчасове платне користування на поточні потреби готівкові кошти в сумі 100 000 доларів США зі сплатою 14% річних (п.1.1. договору) у строк до 31.01.2009 року (а.с.24); 2) кредитний договір №11/482-К від 30.11.2007 року за яким позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування на поточні потреби готівкові кошти в 70 000 доларів США зі сплатою 11,5% річних (п.1.1. договору) з терміном повернення до 26.10.2018 року (а.с.31); 3) додаткову угоду №1/440-Г/BL2919KL від 28.03.2008 року за якою позивач відкрив кредитну лінію та надав відповідачу у тимчасове платне користування на поточні потреби готівкові кошти в 83 000 доларів США зі сплатою 14% річних (п. 5.1. угоди) та його повернення у термін до 28.02.2009 року (а.с.21).

29.10.2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 11/440-п, за умовами якого, поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з умов договору (а.с.51).

ОСОБА_1 передав у іпотеку: - нежиле приміщення - адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1 (Договір іпотеки від 29.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Джурою О.М. за реєстром №3846) ; - нежиле приміщення - тваринницьку будівлю під літерою «Л», загальною площею 1779,1 кв.м., в АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_1 (Договір іпотеки від 28.03.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Збаразького районного нотаріального округу Джурою О.М. за реєстром №2304).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2010 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 2168580,14 грн.; 1700 грн. судового збору; 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення - адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв.м., в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1; та нежиле приміщення - тваринницьку будівлю під літерою «Л», загальною площею 1779,1 кв.м., в АДРЕСА_2.

У ч.1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника належного виконання його обов'язку.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами кредитних договорів ОСОБА_1 встановлено наступні процентні ставки за користування кредитними коштами:

по договору № 11/449-К від 31.10.2007 року та додаткової угоди №1 від 15.02.2008 року до нього -14% річних;

по договору № 11/482-К від 30.11.2007 року, та додаткову угоду №1 від 15.02.2008 року - 11,5% річних;

по додатковій угоді № 1/440-I7BL2919KL від 28.03.2008 року - 14% річних.

Судом встановлено, що з часу ухвалення рішення від 27.10.2010 року борг в 2168580,14 грн. та судові витрати в сумі 1820 грн. відповідачами не сплачено, що зумовило виникнення заборгованості по нарахованих відсотках, яка згідно доданого до матеріалів справи розрахунку станом на 25.06.2015 року становить: за кредитним договором №11/449-К від 31.10.2007 року-184908,36 доларів США; за кредитним договором №11/482-К від 30.11.2007 року 40247,20 доларів США; за додатковою угодою Г/BL2919KL від 28.03.2008 року 71991,66 доларів США, а всього на загальну суму 297147,22 доларів США, що еквівалентно 6292989,77 грн.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом статей 625 та 1048 ЦК України інфляційні, три проценти річних та проценти за позикою входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою, визначені договором (стаття 1048 ЦК України), підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу в межах строку дії кредитного договору.

Системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов'язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів- ст. 554 ЦК України.

Згідної ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п. 4 договору поруки №11/440-п від 29.10.2007 року поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором (а.с.51).

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував того, що, сума основного боргу в 2168580 грн. за кредитними договорами, вже була стягнута рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27.10.2010 року, оцінюються критично, оскільки такі доводи спростовуються вищевказаним.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, умовами договору про надання кредиту в іноземній валюті передбачено сплату відсотків в установленому розмірі від суми кредиту, то відповідно і здійснення розрахунку відсотків в іноземній валюті не суперечить нормам чинного законодавства.

Судом першої інстанції стягнуто заборгованість з відповідним переведенням сум в гривневий еквівалент, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Критично оцінюються і доводи апеляційної скарги, що значна сума основного боргу була погашена заставним майном, що не було враховано в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки:

- адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було взято на баланс 25.07.2017 року, за ціною третіх торгів - 547 890,00грн, які проводились ДП «СЕТАМ» 12.01.2017 року, та зафіксовані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників (згідно протоколу «СЕТАМ» про проведення електронних торгів № 228390 від 14.01.2017 року зафіксовано, що торги не відбулися);

- 20.01.2017р. ПАТ «Універсал Банк» отримано пропозицію від ДВС (вихідний №106/03-49) про залишення за стягувачем нереалізованого майна, нежилого приміщення-адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 Тому, 24.01.2017 року ПАТ «Універсал Банк» направив у Збаразьку ДВС заяву про бажання взяти вищевказане майно на баланс в рахунок заліку боргу ОСОБА_1 перед ним;

- 31.01.2017 року головним державним виконавцем Збаразького міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області Кобзар О.П. було видано Акт та Постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, зокрема: нежиле приміщення - адміністративний будинок, загальною площею 450,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 547 890,00 грн.

- вказане не спростовано ні апелянтом ні його представником в ході розгляду справи в апеляційному порядку.

Доводи, що, судом першої інстанції при нарахуванні суми заборгованості, не було залучено спеціаліста, який би здійснив правильний розрахунок заборгованості за користування кредитом по вищенаведених кредитних договорах колегією суддів оцінюються критично, оскільки клопотань про проведення відповідної експертизи в суді першої інстанції заявлено не було.

Критично оцінюються і доводи апелянта, що жодних листів чи судових повісток він не отримував та не знав про прийняття оскаржуваного рішення, що позбавило його можливості надати суду належні заперечення та докази стосовно матеріалів справи, оскільки ОСОБА_1 02.07.2016 року подав заяву про перегляд заочного рішення суду, його заява була задоволена.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово надсилались судові виклики на адресу вказану ним в заяві про перегляд заочного рішення, однак такі виклики повертались на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вважає підставними доводи апеляційної скарги, неправомірного нарахування втрат від інфляції оскільки заборгованість нараховувалась в іноземній валюті.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Враховуючи вказане, рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_6 в користь ПАТ "Універсал Банк" інфляційних втрати в 1 539 691 грн. 90 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні у стягненні інфляційних витрат.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів суду апеляційної інстанції ,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15 березня 2017 року - змінити.

В позові публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_6 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1539691 грн. 90 коп. відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року.

Головуючий

Судді